пʼятниця, 19 серпня 2016 р.

Бог є, люде !



З Митром я сі стрів, як кажної п’єтниці, віпадково, за столічкєм у барі. Хлоп був фист смутний і схильний до оповідань за життє. Но то я му налєв стакан Ейсідісі з перцем, андрутами закусили’змо, потомка влупили по бокалу пітнайцітьпоп’єтій (1715), і розмова зачєла сі лєти тихонько, як бімбер вночи у дідовій спіжарці.
Проблєма Митрова була в тім, жи в него є коханка Любцє з Тустанович, читвертий розмір, а може навит з половинов, курва ! Дупа, як креденс , шчоки - чирвоні ружі, варґі, шо в негритоскі.... ех, бомба атомова, а не кубіта ! Але нич в него з нев сі не получає... Нє, ви си нич не помисліт, з кутасом в него все люкс, стирчит як піка волянска, але кажного разу шось му заважєє на Любцю вилізти. Позавчора, наприклад, всьо сі склало файно, сів наш Ромево до авта, вдарив по коробці і... не проїхав триста митрів, як пробив два кулка. Покі визвав колєґів, покі туда-сюда, дзвоне Любцє і каже, би він ніде не їхав, бо її чоловіка на кордоні з дзиґарами злапали і він раптово вернувсі домів. Курва, ну то ж тре би так сі стало, га ? Минулої весни, в травни, він знов не доїхав, бо вчитилька наймолодшого зателєфонувала, би татко прийшов і здоймив свого сина зі шкільного даху, бо той тамка покімонів шукав... Парканайціть років тому його дружині Муньці в самий відповідальний момент, коли Митро вже подер на Любці всі лахи, ростебнув бюстонош, тіко майткі сі лишіли... жінці тодийка захтіло сі квашиної капусти, про шо вна му повіла по тіліфону... А то були чєси, коли нокійов мож було конє забити ! І есемеска коштувала, як півлітри. Митро зомлів на три сикунди, бо в него на той чєс вже було шестеро дітий, потомка сі пошкрабав в лисину, вібачивсі і полЕтів на бАзар по капусту. А в літі, люде, яка капуста, до холєри ясної ? Та й ше богато такіх ситуацій було, жи в остатнім моменті всьо ся обертало аж ніяк НЕ на користь Митрового кутаса і Любціної пічки. А то будова в чехах му сі пригадала у виді гіморою, а то Любцина свикруха не хтіла сі вступати з хати, бо автобус до села їй втік з-під носа... А то люди дороги поперекривали, бо їм води сі захтіло строчно. Штири місіці було споко, а тодий, коли Митрови сєксу сі захтіло, вни повилазєли на дорогу... Раз лісовоз сі загорів посеред дороги, колись авто з рурами в сміттєвоза в’їхало перед самов Любцинов хатов так, шо не мож пройти, напарнік сі напив і калатав тодий Митро дві зміни підряд.... Рижа циганка Каська вісім разів переходила му дорогу з порожним цебром і з чорним котом на шнУрку... Поліміліція на роверах, дипутати голі і в пинсне, люстрація, трансрація, квашені ябка, горохова зупа.... Каже мені Митро: - Всьо, Куба, завязую, не бду навит про ню (то значи про Любцю), мислити ! На всьо воля Божа ! Дойшло до него, курва ! Аж на двайціт шестім році Митрово-Любциних випробувань допетрав наш вар’ят недалекий, жи то пан Бог му так підповідає, шо не мож жінці зраджувати. Бо вар’яти - то тиж наші ближні. Бог є, люде, так ! Завше ваш, Яків Кутовий.

неділя, 14 серпня 2016 р.

лєнін абстинентний.

Єдного разу жив на світі лєнін. Такий скурвисин був, шо не мож оповісти порєдними словами. Той тилипень робив всякі риволюції, страйки не з боулінґа і єнчі заміси. А ше фист як любив отой бовдур по Петерсбурґу з диривлєнов колодов напєрєвєс чи на плечих ходити по суботах. І так сі стало, жи в їдень динь в него всьо ся получило, курва. Ґєвалюция свєґшилась ! , - ричав він штири дни, стоячи на броніпоїзді посеред Ніви-ріки. Зайняв він си два покої у Зимнім палаці, зробив з колоди табурєтку і, сидєчи на ній, приймав пішоходів з усєї Расєї. А потомка в него, курва, стрілили, ранили, хоч він і так був ранЕний на всю голову, то він довго не думав та й заштивнів. Але не вмер, бо му повіли, жи не мож вмирати вєчноживим. Положіли го за чирвоним муром, всі дотипер ходят на него сі дивіти з надійов, чи де не шчезла тота франца. 
Отак, курва ! А з табуретки тої зробили тирсу, а з неї ґазету "Красная Звізда". Їдна дівчинка дуже ї любила, збирала всі номери девіт років... Жєль було їй тим сраку вітирати чи викінути, то вна зробила папйемаше, а з него б'йуст лєніна, шо був порожний всиредині. І призентувала свому дідови, шо читов лєкциї по КаПиСиСи в інституті. Дідо сі втішив, прикігнув то на роботу і зачєв в нім горівку від проректора ховати... 
Зі шчоденника студента : "....На історії Каписиси на поличці став папировий лєнін. Хто низнає, лєнін - то такий кутас, шо колись носив колоду по Петерсбурґу, не будучи жадним лісорубом, курва. Так от, тотой лєнін був порожний всиредині, зрештою як і правдивий. Тамка наш пєрдольоний історик ховав горівку, скурчибик. Бо дуже тєжко му було нам повідати ті всі бздури без допінґу... А так, він перед паров заливав у пашчу двістапідисєть і міг баєрувати два рази по сорок п'єть мінут, не дивлячись на то, жи ми на задніх партах граєм преф. Заліковувавсі той икзамен тиж просто - флєжка, курва, за кафедру і трiйка в тебе..." 
Нидовго той папйемашовий лєнін простояв, я вам скажу, двайціть років десь, бо студенти то такі зволочі... Взєли, курва, залєли го риволюційним ґіпсом. І помалювали в жовто-синий колір. І всьо, нима де флєшку сховати. Обідивсі професор і пішов на пинсію. Типерка ходе на мітингі і верешчит : 
Слава Україні ! 
Бо, якби не Ненька, спивсі би та й лежєв десь в калабані, а то й 
нижче на два митри ! 
РеSe. Не читайте, люде, 
Вовчик Сірий на ніч, нє ! :)
Завше ваш, Яків Кутовий.

пʼятниця, 5 серпня 2016 р.

Покімони і "чорна сотнє"

Недавно їздив'єм до Закарпаттє за шовдарьом і гурков з пікницев. Тиждинь мине нибуло і шо ? Води не було девіт днів, ґазу штирнайціть, добре жи світло не відомкнули, до холєри. І то ше ніц. Наше місто повне цудів натуральних. 
Оказуєсі, жи в нашім місти є покімони. Єден сі називає Вітьон Бруднєф, а єнчий Ігорко Горобкєвич. О ! Родом вни з острова Радикака, шо в князівстві Ляшкаку. Вітьон то є покімон звичайний. Любит сі бавити в дипутата, авта на польськіх блєхах і рури з-під земли фист як обожнює. Но, провда, має їдну ваду - сильно сі боїт карасів. Єдного разу він, як увидів таку рибу, та ше й в камишах, рєзко зачєв ховати до кішени вокуляри і викликав поліміліцію. А ті шо ? Приїхали, відлили му на оливо, побили в бубен і на тримбіті заграли, курва ! Навит не обнєли, би сі успокоїв, негідники. Але то ніц. Як му фист треба, то Вітьон перед поліміліцаями вдігає на голову зірку (неважливо Спідницє то чи Рурослав) і зачинає себе п'єтов в груди бити та виришчєти, жи він обранець народовий. То памітайте, люде, як бдете тогово покімона ҐОВ, то тре знати слабкі сторони, би його злАпати. 
Другій покімон Ігорко - не такій простий, але теж ніц складного злАпати го за сра... руку нима. Захоплюєсі всім, шо видит, курва, з чого мож касу урвати. І кірниці копає, у виборах участвує активно, скважини бурит, весілє возит, авта з Польшчи спроваджує і ше купа ріжних справ може поклєїти, про які, певне, навит сам сі не здогадує. Підпільна кличка в него "Амінь". А ше він дуже любе обклєювати місто ріжними папировими бздурами і знімати иротичні кіна, певне тому з камЕров на сесії міськради часто ходе, бо там то ше тоооой бурдель, та ! 
Ше вни два люблят по ночєх ловити "чорну сотню". Але йди, курва, їх злАпай, як докола ніч, всьо чорне і сотнє тиж, до холєри, га ? Акурат нидавно в Губичєх ґвізнули штириста три люкі від калінізації. То є ґєвалт, люде ! Там тиж жиют дипутати і шо бде, як вни сі провалят під зимлю НЕ від встиду ? Наші обранці ше не є такі відгодовані і в люк ся протиснут. Тому тре тоті дзюри закідати гіллєм, забити дошками та засипати всякім дрантєм. Чули'сте, обранці ? Про вас думаїм, курва ! Цікаво, чи наші покімони тамка нич не виділи, як вночи сотню ловили ? Тре бде сі спитати в них. 
Нитак давно тому, в цинтрі Рурослава, Ромцьо, голова Самозаборони ногами бігов за мєстним журналістом, котрий робив опитуваннє про сміттє ! Знаїте з чим бігов , га ? Вірно - з цукорком і рогатков від "енґрі бьордс" напєрєвєс, курва ! Казав, жи хтів пригостити хлопа, а той якийсь нипонятливий сі оказав. Принаймні так він повідав поліміліцаям, котрих журналіст закликав після восьми кіл біганини докола фонтану. Ну і знов то саме - хлопи у фуражках помАхали пальцьом в сторону Ромка, списали купу паперу, провели інтерактивне анкєтування та й попхнули тайотами на постерунок. 
Ви, певне, си мислите, жи я то всьо вигадую ? Нє, люде, я в наших парашутках такоооого сі наслухаю, але на жаль, не всьо мож ту наклоцати. Тому, будьти уважні, як каже ксьондз і сі дивіт докола пильно, мо' якого покімона увидите ?
То й бде вам шчістє. 
Завше ваш, Яків Кутовий.

вівторок, 2 серпня 2016 р.

СУПЕРечности сповідань.

Прочитав я нидавно книжку від єдного файного хлопа Sergii Ivanov. Називаєсі "СУПЕРечности". Шо я ті можу повісти, Сергію ? Комплімантів і дифірамбув ти й так сі наслухав до холєри, нє ? Я ті скажу такво. Як читав її, в мене було враження, шо сі див'ю документальну нарізку на ютубі з епізодів свого життє і своїх колєгів. Бо, курва, так вно є. Хлопе, ти написав свою біоґрафію, під котров можут сі підписати шонайминше половина людей приблизно того ж віку, незалежно від місцє проживаня. 
І зробити відповідні висновки. Як комусь сі не подобают матюкі, можут в тім місци пікати словікєм на повний голос. Але без них та сповідь (бо то є сповідь, направду) бде виглідала, як п'єть років немашчений шміром ровер. Бде їхало, але і скрипіти бде, 
курва, як циґанска фіра на крадених колічках. А тому, нима шо сі кремпувати, тре читати, ба навит в голос, але коли дітиска на вулици сі бавлят. Не хтів би переповідати вам жадного оповідання, але їдно ми впало у воко і не можу за него не згадати. 
Down in a hole. Додолу, на дно, - так я си то переклов. Там є фист влучне порівняннє цілого 
регіону з курвов. Але я би то відніс до цілої Ненькі, змінивши деякі речення... 
На жаль ! 
Можите кідати в мене капціма, цеглов, можите арматурами товкти, якшо то ни так ! Файно пасує си сісти з тов книжков на канапі і під дзиґар з філіжанков
моцної кави, а ше як на дворі лєє триденний дошч, а ти чуєш, як він пєрдолит 
по блєсі і сі насолоджуєш процесом творіння з літер та слів повноцінного кіна твого життє, курва !... 
Файно, на єднім подиху, читаєсі та збірка сповідань

Завше ваш, Яків Кутовий. :)