вівторок, 29 листопада 2016 р.

Голий Вася.

Як я сі вчів у школі, у див’єтім клясі до нас прийшов Вася. Направду так го звали. Навит мама. Він був відмінник на всі рукі, всьо вмів, навит косинуси з коринів видобував, курва. Но і, як кажен відмінник тих чєсів, після школи пішов до армії, а після войска де тіко ни робив, бо до інституту му сі не хтіло ані раз. Але ніде му не йшло, курва. І тому рішив він сі зробити маляр-штукатуром. А про кар’єру маляра тодий мож було тіко мріяти. То була і є фист файна професія і в ті чєси, й типерка. Але була у Василє проблєма, котра полягала в тому, шо робів він римонти файно, але про то мало хто знов. І тому каси в него ніґди не було забогато. Але не було шчістє, але нешчістє му помогло. Навит єдного разу воно му сі зашкірило на всей писок. Робів він римонт в хаті єдної порєдної кубіти. А шо був фист скупий, то завше працював в такіх старих подертих лахах, шо спіцовков то навит з великов натяжков би не назвав. Завше сі совав по хаті в якіхось старовинних дресах*, невідомо якого року віпуску, кошулях, в котрих вже вмерло зо п’єть люду і прадідових мештах. Но а тій кубіті то сі не подобало, та й купіла вна му спіцовку провдиву, кольорову таку, з блишчєчіми полосками і кішенями на ліпучьках. Вдівсі Василь, стало любо глянути на него. Вна си пішла на роботу до вичора, а Вася здоймив ту илєґанцку спіцовку, бо му жєль було її мастити, а вбрати ни було шо, бо та мантелепа старе його дрантє спалила в п’єцови... То він, нидовго думаючи, зачєв на ґоляса покої вімальовувати. Мадзьґав-мадзьґав він валіком по повалі, під музику Твоє Радіо. З одежі на нім була лиш ґазета Медіа Дрогобиччина, у вигліді пілоткі, аж ту знинацка сі приперла ґосподинє !!! Ґєвалт, люде ! Вася став на драбині, голий, курва, як хробак на дошчи, весь чирвоний, в паніці та фарбі. Заходе клієнтка і так остро сі подивіла своїм воком на васильовий шпатель, шо той мало не впав у ведро зо встиду ! Я - про шпатель, люде !!! Ну і шо мав робіти бідний маляр, га ? Вірно - зібрав всі сили в кутас... перепрошую... в кулак і мовчкі продовжив свою роботу, не дивлячісь на погляди клієнткі, шо просто зжирали малярові принади, як той кіт, шо вкрав дифіцитні шпроти під Новий Рік сімдисєт восьмого року... Але вечорами, по роботі, шпатель го не підводив і скінчив Василь тоту хату у вказаний термін, з величезнов премійов в кішени. Но і на наступних три рокі в него вже була такаааа колєйка з кубіт, бажаючіх зробіти римонт, шо лєнін з мавзолєю в чєси совєтів, міг тіко тихо заздрити зі злости. Бо та клієнтка фист добре го риклямнула і всім потребуючим про чорівний шпатель оповіла. Периважно то були пані одинокі, котрі ни могли дати ради самі з таков роботов. Отак наш відмінник на всі рукі став славним, як Джонідеп, отворив си фірму і типерка сидит у офісі і лиш чєс від чєсу САМ виїжжєє, але тіко на якісь там иксклюзивні замовлиннє. Вчітсі, люде, як то бути передовим промовтиром свойої праці, і бде вам шчістє ! Завше ваш, Яків Кутовий. PeSe. Дреси - спортивка.

Немає коментарів:

Дописати коментар