понеділок, 24 жовтня 2016 р.

НАБУк, Йурист і Зотчій Змій.

Десь в світі жив си  ґлувний Архітект, котрий вдень споко ходив си по місті, а вночи фист сі бояв спацерувати по нім. Бо то було небизпечно. Кажної ночи цуда-дива ся діяли. Нарід прозвав той цуд - Зотчій Змій. Раз си ґараж постав там, де нимож ані раз. Другої ночи посерид центру халупа сі появила, шо ніде ся не впісує, в жадні пійзажі. На трету ніч шчез дитєчий майданчік, а на його місци з'явивсі супирмаркіт... І ніхто ту холєрну францу піймати ни може, курва ! А на рано люди шаленіют від того всього, ходят злі, як начяльнік Жеку, за тим Архітектом по місті, а той рукі заламує з горя, від людий теодолітом сі відбиває і репетує до Зотчього: - Шо ж ти робиш, зволодж нічна ? На шо ти наше місто перитворюєш, францо ти нерозмитнена ? Та й пробує прєтати місто від нічних ниподопств. Але нич в него не виходе, бо як то прибереш, як вно має штири п'єнтра догори, курва, та й три додолу ? Та й жити тиж сі хоче. Файно жити ! Тодий іде Архітект до мера і зачинає сі жаліти на життє. А той го посилає до правників. Каже, вни ті поможут, йди до них. Але тоті тиж хочут смачно їсти і типло спати. Але так сі стало, жи найшовсі серид тих правників порєдний Йурист, биз жадного досвіду, та й сі погодив вночи по місті полазити, би піймати тоту гадру францувату. Бо був в него чорівний Врубель (то такій горобець чудесний, як золота рибка), шо любі захцянки виконує. Дочикавсі він ночи, взєв Врублє зи собов, ватман з лязерним флямастром, ходе по місті, пильнує. Риклями секонхендів зловішче мруґают на них, льомбард сі шкірит биззубов пашчов, аптека своїм зиленим світлом все докола на тріллєр перитворює. Вітер гербарійом мете по діравім асвальті, денеде рури з фос виглідают і підло сі сміют гієнов африкансков. Дивлятсі вни - сидєт в колі прастітуткі татуїровані, жовніри самозаборони з панками пісні з матюками співают. Троха далі бомжі їдєт кобасу з опаришами, шо з китайскій часник розміром. Страх і гидота докола. Бррр та й годі. А ту раз, виринає з того тлуму Зотчій Змій і каже : - Здóрів ! Шо робиш ту, га ? - Та нич, так си хожу. - А дай ми свій ватман, я шось ті накрислю. Той дав, а Зотчій, раз, і п'єть тисіч намадзьґав. А Врубель сі подивив на то і питає : - Шо то ? - Та нич ! Так, курва,  цифри малюю, - каже Змій, - і на дисєтку віправив. Подививсі горобець на ню та й каже : - Ти, Зотчій, невірно сотку малюєш, курва ! В школі сі не вчив, га ? Ну той пойняв, рррраз і сто тисіч нашкробав ! Подививсі наш Йурист на папір, потім на Врубля і так му сі сподобало то число на ватмані та й каже :  - Чуїш, Зотчій, ну то довай стотишчів, а я тобі за то Врублика, як не хоч би люде зробили з тебе і Архітекта бубин ? Взєв Змій горобцє під паху, викігнув сто патиків, завинув у ватман і віддав Йуристу : - А типерка давай краба, п'єтку, файва, чи як то у вас сі називає і лишимсі кажин при добрім ґєшефті, нє ? Типерка мож робіти шо хоч, нє, Врублику ?    .... Але тут знинацка з тополі, яаааааак впаде Івасик Телесик з НАБУком за спинов, перистрілєв всіх сонними кулєми, поскладов їх в рєдок на штрафплошчадці і яааак заверешчит на всеньке місто : – Зрадникі ви, курва, і на ніц ни заслуговуєте, бо найдорожче в світі, то шчиро служіти свойому народови !!!             Отож, люде, наберайтисі тирпіннє і з нетирпіннєм чикайте, курва, коли врешті прийде досвід, котрий набуваїш биз досвіду ! Завше ваш, Яків Кутовий.

субота, 15 жовтня 2016 р.

Цап, курка, ЖиКиГи.

   Жив си в місті олігорх, котрого звали Горилджедайос, а в него був цап чорно-рудий на імє Риськоліян. Фист го любив він. Ну і єдного разу хлоп захтів му віддячити, бо цап добре му служив.
Попхнув він до голови міста та й му каже :
– Чуїш, я хочу свого цапа виріжнити, бо фист файний він мині колєґа. Постав го своїм замом по ЖеКиГи.
А голова міста му на то :
– Ти шо, Горилджедайос, цілком звар'ював, курва ?,– цапа
на зама ? Ти шо, хоч би люди мине за єйці підвісили, га ?

Але Горилджедайос нич – ходе си по чотиристаквадратовомитровій мерскій хаті та й далі тре до него :
     – Хлопе, в тебе банєк на шиї не пустий, та й мій не порожний, зробити мож, шо хоч, маю каси купа, бде мій цап замом !!!
І міх з грошима на стіл - ЛУПС ! Голова, як ті гроші увидів, слюні, як шнурівкі враз му відвисли, рукі сі трєсут, і ше го золота хороба розібрала. Взєв він ті "папери" і каже олігорху :
      - Взьми го хоч поголи та напарфум, курва, та й навчи робіти круглі вочи і на задніх лабах ходити. Тодий прийдеш до мене на кастінг.
   Пішов си 
Горилджедайос до хати, зробив всьо, як той повів, та й за штири дни приводит. Поставили цапа на посаду, всі ся тішат, і мер і той багатій. Лиш люди шось підозріло сі дивлєт на того зама. Та й наклоцали илєктроного листа до области : так і так, в нас тутка цапа замом мера по ЖиКиГи поставили. Робіт шось, бо мер нич не робит, навит за свої єйці вже сі не боїт, курва !На то з области раз і прийшла відповідь : їде до вас головний правник та й бде сі розбирати шо до чого. Голова, як про то вчув, затрєс сі, як остатня тварь з чирвоної книги, та й поскаков до Горилджедайоса :   
    - Шо ми типерка робити, я сі бóю, курва, бо 
мине точно зара підвісят !
     - Не бійси, холєрнику, нич ті не бде. Все поклєю-порішаю ! Взєв зи собов курку, сів з нев на чартир та й полЕтів до головного правника на здибанку. Стрілисі вни на півдорозі, в єдній престіжовій реставрації. Заходе олігорх з курков під пахов, сідає за стіл до правника та й каже :      - Чуїш, хлопе, зроби мою коліжанку курку сикретарков, га ?
Той, як учув, як зачєло ним тіпати-метати по мармуровій підлозі та й по виниціянскій штукатурці та й поміж столи сиредньовічні, ковані...

       - Ти шо, кутасе, вкінець обнаглів, га !!!???
А той так споко два міха каси на стіл - ЛУПС ! Но і знов, слюні, трєсучка, хороба... Врешті поставив свою печєтку правник і стала курка сикретарков. Ходе си за правником по ріжних здибанках, зерно си клює та й сре де попало.
   А за якийсь чєс дзвонят правнику, шо тре до того міста їхати. Приїжжєє, а тамка виличизна купа людий з плякатами і патиками, котрих фист як вкурвило, шо зам голови міста по ЖиКиГи в них цап. Вже помалу зачєли вни голову за єйці вішати... Як увидів то всьо правник, налив си стопідисєть Хенессі Б'юті, війшов на трибуну і сказов до людий :
- Людееееее ! Шо я можу вам порадити, людееее !!!???
Та нич вам не пораджу, курва, як в мене самого
сикретарков - КУРКА !


Завше ваш, Яків Кутовий.


четвер, 13 жовтня 2016 р.

Твоє Радийо.

Жовті сни мі ся снили в той теплий жовтневий ранок. Лежу си в хаті, писок ся дре в усміху, не спішу ніде. Кавовий ранок ше спиреду, а ту, курва, гримот в двирі, ніби концирт ЕйСіДіСі на сушідній оборі. А я шо ? Як правдивий рокір-миталіст, я можу спати навит під роботу пирфоратора з болгарков в квадраті ! А ту, холєра ясна, мусів сі обудити. Отвираю двері, заходе син невісткі мого шваґра по дідовій лінії, Олько Третий (Зеньо з Попелів його тато, мусите го знати) і каже : 
- Стрику, я на радию був !!! На Твому!!! 
А я му : 
- Шо ти ми баєруїш, курва ? Ти в люстро коли сі дивив, га ? Хто тибе з таков пашчов на радийо пустит, тилипню ? 
Але той ся божит, клєнесі на Урицкі Скелі, жи то чиста провда. Ну, то,- кажу му, - повідай, хлопе ! Но і той зачєв... 
"... Їду си Дрогобичом, роззираюсі по кубітах, шо ше не поховали мініюпкі. Ввімкнув радейко, слухаю файну музичку, і тутка чую, шо вно ми каже : 
- Привіт всім ! Я є Єва Райська, передаю вітанє найліпшішому хлопови в світі, Якову Кутовому, - і музон файнючий яааак заліпачит. 
Я мало'м руля не лиґнув, курва ! Ото славний в мене стрико, навит на радію про него знают. О ! Але якось ся втримав, лупнув по коробці та й пхну далі, сі див'ю, вулицє Січовіх Стрільцив сімнайціть і напис - Твоє Радіо. Перше си подумав, шо то в мозґах навіґатор глючит. Але нє... Ну, думаю, то є знак Божий, тре йти сі подивіти. Заходжу, курна, в ґумаках на босака, а тамка шкляна клітка, а за шклом - ВОНААААА !!! Вочи вЕликі, шо океанскій світанок, брови, як обійми, бузя ангельска... і так легко мАхає мені крильцем... Єзу Христе, мій коханий, я аж головов до двирей сі лУпнув від того шчістє, шо'м увідів ! 
Каже та мала до мене: 
- Привіт, я ЄВА ! 
А я си мислю - може збрихати, шо я - АДАСЬ ? Але нє, я хлоп простий, як рура з бурової, то кажу : 
- А я, прошпані, Олько Третий ! Куба Кутовий, то мій стрико ! 
Як вна сі втішила, ви би знали. Каже, я го знаю, він маршручік газєлі, шо на Бухів їздит ! Ну то я зразу радісно полЕтів по чвиртку, ябка і канапкі. Сидимо си, пиємо... Евка захмиліла троха, та й давай замість Viktor Vynnyk про компроміс в прємім ефірі співати. Ледво'м той мікрОфон в неї видер, така вона моцна дівка ! А тодий поґласкав її по тотій голівці чарівній, вона й задрімала. О, а я тодий мікрОфон в рукі і давай транслірувати про два кОльори в онлайні..." 
- Так, курва !!! - кажу я Олькови, - доста, телепню ! Бо вже і так набрихав'єс, як комірник поліцаю... 
Віпровадив я го за двері, сів си та й думаю про життє, люде, шо вно фист якє дилікатне і ані раз ни передбачоване ! Памітайте, мої дроґі, про то при кажнім вдиху ! Бо, типерка, після того всього, в мене виникло питанє : повічте ми, люде, шо робити, як до тебе у фистбуку в друзі зачєли дохтори пачками ся долучати, га ? Маститисі глинов і повзти в сторону цвинтара ? Чи, навпаки, сі тішити, шо став темов чиєїсь дисиртації ? То мо' Олько не брихав ? 
Завше ваш, Яків Кутовий. 
PeSe. А, і ше нагадую - завше кажіт до мене ТИ, бо ся чую, курва, спадшчинов Юнеско, коли до мене ВИкают.