То я вам троха повім про тото своє життє.
Колись давно тому, жив я вісоко, на самій горі. Вна така вЕлика, жи раз я навит самОльот вр'ятував. Поліз'єм їдного разу на стрих в стодолі, би сіна худобі наметати. Сі див'ю, курва, а над дахом шось траскоче. Виглідаюі виджу, а то самОльот застрєг у хмурах і буксує. Но то я бігом донизу, граблі взєв, рєзко знов наверх... Ну і помАхав троха ними, хмури розігнав, попхав го під сраку, та й той літак си полЕтів далі, курва, на Варшаву, певне.
Був в мене тамка кіт, курва. Мацько сі називав. Я з ним по гриби ходив. Не тре сі нагинати,
На охоту ми зі шваґром ходили. Йдемо, дивимсі, а на стижці дика свиня з малим. Мале за мамов біжит і за ї хвіст зубами сі тримає. Шваґєр з фузиї - ЛУПС !, курва, хвоста свині відстрілив, вна навит не вчула і далі побігла, а мале сі лишіло з хвостом у писку. То ми го за той хвіст в зубах до хати і привЕли. Відгодували, а вно, курва, втікло веснов. Але в пригоді стало, бо раз шваґєр сі заблудив у лісі, три дни го ни було, то я свиснув тому знакомому дикови. Він го враз найшов і на горбі під саму стодолу притігнув. Ото ми сі тішили, штири дни горівку піли. Горівку ми моя кобила носит. Так, би Ядзє не виділа. Я їй хустку на шию вішаю,
в хустку - касу, цілюю в писок і вна йде до склепу. А тамка Марисі, продавчиня, Каліцманова по пашпорту, вже всьо знає. Під сідло флєжку пєрдик. І моя Нуська (то кобила так сі називає) вже коло мене копитом б'є, на цукєр си заробіла.
Зайців повно було по лісах. Ми їх лАпали, вуха відтинали і пускали. В них потомка нові відростают. Вуха ! Із них робили'змо весла до байдарок, на котрих літом туристів донизу сплавлєли. А скіко тамка риби докола, ви би знали ? Як нима де подіти, то я нев палив в хаті зимов. А шо ? Війшов з хати, взєв косу і полЕтів до річкі. Косу у воду, раз-раз, курва, і накосив пару кубів за півгодини. Потомка поскладов на сонці, вно вісхло і всьо, маю чим зимов палити.
Та й туристів годував нев.
То було життє, курва, ни то, шо типер !
Завше ваш, Яків Кутовий.
Немає коментарів:
Дописати коментар