пʼятницю, 30 грудня 2016 р.

Кавалкі

Я вже вам повідав, але сі повторю :
Якшо ни маєте з ким ТОЙВО, 
НИ ЧИТОЙТЕ моїх оповідок на ніч !
Бо вни лібідо повишают. 

Якшо ви культурально си стоїте в колєйці, 

а якісь наглі пашчі цілий чєс лізут наперед вас, 
сміло ставте отуво тАбличку на початок черги !
І станесі ЦУД, люде !)))
"Особи нетрадиційної
сексуальної орієнтації
обслуговуються
ПОЗАЧЕРГОВО !!!
"
... її варто вішати на поштах та в ощадбанку десь в тих числах, коли люде по пенсию приходєт, або за комуналку плотят)
Каже мині коліжанка :

- Коли ми дают здачу цукорками, в мене виникає кілько питань. 
Або в мене фист ладні зуби і продавшицю просто шляк трафлєє від того. 
І тодий тре менче сі шкірити. 
Або вна, курва, працює на якого дентиста ! 
В такім разі най зразу дає його візитку !
Би'сте знали, люде : 

На біґбен мають впасти штири південно-африканскі літакі 
і, шонайменше, єден авіаносиць мусит протаранити вежу Ейфля)))
Тіко тодий Европа зачне шкрібати свою Пізанску башту)))

Любіть фауну, люде,
і не жартуйте з нев !)))
Пару днів тому йшли'змо з колєґов з бару домів. Веселі !!! Йти десь зо п'єть кільомитрів, на парашутку не встигаєм, курва, рішили скоротити чириз парк. Йдем, курва, дерева височенні, а на них ворооооонів...хмара силенна. Колєґа рішив з ними пожартувати і пєрдольнув ногов по дереву... Ворони на нас зразу фист як сі обідили !!!
О ! І на маршрутку ми враз перестали
спішити. Пішки пішли, курва. Бо хто нас в такім виді туди пустит після бомбардіровкі, га ?

Єдного разу я радісно вийшов зі склепу 
з двома 0,7 і закуссю, сів си в авто
і сказов : поїхали. І ми яааааак погнаааали ! 
За триста митрів я пойняв, шо шось не то... 
Бо то було НЕ ТО авто ! (Я попльонтав, бо був вже в гуморі) 
Виділи би ви, які в шофира
були сумні вочи, коли я попросив го сі спинити...
...тодий ми рішили взєти го з собов
Файно вібачити кубіту - то тре вміти, курва !

І то так, би вна потомка штири дни 
за тобов бігала зі скриньков пива, 
річним абонентом в сауну
і комплєктом зимових коліс !
Хлопи ! 

Якшо ви намipилисi до Кийова, вдiньте си дiдову сорочку, 
татовi споднi i мешти на шпiц, почепiт си бийджик Свiтка 
i не мийтесi пiд пахами три дни. Бо я так не зробив i 
зразу оден такий пiдойшов i зачев мине спасати, курва !
Кубiти ! 
Як сi збираете до Кийова, набийте си на срацi тату, 
або напишiт шось пастов, вдiньте коротку спiдницю, 
замicто майток шнУркi, так би з-пiд неi стирчели 
i вивчiт фразу " сахарная мая". то замicть "прошупанi". 
Во, курва !
Василь спокійно розібров карбюратор свого "Мінска" і дбайливо втирав кажну запчасть від шміру. Докола бігали кури... Мамусі закликала попити молока. Синок попив і вернувсі до роботи, аж раптом не увидів ЖИКЛЬОРА !

- То, певне, курва...перепрошую... курка ззїла жикльор,- помислив си Василь,- а він є, курва, ґлувнов запчастьов того складного миханізму !
- Мамо, ріжте курку, вна ЖИКЛЬОР ззіла ! - мило зарепетував Василь
- Котру, синку ?
- КотрУ, курва ? Та тоту брондзову !
- Та вни всі брондзові, синцю !
- Но то всіх, до холєри ! Де я типерка жикльор найду до свого 
мотоцика ?
... Над рано всі кури були розпатрошені, перебрані і поскладані в свої та сусідскі льодувкі і морозильникі. Жикльора не найшли.
А ввечори прийшов Питро :
- Василю, я в тебе жикльор пожичав вчора, би свого "Мінска" іспитати. Йдем сі повозим по селі. - радісно привітавсі.
- Курва, а шо ти ми нич не повів, холєрнику ?
- Та я відки знав, жи ти карбюратор так скоро віпуцуєш і складати зачнеш ?
Ти ж у войску не був ! 
 віпуцуєш - вичистиш
брондзова - коричнева,
льодувка - холодильник
Зі шкільного твору:
"Ми з пацанами розпалили правдиве піонерськє багаття...
Піонери були п'яні і тому горіли фист як зле.
Але мій татко - шофир биндзовоза !..."

Вітаю всіх зі свєтом !
Би'сте здорові були ! 
Аби у вас вуха чули, 
вочи виділи, 
а на ногах нохті росли. 
Би'сте ніґди не встигали за динь 
порахувати всі свої гроші до кінцє !
Тисну моцно п'ятку, цілюю остро у варгі, 
завше ваш, Яків Кутовий !
Йду нинika лicoм, як порєдний опиратор з видобутку. 

В кiшени чвиртка, в голови весело, докола пташки пiют. 
Йду си вig kaчалкi go kaчалкi. I тутка сi cпиняє модне Авто, 
висовуєci naшча, як бабiннik шiicят третого року вinycky i ci nuтає : 
- Kak npаєxать на Сходницу ?... 
Ну, в передмicтi Mлинок (в Дрогобичи) то ше мож си уявити !
А в моїм лici таку наглicть я пирший раз вчув ! )))
...готовий ребус для майбутнix apxioлогiв, курва !
Хтось ми повідов, жи не стало хлопів, котрі заради свойої кубіти не можут гору звернути... Так от.
Йдеш в сторону Кропивника, за правим поворотом на Локіть повертаїш вліво, триста митрів,
потомка коло баби Оси направо і до самого кінцє... а вже після указатєля "Ужгород 453 км"
остро звертаєш на сто градусів знов вправо... тамка ше самогонка файна в Казіка БімбровИча,
шо коло ліверного цеху жиє. О ! А далі увидиш - СТОЇТ ЛАДНА, ЗВЕРНУТА в РУРУ, ГОРА...
то я звернув !!!

Шо у хлопа в голові... то в кубіти - між ногами !

вівторок, 27 грудня 2016 р.

Провдивий пік-ап !


   Знаїте, люде, жи хлопи фист як люб'ят кубіт ? І по ріжному вігадуют, як з ними сі познайомити так , би мож було як найборше заграти.

   В далекім юнацтві був в мене колєґа. Додя сі називав. Він, як їхав транвайом і видів ладну дівку, підходив до неї поблишче і зачинав радісно пердіти і то так , би було чутно на весь вагон. Тодий сі обиртав до неї і голосно казав :
   - Йойой, кіцуню, не периживай, з кім не буває !!!
Від чого дівчИна ставала чирвона, як дупа павіана. І лиш типерка Додя ішов в атаку : розповідав їй такі бздури, від яких навит в моїй в голові зачинали гратисі каракони. Але помалу їх розмова переходила в иротичне русло і на якійсь зупинці вни віходили... Доді вже не потрібні були жадні наукові пари, бо він вже віртуально ставив ше їдну зарубку на свойому дереві сиксуальних перемог. Мушу повісти вам чесно, жи не завше такі історії закінчувалисі для него добре. Не раз діставав в пашчу чи шпіца в сраку, як добрий день. Особливо, як та кубіта їхала зи своїм хлопом... Типерка Додя в МНС служит. Нє, Додя ?
   А ше в єдного мого кумплє був тато, котрий купів си катафалк. Но, а кумпель акурат сі познайомив в чаті з дівков і запросив ї на рандку. Но і приїхав на ню тотим катафалком. Ясно, жи дівка була, мяко кажучі, в шоці. Але в чім проблєма, га ? То шо, курва, не авто ? Блишчєчє, чорне, гладонькє, з великими вікнами. Зизаду до холєри купа місцє. Є де сі розложити на повний зріст при оказії. Але я вам скажу, жи сайти знакомств - то не є фист добре, бо може таааакий слонопард прийти, шо фільми Тарантіни покажутсі вам чорівнов байков.
   А мож було робіти по єнчому. Як ти сі вчіш у столиці, береш пару рублів (тодий була така валюта), їдеш до Лємберґу, купуїш в поляків помади ріжної по три рублі за кільо, або мінєєш ї на кип'ятильникі чи теркі до бульби, і визеш до Кийова. А вечором йдеш в бабску обшчягу на вулици Кіквідзе. Тамка тебе приймають, як спасителя краси неземної, чи як Колумба, шо приніс вогень замерзлим. Продаєш тамка весь товар вже по десєтці за штуку, а заїдно знайомишсі з кім хоч. То був файний ґєшефт, люде. Всім було вигідно - і кубітам і мині. Я, в свій чєс, за кільконадціть відер польскої помади і крему Нівея, дві такі обшчягі перегров, покі помада в дифіциті була. А шо ?

   Є в мене кум, Василь сі називає ! Грає, курва, всьо шо ся шевелит. О ! Но і якось його Ганці доповіли, під котров хатов стоїт авто Василє на даний момент. Вна пішла, сі дивит - точно їхнє авто, набирає номер чоловіка, а віттам "абонент знаходиться поза зоною досяжності". Раз, другий, п'єтий...А мушу вам повісти, жи Гандзя - кубіта нишутєйна, взєла цеглу і в лобове - пєрдик ! Шкло вдрєбєзґі, а на тіліфон зразу семесівка "абонент з'явився в мережі". А з вікна коханки пика Василє виглінула... Невчасно, курва, бо Ганя в школі спис на сорок два митри кідала, то шо їй цеглов метнути на друге п'єнтро, навит австрійсков, нє ? А ше раз його дружина в жіночіх майтках на сну злапала. Бо той збочинец зрадів, шо Ганка поїхала за товаром на два дни і рєзко поскакав в сторону чиргової курви. Там сі напів в сраку, перепльонтав майткі і поповз до хати. І тутка нарано знинацка прилетіла жінка... Подивиласі - пняний. Но то ніц. А, як з него коц зліз, то увиділа, жи на нім кружевні майталаси. Як він сі оправдовуав, я незнаю, але всі його колєґі мусіли казати Ганці, жи у Василє ше з дєцтва проблєма була з перебиранням у жіночі лахи...
    І тому, хлопи, слухайте тутво, курва ! Нима негарних дівок - є мале кулко спілкування. Но то ви, або зробіт го ширшим в діамитрі, або вийдіт з него
і створіт си єнче.

                              Завше ваш, Яків Кутовий.


пʼятницю, 16 грудня 2016 р.

Йшов 2018 рік.

Йшов 2018 рік. Икс-мерам деякіх міст НАРОДНИЙ суд, в рамках амністії та каяття, врешті дав дозвіл на обіймання деякіх посад.      Ристорація в цинтрі міста. На двирях табличка : " Ласкаво просимо !" і "Бувшим чінушам та єнчим паскуцтвам того роду, вхід забронений" ! Три икс-мери сидєт в пивниці тої, знаної колись, ристорації і згадуют події такого нидалекого двітишчішіснайцітого року :        - Памітаїш, Тарасе, тоту маршрутку, з фанерними вікнами і газовов горєлкою всиредині. І їздили люде, ніхто сі ни жалів, курна, всі раді були шо хоч їдут, а не йдут ! Ни то шо типерка - шофир кондюк віключів на штири мінути, би на чьоколяду дітьом зикономити, і вже ҐЄВАЛТ, дзвонят де тіко мож ! Навідкривали тих гарячіх ліній....       - Памітаю, Ігорку ! Я в тотій маршрутці типерка жию ? Горєлка тота мине зимов р'ятує. Добре, жи'м за тої кадинциї бруківку заникав на цвинтарі. То віложив'єм нев стежку до того буса.        - А я, браття мої нешчісливі, жию типерка в типлотрасі і згадую, як рури в місті клали. То були фист файні чєси. Добрішіми ми були. Їду си лєксусом по вулицє, див'юсі вісім хлопів шуфлями махают, аж з підскоком, а збоку икскаватор стоїт. Питаюсі чьо трактор стоїт ? А вни : - Солярку зикономим, курва, бдем мали на флєжку, телипню ! Фантастично приємні люде були. А ти, Андрійку, шо сумний, як ніби тибе знов мером вібрали ? На дзеґарок сі дивиш шопітнайціт мінут ?        - Та я, хлопакі, сі див'ю, би не пропустити годину, бо ми з Левком маїмо фільтри на озирі мінєти. Ви си тіко уявіт, вручну, шляк би їх трафів ! Тридетихнольоґії докола, а ми, мало, жи САМІ мусим хату біля озира розібрати, за адрис котрої тоті пєрдольоні дипутати мєстні проголосували, ше й пішки шодень по три кільомитри намотуєм покі всі фільтри помінєєм. Раньче дійсно люде порєдніші були. Нима віходка, пішов під дериво, посцєв і вся проблєма. Нє, типерка їм ше й брудне біде у міськім тулєті вочи разит !         - Ну так ! Води по півроку люде ни мали і шо ? І нич. Ніхто навит сі ни шкробав у потилицю. Всім всьо пасувало ! Типерка навит у міську раду перистали ходіти. Всюда вайфай, блютус, тридетихнольоґії, асвальт, бруківка... Навит порєдного болота ни найдеш. А тодий було люкс : йдеш си, під ногами провдиве багно чвакає, люде. В деяких місцях мало не по єйці було. Рамантіка. Ґумакі мав на всі віпадкі життє. Чи то до склепу піти, чи на роботу, чи до ристорациї...         - А памітаїте, як мож було фірму із тишчугривиньовим рахунком відкрити і оформити на ню мільйонне замовлиннє ? Типерка так нима. Мусиш про кажну копійку доповісти і досвід роботи мусе бути.         - Та так. Типерка і на порєдну роботу ни бирут без досвіду. Добре, жи я перед тим, як в бурсу вступіти, троха в мами у дитєчім садочку дворніком числивсі, то типерка з роботов проблєм ни маю.  - Люди цілком нагліст втратили. Хати на наших землях повібудовували, а я в наметі коло озира жию. По пивницєх мусим сі ховати, га ? І ходят, сі шкірят на всі зуби і карійоси. Особливо, як нас видят... Мо' тре риволюцию яку замутити, нє, браття ? - Та де, хлопакі ? Лишітсі тих думок. Нич з того не війде. Наразі ! Стрінемсі там де шодень, в церкві, нє ? Отець обіцєв, як всі дрова порубаїм, ґречкі з молоком на вичерю зварити. Бо Прокурор з Суддьою ни дают ради з тим деривом... Завше ваш, Яків Кутовий. PeSe. Так ми сі здає, люде, жи я не в тім світі сі вродив, але саме в нім, певне, вмру !

четвер, 15 грудня 2016 р.

Звоне до мене коліжанка...

Звоне до мене коліжанка.

Звоне до мене коліжанка : 
- Куба, чуїш, ти знаїш Василє, шо живе на повороті на Лікоть, там ще така стара хата колись була, шо її Петро з верхної брами штири рокі тому розібров і вінницкім продав за дві тисічі долярів, га ?
- Ну, знаю !
- О ! А в него є систра Галє, шо вийшла заміж за того вар'ята Ігорка з Понирли, шо сидів два рази. Їден раз за то, шо козу голови колгоспу знасилував, а другій - за самоубійство? Знаїш го ?
- Ну !
- Шо її свикруха так фист ни хтіла, би вна за того Ігорка штахнутого заміж віходила ?
- Ну ! Шо хоч ?
- О ! То вна нидавно з Іспанії приїхала і привезла синові айфон, а Галє го в кірницю,
об котру Василь, її брат, штири шуфлі вломив покі вікопав, впустила...
Я тодий, зі злостьов :
- Ну і шо, курва ! По холєру ти мині стіко буквів наговорила, га ?
Вона :
- Та нич. Хтіла'м повісти, жи Галє в рианімації, Ігорко знов в тюрмі, а свикруху дружина єдного дипутата мєстного з нев в ліжку застала...
В єдній палаті з невістков, в рианімациї лежат ! Гг !

понеділок, 12 грудня 2016 р.

Ґаґарін

Наглість люцка нимає меж, люде ! А ше, як вна сидит в москалеві, то опше. ...Заїжжєю я ниніка своїм Кразом-вахтовков, на свою рідну укрнафтовску заправку і кричу : - Шеф, повний бак, курва ! - та й сміло валю до виходка, бо тристапідисєть літрів соляри, то вам ни тойво. Віходжу звіттам, сі див’ю, а біля мого авта стоїт якійсь самогубець, щірінку розшпилив і лєє просто на колічко виробництва легиндарного білоцирківского заводу, курва ! Я сі пообзирав, виджу стоїт паджєро з затемненими шклами і на РУЗКІХ нумерах... Я всьо пойняв, підходжу до того телипнє, яааак запєрдолю му у вухо, аж му блютуз з носа віскочів. А тодий сі питаю так ввічливо : - Чуїш ти, ґаґарін, курва, ти шо на мій Краз шчиш, га ? Тобі шо, кутасе зламаний, дирев мало, курва ? А той встав, сі обтріпав, борзометер включів і погнав : - Тиш сам, на... туалєт занял, на... А я апщєта Ґавріла, на... ! Слиш, на... чувак, на... ти чьо, на.. сразу “ґаґарін” ?,- каже він з таков ніби гордістю.
- Но бо, Юрік у шіїсєть пиршім році, хлопе, - зачинаю му пояснювати, - перид польотом, тиж си позволив на колічько ЛЬВІВСКОГО автобуса насцєти. А знаїш, шо з ним потомка сі стало, офермо ти псковска ? ГА ? Розбивсі прі іспитанії, курва, десь над матушкай. А типер помисли си, хлопе, чи то не кара небесна була за його паскудний вчінок ? І ше подумай, як ти типерка свою провину бдеш іскуплять ?
А той сі подивів на мене і рже, падлюка : - Ти чьо ? Міня пуґаїш, аґризак ? Тодий я вже ни стерпів і ґвізнув з двох пальців. З вахтовкі виглінув Петро, помбур*, і сі спитав :
- Проблєми, Куба ? Я кєвнув головов і Петро повністю виліз з кабіни. Мушу повісти вам, шо Петро має дві рукі і обидві десь на сорок семий тєгнут, якшо по взуттєвих розмірах мірєти. Він, як трилітровий слоїк бімбру в лабу бере, то в него великий палиць з вказівним до купи сі стуляют... Зросту в него десь за два метри то точно. А ше, би’сте знали, єден помбур заміняє, як мінімум, два штанговози. А в мене у вахтовці такіх помбурів двайціт штири сиділо... От ! Сі див’ю, а з того паджера ше три самогубці вилазят. Але Петро не став чекати, покі вни підойдут, схопив Ґаврілу і кінув ним в джіпа. Той полетів, як конкорд над парижом, пробив лобове і застрєг в заднім вікні баґажніка, звісивши голову свою кудряву на запаску. Тоті три його колєґі по нешчастю, як увиділи політ свого ґаґаріна, враз їм сі перихтіло робіти якісь паскуцтва в нашу сторону і тому культурально сі спитали : - Чєм можим памочь, рібята ? То я сі питаю в тих йолопів : - У войску були, курва ? - Да, служілі, а чьо ? - А нічьо, курва, бігом на заправку, купили штири... нє, чекай, - кажу, подивившись на Ґаврілу, - три зубні шчіткі і Краз стає чистим, як операційна перед провірков зи санстанциї. Тутка приїхали поліцаї, шо їх тоті вар'яти вікликали, то ми в них зразу мигафон пожичіли і наші самогубці зачєли їден другому підбадьорливо кричати : "Слава Україні !" і "Смерть москалям !"
Я вам скажу, шо моє авто за сорок мінут стало такім блишчєчим, якім ни було навит з заводу. Заправка зразу річний плян по продажу поліролю і зубочісток перевиконала, бо вни навит поміж рисорами болото вічистили. А хлопакам з заправкі начальство три дни відгулів віписало і премію. Повім вам, люде, жи ми фист толєрантний нарід, як бойові мурахі майже, і тому ті паталахі ше файно ся відбули, курва ! Бо ви си уявіт, люде, шоп з ними було, якби вни у себе в мавзолєю, наприклад, лєніну на ногу насцєли ? А то шо Ґавріла з моїм Кразом зробів, курва, хіба не то саме ?
Завше ваш, Яків Кутовий. *помбур - помічник бурильшчіка

неділю, 11 грудня 2016 р.

Правила Порожнього Вуха...

.... і сліпого вока !!! То бде фист ЗЛИЙ допис, люде ! Но бо жиємо по-новому, робим шо хочим, курва ! Рубаїм ліс тисічами кубів, продаєм го, курва, потомка йдем до церкви, сповідаїмсі шчіро і споко пхнем знов до лісу на шашликі, би сміло сі обурювати, шо якесь падло дирева позрізало і нима де з колєґами горівкі сі напіти... Як то возити сміттє по цілій Неньці і робити вигляд, шо то ни моє, нє ? А мож стрітисі з сусідом за пивом, посидіти си файно, а потомка з радістю насрати у него в під’їзді. А в наших хатах не є так добре, як може сі показати зидвору. Жиют ту цілком ріжні люде. Є законний пияк, шо мирно спит на сходах типлими вичорами, покі його кубіта не затєгне домів. Тодий він спит в своїм калідорі під креденцом, пускаючі булькі з носа. Є ту дідо, шо варит самогонку, котру потомка продає пиякови, котрий чєс від чєсу спит на сходах. А в діда є дочка-мидсистра, шо чєс від чєсу прокапує пияка, котрого жінка тєгає по під’їзді зранє до вечора. А їдного разу приніс пияк до хати горівки дідової, попив і вмер. А дідо, курва, жиє, бо протівоударний. Нич му нима, вдів си краватку та й пішов на парастас.... Деколи ми, менш-більш твирезі, білимо фасад і сходову клітку вапном перед свєтами. А на свєта в наших селах-містах завше діютсі якісь цуда. А то дітиска ся труют на фистивальох, дякуючи йолопам, аж поїзда стают посиред поля. А ше цигани, як завше, після сніданку ріжутсі межи собов в животи і ноги. В центрі, по багатовіковій традиції, п’яне авто зносит лишній илєктричний слуп. Охоронники з супирмаркєту б’ют пашчі клієнтам, би нагла поміч сі не розслабляла і могла спокійно сі трєнірувати накладати скобкі на їх дурні голови. Мєстні поліміліцаї зато мают дармову атракцію на чисть свєта. Цілодобовий склеп, завдяки алковирблюдам, перевиконує плян на штири місіці впиред, але бідакі немают паперу на чекі і того їх не дают, але ПОДАТЛИВА слюжба ані раз не риагує, бо нима гроший в бюджиті ! Бо йолопи, курва ! А йолоп, люде, то настрашнішіша зброя в світі. А ше крашче, як він ше й телипень. Бо нима інчої ґівери*, котра б нишчила ліпше за него. Файно, як твій шеф - йолоп. Тодийка мож з колєґами з него сі посміяти за флєжков. Люкс, коли мер міста -телипень. Але не твого міста... Добре, коли головний архітект - бовдур ? Сам ніц ни робит і другим ни дасть. Того і так жиєм, шо подерті риклямні шчити вже нікого ни дратуют, а люде сі тішат з елєминтарного : як прєтают плошчу коло ратуші !
Елєґанцко виглідає, як дружина - курва, нє ? Але ни твоя... Файно, коли сусід - оферма. Потіха, курва ! Як в поліміліциї телипні, то тиж норм, нє ? Стрілєют єден другого, аби не сумно було. Жєль їх троха, але нима на то ради. Но бо порожні наші вуха, люде ! Пусті наші вока ! Ніц тамка сі ни затримує ! Але тре жити впиред ! Кольорово, курва ! Тіко актив, позитив, з чирвоним серцем в голові, в зилених мештах під жовті сподні ! Йолопнутий, але завше ваш, Яків Кутовий. *ґівера - зброя

понеділок, 5 грудня 2016 р.

Голий Вася 2

Голий Вася - 2


Отово сиджу зара, клоцаю єднов руков, а на єдно воко нич ни виджу, курва ! А фсьо за провду ! Бо моя мантелепа прочітала байку про Голого Васю і відмінила всяку димокрацію в моїй хаті.
Ви би знали, люде, шо я за авантуру мав вчера після того, як Ядзє прочитала тоту оповідку ? Спочатку вна верешчєла, як завоцка сирена, шо біжит до суду подавати на розвід. Потомка сі подивіла на дзиґарок, а то була пирша година ночи, но то зачєла товкти начинє. Коли тарелі сі скінчіли, схопіла віник. Я повів їй, шо вона з ним, як єдно ціле, але дарма, бо ручка від него з радістю сі переломила на моїй руці. На тому операція з розкруткі мене на то, шо я є прототипом Васі, сі не скінчила. Зачєвсі допит з пристрастью і торшером просто у воко на тему : кіко раз в життю ти мині зрадив, телипню ? І нисуттєво, шо то всьо було до женячькі з нев і, шо її тодий ше майже на світі ни було, тиж не арґУмент. Всьо сі рахує, як кровна ізмєна, курва ! Врешті мої доводи так і не були вислухані, і залишкі ночи я провів в калідори на канапі, тримтячи від страху бути задушиним за то, же’м сі цілював з Наталков Пелихатов у дитєчім садочку, а в дисєтім клясі, перед віпускним, відцюпцяв Каську Кудлату. Ни помогло навит то, жи за мене сі вступили всі мої колєгі в радівусі сімдесєти кільомитрів, пів тіліфонної книжки і класна кєровнічка з Опакі. Остатня, провда, незнала у шо ходит в нашій суперечці, але всьо їдно кєвала головов на мою користь і казала, шо я був самим провдивим золотим мидалістом за всю історію школи. В то вже навит зачєв вірити наш постерунковий на пенсиї з третого будинку, котрий в чєси мого дітинства служів у дєцкій комнаті міліції, і з моїм татом був знайомий через мене, бо фист часто з ним сі стрічав. Але жадна коліжанка, жадна кубіта старше вісімнайціти років не ризикнула вступати в дискусию з Ядзьов навит на віцтані восьмого повирху. Но але поволи моя кохана скінула ґаз, пошкрабала сі у фризуру і семибальна бур'я зачєла затихати, але віпала у вигліді підисєтицентиметрового снігу на Закарпатті, оминувши Галичину. Друзі зі Сваляви, Перечина і Синяка можите зачінати кідати в мене собаками. Я з задоволиннєм передам Ядзі ваші побажаннє. Но, а ви галицькі байґарі тіштесі, жи вас оминуло ! Бо кубіта, люде, то як авто, курва, всьо залежит від пробігу в кільомитрах, а вже яка сигналізация на ній, розвал-сходжинє, то вже питанє трете, нє ? Но і ґуму на ній ни забувайте перезувати, бо зима сі зачєла знинацка. Беріт ту, шо подорошче, то їм фист сі подобає. А накінец я вам повім такво, люде : Перегорни ! Було-минуло ! Живи впиред і ни марудь ! Завше ваш, Яків Кутовий.

вівторок, 29 листопада 2016 р.

Голий Вася.

Як я сі вчів у школі, у див’єтім клясі до нас прийшов Вася. Направду так го звали. Навит мама. Він був відмінник на всі рукі, всьо вмів, навит косинуси з коринів видобував, курва. Но і, як кажен відмінник тих чєсів, після школи пішов до армії, а після войска де тіко ни робив, бо до інституту му сі не хтіло ані раз. Але ніде му не йшло, курва. І тому рішив він сі зробити маляр-штукатуром. А про кар’єру маляра тодий мож було тіко мріяти. То була і є фист файна професія і в ті чєси, й типерка. Але була у Василє проблєма, котра полягала в тому, шо робів він римонти файно, але про то мало хто знов. І тому каси в него ніґди не було забогато. Але не було шчістє, але нешчістє му помогло. Навит єдного разу воно му сі зашкірило на всей писок. Робів він римонт в хаті єдної порєдної кубіти. А шо був фист скупий, то завше працював в такіх старих подертих лахах, шо спіцовков то навит з великов натяжков би не назвав. Завше сі совав по хаті в якіхось старовинних дресах*, невідомо якого року віпуску, кошулях, в котрих вже вмерло зо п’єть люду і прадідових мештах. Но а тій кубіті то сі не подобало, та й купіла вна му спіцовку провдиву, кольорову таку, з блишчєчіми полосками і кішенями на ліпучьках. Вдівсі Василь, стало любо глянути на него. Вна си пішла на роботу до вичора, а Вася здоймив ту илєґанцку спіцовку, бо му жєль було її мастити, а вбрати ни було шо, бо та мантелепа старе його дрантє спалила в п’єцови... То він, нидовго думаючи, зачєв на ґоляса покої вімальовувати. Мадзьґав-мадзьґав він валіком по повалі, під музику Твоє Радіо. З одежі на нім була лиш ґазета Медіа Дрогобиччина, у вигліді пілоткі, аж ту знинацка сі приперла ґосподинє !!! Ґєвалт, люде ! Вася став на драбині, голий, курва, як хробак на дошчи, весь чирвоний, в паніці та фарбі. Заходе клієнтка і так остро сі подивіла своїм воком на васильовий шпатель, шо той мало не впав у ведро зо встиду ! Я - про шпатель, люде !!! Ну і шо мав робіти бідний маляр, га ? Вірно - зібрав всі сили в кутас... перепрошую... в кулак і мовчкі продовжив свою роботу, не дивлячісь на погляди клієнткі, шо просто зжирали малярові принади, як той кіт, шо вкрав дифіцитні шпроти під Новий Рік сімдисєт восьмого року... Але вечорами, по роботі, шпатель го не підводив і скінчив Василь тоту хату у вказаний термін, з величезнов премійов в кішени. Но і на наступних три рокі в него вже була такаааа колєйка з кубіт, бажаючіх зробіти римонт, шо лєнін з мавзолєю в чєси совєтів, міг тіко тихо заздрити зі злости. Бо та клієнтка фист добре го риклямнула і всім потребуючим про чорівний шпатель оповіла. Периважно то були пані одинокі, котрі ни могли дати ради самі з таков роботов. Отак наш відмінник на всі рукі став славним, як Джонідеп, отворив си фірму і типерка сидит у офісі і лиш чєс від чєсу САМ виїжжєє, але тіко на якісь там иксклюзивні замовлиннє. Вчітсі, люде, як то бути передовим промовтиром свойої праці, і бде вам шчістє ! Завше ваш, Яків Кутовий. PeSe. Дреси - спортивка.

вівторок, 22 листопада 2016 р.

Моє життє

Моє життє.

    Курча ляґа, люде ! Позавчера сі оказало, жи ви нич про мене не знаїте, курва !
То я вам троха повім про тото своє життє.
    Колись давно тому, жив я вісоко, на самій горі. Вна така вЕлика, жи раз я навит самОльот вр'ятував.  Поліз'єм їдного разу на стрих в стодолі, би сіна худобі наметати. Сі див'ю, курва, а над дахом шось траскоче. Виглідаюі виджу, а то самОльот застрєг у хмурах і буксує. Но то я бігом донизу, граблі взєв, рєзко знов наверх... Ну і помАхав троха ними, хмури розігнав, попхав го під сраку, та й той літак си полЕтів далі, курва, на Варшаву, певне.
   Був в мене тамка кіт, курва. Мацько сі називав. Я з ним по гриби ходив. Не тре сі нагинати,
нич шукати. Він йде спереду, як гриба увидит, сєде си коло него і вавчит, нібу му єйці двирима притиснули.
   На охоту ми зі шваґром ходили. Йдемо, дивимсі, а на стижці дика свиня з малим. Мале за мамов біжит і за ї хвіст зубами сі тримає. Шваґєр з фузиї - ЛУПС !, курва, хвоста свині відстрілив, вна навит не вчула і далі побігла, а мале сі лишіло з хвостом у писку. То ми го за той хвіст в зубах до хати і привЕли. Відгодували, а вно, курва, втікло веснов. Але в пригоді стало, бо раз шваґєр сі заблудив у лісі, три дни го ни було, то я свиснув тому знакомому дикови. Він го враз найшов і на горбі під саму стодолу притігнув. Ото ми сі тішили, штири дни горівку піли. Горівку ми моя кобила носит. Так, би Ядзє не виділа. Я їй хустку на шию вішаю,
в хустку - касу, цілюю в писок і вна йде до склепу. А тамка Марисі, продавчиня, Каліцманова по пашпорту, вже всьо знає. Під сідло флєжку пєрдик. І моя Нуська (то кобила так сі називає) вже коло мене копитом б'є, на цукєр си заробіла.
   Зайців повно було по лісах. Ми їх лАпали, вуха відтинали і пускали. В них потомка нові відростают. Вуха ! Із них робили'змо весла до байдарок, на котрих літом туристів донизу сплавлєли. А скіко тамка риби докола, ви би знали ? Як нима де подіти, то я нев палив в хаті зимов. А шо ? Війшов з хати, взєв косу і полЕтів до річкі. Косу у воду, раз-раз, курва, і накосив пару кубів за півгодини. Потомка поскладов на сонці, вно вісхло і всьо, маю чим зимов палити.
Та й туристів годував нев.
То було життє, курва, ни то, шо типер !
                                             Завше ваш, Яків Кутовий.

четвер, 17 листопада 2016 р.

Йаааапко пичене !

Нинішній день зачєвсі фист файно,
люде ! Видно у вікно, як еМеНеСникі будуют памітник  у вигліді надувного Кутаса. Докола бігає мер у футболці з написом “Льодовиковий пиріод-8”, вдітої поверха скіряного пінжака. За ним біжут заступники 
з льодоламачами, позначеними еСБеУшниками, в руках.
А за тим всім, курва, по дорозі, суне авіаносиць, чистит біле паскуцтво з бардюрів, робит з него кубікі і складає в пірамідки на хіднику, сортуючі при тім в окремі купкі сніх жовтого коліру. Капітан кораблє там такіиииий, весь на понтах, холєрник ! Єден з бігунів кричит му :

    - Ти чьо тіко з бардюрів сніх згортаїш, тилипню ?
А той :
   - Ціхо буть, офермо ! Їх шо, дарма веснов малювали, га ? Нич сі не розумієш на икономіці, курва ! 
   В далечіні, за тим корабльом, пхне трактор “Бєларусь” у біло-чирвоних барвах наглої помочи, сигналит му міґавками і фафакає, би той з дороги сі вступив, бо він на виклик спішит. А той француватий човен сі не вступає, ше й вся його боса команда вибігла на палубу і кідаєсі в тракториста соленим піском.
   Праворуч, на сусіднім подвір’ю, радикально взлітає кукурузник, повний монтажної піни і силікону і бере курс на цинтральну вулицю міста. Підлітає до міськради, робе пару попереджувальних кіл над нев і скідає майже весь свій арсенал на ню. Звіттам зачинают вибігати триповерхові мошновладці та єнчі дипутати з криками : 
   - Слава МАУ ! 
Кукурузник робе контрольне трафляння в тоту гуртівню канцтоварів і летит 
в сторону гір. Крикі похоронено замовкают.
   Зліва видно самопомічний транвай на кулках від ровера, за ним - нисанкційонованих мітинґарів з плякатами і гарріпоттирами в руках. Сфокусувавшись, мож увидіти поряд каманчів з шуфлями, айфонами і кавалками рур наперевіс. За ними йде бурмило з вилами і жене перед собов голого негра, розмальованого білов фарбов під бєрьозку. Негер, прикриваючи центр всесвіту всіх кубіт бурульков, тужливо реве Гаудеамус : 
    - Поооокі крови до *ууууяааа, 
Пійте бімбер, браттяаааа.... 

              Йаааапко пичене, на холєру я то всьо виджу, га ? 
                                                                                              Завше ваш, Яків Кутовий.

вівторок, 15 листопада 2016 р.

Байка про Кууууупу Куп.

Єдного разу єден файний Хлоп заробів Купу Каси, положів її си до кішени і пофаливсі рідним. Тому прожила вна в кішени того Хлопа нидовго, бо тре було віддати ї свойому Кумови, бо тóму нагло тре було зробіти дозвіл на будову єдиного в місти виходка, аби потомка сорок девіт літ містяни, не озираючись докола, могли справлєти свої низменні потреби. І тилько Купі сі сподобало жити в теплій та сухій кішени в Кума, як вна зразу периїхала до Кумплє Кума. А той нестандартними стежками прийшов з Купов до Дипутата, шо файно знав Архітекта, а попри него Купу ріжних потрібних людей і всі їхні нагальні захцянкі. Великий Зотчій позволив врешті будову, а потомка вичорами викігав Касу зи свойої кішени, клав ї на креденці, дививсі на ню і сі тішив фист. Кум зачєв будувати... Всьо було люкс, але нидовго, бо прийшла будовляна інспикция і виявила Купу Нидоробок. Тодий Архітект, в свою чиргу віддав Купу Каси свойому Кумови, котрий передав ї Кумпльови, шо знав Навіґатора, котрий, в свою чергу нестандартно підойшов до Інспиктора від будовів. В того в кішенєх тиж було мирно і тепло, бо, крім нашої Каси, тамка замешкало ше Купа ріжнокольорових Куп. Хоч і тісно їм було в Інспиктора, але ни було на то ради, бо той завше їх носив зи собов. Але, за якійсь чєс, так сі стало, шо раптом посеред спацеру містом, захтілосі Інспиктору по-виликому. Пообзиравсі він докола, увидів віходок, котрий зачєв будувати Кум і зрадів, як слонь ґумовий помпці до ровера ! Зайшов си, сів... і тутка, курва, Купа Куп підло випали му з кішени і трафили просто в діру до Купи решток кошика споживчого. Но, бо віходок був ше ни до кінцє зроблЕний... Інспиктор, нидовго думаючи дав нурка за нев, але назад вілізти не зміг. Тодий зачєв дзвонити по колєґах, котрих раньче в него була Ціла Купа, би прийшли му на поміч. Але, на біду, по сусіцтву, під тим тулєтом справлєв малу потребу наш Архітект і вчув ґєвалт Інспиктора. Поміг він му дістати ту Купу Куп і втік, скурвий син, не помігши бідолазі вилізти звіттам. А того телипнє лишів вбирати парфуми виходкової калабані. Ше й цеглов пєрдольнув го по голови, незнаючи, жи тому ніц не буде, бо в тій макітрі нич нима, опруч думок про свяшченну касу. Мислив си, жи той ся втопит, курва. Борсавсі, борсав в тій баюрі поважний пан в ґранатовім пінжаку з жовтов краватков і ніяк не міг сі втопіти, но бо всім відомо, ШО на світі ніґди не тоне... але врешті виліз та й погріб до хати пішкі, бо ніхто не хтів го підвезти... І навит кіднепери відкінули думку про те, би вікрасти колись Інспиктора заради Купи Каси...
Архітект на радостях полЕтів до хати, всю ту Купу руками пополокав, до пралькі пару разів вкінув, вісушив, напарфумив фист... І за пару днів вна майже не смерділа, О ! Але Інспиктор наш фист сі обідив, бо мусів куплєти нові лахи, а не було за шо, бо Каси сі позбув і тому знов прискакала будівельна перивірка, аби збадати той виходок, в котрім подібні неподобства сі роблєт. Зачєли нашого вольного художніка водити докола віходка зі шнУрком на шиї, страшити санкциями, карами нибесно-неземними і НАВИТ відлученням від чаші купокасодайної. Але в Архітекта на той чєс вже була вЕлика Купа Куп, котра ані раз нічим ни штиняла, і нич він сі не бояв на тім світі, а тому поніс її знайомому Дипутатови, котрий знав Купу ріжних потрібних людей, а ті затиліфонували Кумови, а вже той свойому Кумпльови, шо знав Навіґатора, котрий, заткавши носа ватяними корками, пошурував до Інспиктора від будовів... .... і знову наша Купа Куп ся опинила в звичній для себе кішени ! Завше ваш, Яків Кутовий. PeSe. Живіт, люде, з вогнем у грудях, палицев в руці, усміхом на писку і з Ангелом на плечих !

четвер, 3 листопада 2016 р.

Ідіопутати, цирква та диклярациї.

Всьо, шо не робит наша мєстна влада, мині сі подобає фист ! Бігме, люде ! Я вам повім, жи маю бизвізовий рижим у любу міську раду. Бо на мені написано : - Пустіт го, курва, бо то є ВАР’ЯТ акредитований ! Ото сі дивіт тутво. Акурат тої осені зачєв сі рух з прокладанньом рур по всіх містах, чи то Оровоград, чи Рурослав, чи передмістє Млинок... Бо то є найліпшіша пора року для того. Листє паде з дирев, а разом з ним гроші на бюджит. Но то тре їх утилізовати, нє ? Шо бдут лежєли під ногами, га ? На базари аншлах, бо болото по єйці, всі ґумакі розкупіли. Икскаватори риют, самоскіди шутир-пісок возєт, курва, робітникі докола тотих фос вже АЖ з півдесєтої рана дискутуют. Фрайда, люде ! Всі ся тішат, як діти на бомбкі з хоїнкі*. Асвальт, кажут, зимов бдут клали, після третого снігу.     А нидалеко від Млинок, чув'єм, жи медикі цілими тижнєми за мером разом з заступниками, бігают по ратуші і поза нев. Кажут, жи хочут їх полікувати, але ті аніраз не дают сі злАпати. Бо вни тиж мидичну освіту мают...      Чули'сте, жи в Рурославі хочут стару  копальню з озикіритом відновіти ? Ото би було ЛЮКС ! Копальня ніґди би ни була порожня, завше мож там когось вкінути або замкнути на якійсь чєс. Дипутата якогось, наприклад, чи навит головного лікарє, а, як тре бде, то й мера. Озокірит - то такій віск земляний, так го називали наші бабці. Мож той віск пенсийонирам давати, в якости квитка для пільгового проїзду. Бо то є фист помічна супстанция ! Зо всіма хоробами дає раду, крім тріпира. Заходе си старушек до парашуткі, а шофир не хоче го задурно везти, то він му тим горєчим озокіритом рррраз, курва, голову помастив і всьо, хлоп зразу стає ввічлим і розумним в міру.       Але разом з тим всім, зачинає відбивати мозок у деяких обранців народОвих просто в міській раді і вни рєзко зачинают сі бояти тіліфонів, відиокамир і всього, шо знимкує. І верешчєт в мобілку:  - Халльо ! Поліция ? Рєтуйте, мине знимкуют, а я навит сі не чесав після вчорайшої п'янкі. ! Є в нас єден такий ідіопутат нерозмитниний, Ітьон го кличут, бо він бизробітній. То йому першому тре профілактику озикіритом пройти, може сі навчит читати, курва ! Бо то є Олень тривимірний, котрий про то, навит ся НЕ здогадує, люде ! Би'сте знали !    В Калійнику, шо коло Дрогобичє, маскалота хтіла посвєтити циркву імині кирила, а люде ни дали. Тодий тоті засранці зачєли писати в органи всякі паскуцтва на активістів. Поліміліция зразу зачєла працювати на повну мошчьность. Посидєт си у фистбуку, почитают дописи деякіх журналістів, потомка дзвонєт до них і кажут : - Фсьо, курва, вас промоніторино, вам капздиц ! Йдіт здаватись в найблишчий постерунок поліміліциї. Слітчий Вася.        Купа чудес сі діє докола, люде. Тре хібано сі роздивіти і увидиш, жи не є так зле. Дотипер я виджу, шо любов до Ненькі вимірюєсі тонами вапна на бардюрах. То може тре зачєти любити її провдиво, нє, люде ? Як то сі говоре : замахнувсі - бий ! Сказов - зроби ! Но то до роботи ! Най тоті всі глисти нездалі знают, жи ми їх маїм на воку, курва, най сі не розслабляют, нє !  А я наразі всім дєкую, бо йду повтироти шмарклі з колін, а ви, люде, би'сте не хоріли ніґди, бо скоро буде нове шову ! ))) А про илєктронне дикляруванє мєстних чінуш вам ніц ни повім, бо ни найшов'єм там нич цікавого. Ані мошчєй, ані жадного харлєй-девітсона, навит нешчасного фабержованого єйця нима. Но бо єдні чінуші навит не знают кіко коштує "нива", котру вни колись купіли, а єнчі купуют си помешканє в Сокільникох за піцот тисіч, при зарплаті в п'єть. То про які єйці з ними дискутувати, га ? Але ви, люде, читайте їхні диклярациї на ніч, би знати про кого снити. Завше ваш, Яків Кутовий. *...а бомбкі з хоїнкі, то іграшки на ялинці ;)

понеділок, 24 жовтня 2016 р.

НАБУк, Йурист і Зотчій Змій.

Десь в світі жив си  ґлувний Архітект, котрий вдень споко ходив си по місті, а вночи фист сі бояв спацерувати по нім. Бо то було небизпечно. Кажної ночи цуда-дива ся діяли. Нарід прозвав той цуд - Зотчій Змій. Раз си ґараж постав там, де нимож ані раз. Другої ночи посерид центру халупа сі появила, шо ніде ся не впісує, в жадні пійзажі. На трету ніч шчез дитєчий майданчік, а на його місци з'явивсі супирмаркіт... І ніхто ту холєрну францу піймати ни може, курва ! А на рано люди шаленіют від того всього, ходят злі, як начяльнік Жеку, за тим Архітектом по місті, а той рукі заламує з горя, від людий теодолітом сі відбиває і репетує до Зотчього: - Шо ж ти робиш, зволодж нічна ? На шо ти наше місто перитворюєш, францо ти нерозмитнена ? Та й пробує прєтати місто від нічних ниподопств. Але нич в него не виходе, бо як то прибереш, як вно має штири п'єнтра догори, курва, та й три додолу ? Та й жити тиж сі хоче. Файно жити ! Тодий іде Архітект до мера і зачинає сі жаліти на життє. А той го посилає до правників. Каже, вни ті поможут, йди до них. Але тоті тиж хочут смачно їсти і типло спати. Але так сі стало, жи найшовсі серид тих правників порєдний Йурист, биз жадного досвіду, та й сі погодив вночи по місті полазити, би піймати тоту гадру францувату. Бо був в него чорівний Врубель (то такій горобець чудесний, як золота рибка), шо любі захцянки виконує. Дочикавсі він ночи, взєв Врублє зи собов, ватман з лязерним флямастром, ходе по місті, пильнує. Риклями секонхендів зловішче мруґают на них, льомбард сі шкірит биззубов пашчов, аптека своїм зиленим світлом все докола на тріллєр перитворює. Вітер гербарійом мете по діравім асвальті, денеде рури з фос виглідают і підло сі сміют гієнов африкансков. Дивлятсі вни - сидєт в колі прастітуткі татуїровані, жовніри самозаборони з панками пісні з матюками співают. Троха далі бомжі їдєт кобасу з опаришами, шо з китайскій часник розміром. Страх і гидота докола. Бррр та й годі. А ту раз, виринає з того тлуму Зотчій Змій і каже : - Здóрів ! Шо робиш ту, га ? - Та нич, так си хожу. - А дай ми свій ватман, я шось ті накрислю. Той дав, а Зотчій, раз, і п'єть тисіч намадзьґав. А Врубель сі подивив на то і питає : - Шо то ? - Та нич ! Так, курва,  цифри малюю, - каже Змій, - і на дисєтку віправив. Подививсі горобець на ню та й каже : - Ти, Зотчій, невірно сотку малюєш, курва ! В школі сі не вчив, га ? Ну той пойняв, рррраз і сто тисіч нашкробав ! Подививсі наш Йурист на папір, потім на Врубля і так му сі сподобало то число на ватмані та й каже :  - Чуїш, Зотчій, ну то довай стотишчів, а я тобі за то Врублика, як не хоч би люде зробили з тебе і Архітекта бубин ? Взєв Змій горобцє під паху, викігнув сто патиків, завинув у ватман і віддав Йуристу : - А типерка давай краба, п'єтку, файва, чи як то у вас сі називає і лишимсі кажин при добрім ґєшефті, нє ? Типерка мож робіти шо хоч, нє, Врублику ?    .... Але тут знинацка з тополі, яаааааак впаде Івасик Телесик з НАБУком за спинов, перистрілєв всіх сонними кулєми, поскладов їх в рєдок на штрафплошчадці і яааак заверешчит на всеньке місто : – Зрадникі ви, курва, і на ніц ни заслуговуєте, бо найдорожче в світі, то шчиро служіти свойому народови !!!             Отож, люде, наберайтисі тирпіннє і з нетирпіннєм чикайте, курва, коли врешті прийде досвід, котрий набуваїш биз досвіду ! Завше ваш, Яків Кутовий.

суботу, 15 жовтня 2016 р.

Цап, курка, ЖиКиГи.

   Жив си в місті олігорх, котрого звали Горилджедайос, а в него був цап чорно-рудий на імє Риськоліян. Фист го любив він. Ну і єдного разу хлоп захтів му віддячити, бо цап добре му служив.
Попхнув він до голови міста та й му каже :
– Чуїш, я хочу свого цапа виріжнити, бо фист файний він мині колєґа. Постав го своїм замом по ЖеКиГи.
А голова міста му на то :
– Ти шо, Горилджедайос, цілком звар'ював, курва ?,– цапа
на зама ? Ти шо, хоч би люди мине за єйці підвісили, га ?

Але Горилджедайос нич – ходе си по чотиристаквадратовомитровій мерскій хаті та й далі тре до него :
     – Хлопе, в тебе банєк на шиї не пустий, та й мій не порожний, зробити мож, шо хоч, маю каси купа, бде мій цап замом !!!
І міх з грошима на стіл - ЛУПС ! Голова, як ті гроші увидів, слюні, як шнурівкі враз му відвисли, рукі сі трєсут, і ше го золота хороба розібрала. Взєв він ті "папери" і каже олігорху :
      - Взьми го хоч поголи та напарфум, курва, та й навчи робіти круглі вочи і на задніх лабах ходити. Тодий прийдеш до мене на кастінг.
   Пішов си 
Горилджедайос до хати, зробив всьо, як той повів, та й за штири дни приводит. Поставили цапа на посаду, всі ся тішат, і мер і той багатій. Лиш люди шось підозріло сі дивлєт на того зама. Та й наклоцали илєктроного листа до области : так і так, в нас тутка цапа замом мера по ЖиКиГи поставили. Робіт шось, бо мер нич не робит, навит за свої єйці вже сі не боїт, курва !На то з области раз і прийшла відповідь : їде до вас головний правник та й бде сі розбирати шо до чого. Голова, як про то вчув, затрєс сі, як остатня тварь з чирвоної книги, та й поскаков до Горилджедайоса :   
    - Шо ми типерка робити, я сі бóю, курва, бо 
мине точно зара підвісят !
     - Не бійси, холєрнику, нич ті не бде. Все поклєю-порішаю ! Взєв зи собов курку, сів з нев на чартир та й полЕтів до головного правника на здибанку. Стрілисі вни на півдорозі, в єдній престіжовій реставрації. Заходе олігорх з курков під пахов, сідає за стіл до правника та й каже :      - Чуїш, хлопе, зроби мою коліжанку курку сикретарков, га ?
Той, як учув, як зачєло ним тіпати-метати по мармуровій підлозі та й по виниціянскій штукатурці та й поміж столи сиредньовічні, ковані...

       - Ти шо, кутасе, вкінець обнаглів, га !!!???
А той так споко два міха каси на стіл - ЛУПС ! Но і знов, слюні, трєсучка, хороба... Врешті поставив свою печєтку правник і стала курка сикретарков. Ходе си за правником по ріжних здибанках, зерно си клює та й сре де попало.
   А за якийсь чєс дзвонят правнику, шо тре до того міста їхати. Приїжжєє, а тамка виличизна купа людий з плякатами і патиками, котрих фист як вкурвило, шо зам голови міста по ЖиКиГи в них цап. Вже помалу зачєли вни голову за єйці вішати... Як увидів то всьо правник, налив си стопідисєть Хенессі Б'юті, війшов на трибуну і сказов до людий :
- Людееееее ! Шо я можу вам порадити, людееее !!!???
Та нич вам не пораджу, курва, як в мене самого
сикретарков - КУРКА !


Завше ваш, Яків Кутовий.