Бог є, люде !

З Митром я сі стрів, як кажної п’єтниці, віпадково, за столічкєм у барі. Хлоп був фист смутний і схильний до оповідань за життє. Но то я му налєв стакан Ейсідісі з перцем, андрутами закусили’змо, потомка влупили по бокалу пітнайцітьпоп’єтій (1715), і розмова зачєла сі лєти тихонько, як бімбер вночи у дідовій спіжарці.

Проблєма Митрова була в тім, жи в него є коханка Любцє з Тустанович, читвертий розмір, а може навит з половинов, курва ! Дупа, як креденс , шчоки - чирвоні ружі, варґі, шо в негритоскі.... ех, бомба атомова, а не кубіта ! Але нич в него з нев сі не получає... Нє, ви си нич не помисліт, з кутасом в него все люкс, стирчит як піка волянска, але кажного разу шось му заважєє на Любцю вилізти. Позавчора, наприклад, всьо сі склало файно, сів наш Ромево до авта, вдарив по коробці і... не проїхав триста митрів, як пробив два кулка. Покі визвав колєґів, покі туда-сюда, дзвоне Любцє і каже, би він ніде не їхав, бо її чоловіка на кордоні з дзиґарами злапали і він раптово вернувсі домів. Курва, ну то ж тре би так сі стало, га ? Минулої весни, в травни, він знов не доїхав, бо вчитилька наймолодшого зателєфонувала, би татко прийшов і здоймив свого сина зі шкільного даху, бо той тамка покімонів шукав... Парканайціть років тому його дружині Муньці в самий відповідальний момент, коли Митро вже подер на Любці всі лахи, ростебнув бюстонош, тіко майткі сі лишіли... жінці тодийка захтіло сі квашиної капусти, про шо вна му повіла по тіліфону... А то були чєси, коли нокійов мож було конє забити ! І есемеска коштувала, як півлітри. Митро зомлів на три сикунди, бо в него на той чєс вже було шестеро дітий, потомка сі пошкрабав в лисину, вібачивсі і полЕтів на бАзар по капусту. А в літі, люде, яка капуста, до холєри ясної ? Та й ше богато такіх ситуацій було, жи в остатнім моменті всьо ся обертало аж ніяк НЕ на користь Митрового кутаса і Любціної пічки. А то будова в чехах му сі пригадала у виді гіморою, а то Любцина свикруха не хтіла сі вступати з хати, бо автобус до села їй втік з-під носа... А то люди дороги поперекривали, бо їм води сі захтіло строчно. Штири місіці було споко, а тодий, коли Митрови сєксу сі захтіло, вни повилазєли на дорогу... Раз лісовоз сі загорів посеред дороги, колись авто з рурами в сміттєвоза в’їхало перед самов Любцинов хатов так, шо не мож пройти, напарнік сі напив і калатав тодий Митро дві зміни підряд.... Рижа циганка Каська вісім разів переходила му дорогу з порожним цебром і з чорним котом на шнУрку... Поліміліція на роверах, дипутати голі і в пинсне, люстрація, трансрація, квашені ябка, горохова зупа.... Каже мені Митро: - Всьо, Куба, завязую, не бду навит про ню (то значи про Любцю), мислити ! На всьо воля Божа ! Дойшло до него, курва ! Аж на двайціт шестім році Митрово-Любциних випробувань допетрав наш вар’ят недалекий, жи то пан Бог му так підповідає, шо не мож жінці зраджувати. Бо вар’яти - то тиж наші ближні. Бог є, люде, так ! Завше ваш, Яків Кутовий.