середа, 23 березня 2016 р.

Ромко Черешня

Прийшов мій лєпший колєга Ромко Черешня з АТО і привіз ми прЕзент. Неабиякий дорогий, але шчиро му дєкую за паміть про мене. Черешня він того, бо завши дівкам здибанки назначав коло старого столітного дерева. А як він пішов в АТО, то ті його дівки там фан-клюб імені Ромка устроїли і сі збирают тамка вечорами... 
З дітьми... Ромковими певно... Але про то потім... 
Ну то значи такво : виходжу я на обору, стоїт Ромко, тримає шнУрок в руках, а до шнУрка якийсь хлоп привєзаний з таким вЕликим сино-жовтим бантіком на голові. Я сі питаю: 
-То шо таке, Ромусь ? 
А він: 
- То прЕзент тобі за тоті пакунки, шо"с присилав ми на передову... То правдивий сєпар, теперка він твій...Роби з ним, шо хоч... 
Я му : 
- А шо я з ним зроб`ю ? Раньче ти ми присилав гільзи від міномьотів, то я з них вазонки робив, а з того телепня жаден вазонок сі не получит... 
І аж сі просльозив... Ну то ми зразу по сотці, сидимо пашталакаєм, а Ромко сі 
питає: 
-Як ті сі подобає подарок ? 
-Та я ше незнам,Ромцю...А шо він вміє робити ? 
-Так, би шось вмів направду - то нич ! Але ти го навчиш шо душа забажає... 
Ну то я того сєпара сі питаю шчирою солов"йіною : 
-Звідкілє ти, хлопе, сі взєв ? Як сі називаєш, дурню ти професійний ? 
А він ( ви си тілько уявіт ) каже : 
- Нє панімаю ! 
Ромцьо тодий взєв шуфлю, перетєгнув го штири рази по крижах і наш плєнний залопотів : 
- Панкрат я ! Із Р"язані ! 
О ! То вже ліпше, я навит не відав жи шуфля лучче ґуґля перекладає. 
Добре,- кажу,- Дамкрат, видиш тамка п"єц, бери дріва і нагрій в хаті ! 
А він - ні з місця ! Але"м тіко я на шуфлю сі подивив і Дамкрат всьо пойняв і поволочив дріва до хати. Ми з Ромком ше по сотці, дивимсі шось довго нашого сєпара нема, заходим до хати, а він стоїт перед п"єцом на колінах, дрова цілює і плаче... 
Я му : 
- Ти, францо непропорціональна, звар"ював цілком ? Дріва цілюєш ? 
Той : 
- Да ані же бєрьозавиєєєєєє ! - реве. 
Я тодий : 
- Так ! Ти ше ми лапті ту зачни плести, то я ті поможу. Як ті бритванков помежи очи пАльну, стіну китайську увидиш, луйдо ти р"язанска ! 
І до Ромка : 
- Так, Ромцю, ти ми повіч, чому в того паталахи нема єдного вуха і двох середних пальців ? Шо то за некомплєкт ? 
А Ромцьо : 
- Розумієш, цілих сєпарів то генерали собі позабирали, а нам такихво недоукомплєктованих лишили...Вухо - то мій командир взєв си на брєлок до ключів, а пальці...Ну він нам всякє такє на міґах показував жи встид повісти...Теперка не показує...А пальці то ми му віддали, він їх в кішени на замочку носит... 
Але приживсі той Домкрат в мене. Зрана поробит на полі, дам му троха їсти і знов до роботи...Худобі бураків-капусти наріже не гірше січкарні. Жиє си в псєчій буді... Сам так захтів, каже : "уж больна на мой дом пахожа..." ВихОдок свій власний має... Я навит му позволив бєрьозку коло него посадити... Вчу по вихідних з ним українську... Питаю : 
- Шо то ? 
Він : 
- Нє знаю ! 
Я тодий го в чоло пательньов - пєрдик ! Відразу запамітав жи пательня - 
то скавародка ! А так, то я го не б"ю, рука сі не підоймає... Ну бо неповносправний він... Москаль... З тим нич не порадиш... Отакво ! 
Завше ваш, Яків Кутовий .

Немає коментарів:

Дописати коментар