субота, 18 березня 2017 р.

Штефко-охраннік*

Якшо памітаїте, люде,то зачєв'їм минулу бздуру з того місцє, як колєґа мій, Штефко Сиреда, акридитований вар'ят, приїхов до мене зи свого села. Раньче му сі жило в селі фист файно. Деколи ходив до школи, надував жєб чериз соломинку в дупі, боровсі вербовим патиком з будаками на оборі та й казав когутови :
- Дай Боже здоровлє, вуйку !...
 Довгими зимовими вичорами любив си подрочіти на знимку вчитилькі хімії. Кінути до шкільного віходку димовушку із пукнутих тенісних шаріків - то була його коронна акція. А горєчого літа до сусідского тулєту - дріджів. Після школи хлоп зразу сі навчів купувати бімбер в баби Оси. То типерка вна вже вмерла, але всі знают, шо в неї була найліпша самогонка на всі Карпати. Остра, як оса. Того так ту бабу прозвали. Єдного разу після тої самогонкі в Штефка навит загоріласі куфайка. То з перипою було. Він акурат невдачно відригнув. До войска Штефка не взєли, жеби не було перидозу, бо тодий такіх вар'ятів тамка було повно.....
    А ту вчув він десь, жи в місті набирают в охраннікі. Но то він джінси віпрасував, вбрав білі скарпеткі, мешти напуцував та й пригнав до мене. Поїхали'змо зі Штефком на икскурсію повозитисі по Рурославі, бо нидавно мій колєґа, Гєнько з Нафтової, показов мині тааааакі дороги, люде, про котрі ШЕ нич низнає водоканал, курва. І тому по них ше МОЖ проїхати, та ! Показав я му мєстні краївиди і вже маршрутков покопотіли'змо до перидмістє Млинок, бо саме там сі знаходила тота охранна фірма, котра тіліфоном сі погодила взєти Штефка на роботу. А я завше казов, люде, шо він є охраннік з народжиннє, курва. Но а вже з вокзалу зразу погнали на "ґуму"*, бо Штефко казов, шо без бєрців на роботу не возьмут ! Йой, він, як увидів той тарґ, каже :
    - Курча ляґа, та то аеропорт цілий !, - і мало не знепритомнів з радости споглядання того достатку. То значи - такій вЕликій тотой пляц був. Купили'змо такі черивикі, як тре, і пішли до якогось льокалю, би по підисєть лупанУти. Ну аби сі носили добре і для храбрости перид кастінґом. Де він такє слово взєв, до холєри, га ? Но, а де підисєть, там і сотка, люде ! Вже ніхто ніґде не летит, курва, то значи на жаден кастінх не йде. Штефкові сі хтіло пити і то пити остро, люде ! Гет му різьбу зірвало ! То я забрав в него бєрци, би телипень не згубив, та й пішов си до єдної там стріли. Нуська сі називає. Нарано дзвоне той йолоп до мене :
    - Куба, курва, срака ! Я мешти згубив.
  Оказалосі, жи він нич мудрого не видумав, як лігти спати у баґажніку чийогось москвічє, а вночи з ногі зліз му єден мешт. Но а, як сі проснув, увидів, шо нима мешта, порицькав тУда-сЮда, а докола темінь, ніч, та й не найшов го. Но то тамтим другім пєрдольнув в небо і пішов до мене в білих скарпетках. По дорозі він ше умудривсі стрілити по чолі сусідови мої кубіти, бо той му не дав вогнє. Може хтів такім чином відобути іскру, незнаю ? Заходе до хати хлоп такого макабрично-змордованого виглєду, шо навит моя Нуська, котра за своє життє виділа і ни такі цуда, аж під диван сі сховала... А той сі не кремпує аніраз, курва ! На кухню, сотку пєрдольнув, зразу му пашча сі вирівнала, но то й погнали ми на кастінх. Тамка тіко сі подивили на него і зразу на роботу прийняли, маркіт якійсь пильнувати. Но бо по нім видно, шо то охраннік з народжинє, як я і казов вам. Штефко хіба шо попросив би му фуражку фірмову дали, бо шо то за сторож без неї. Но то пообіцєли му, шо десь за півроку дадут, як бде чемний.
    Типерка чєс від чєсу дзвоне до мене, та й повідає, як му файно сі працює, шо він типерка має дозвіл і носе зи собов люфу, шо виглідає, як провдива ґіввера. Жалієсі, шо пОкупці гет неґречні стали, тєгнут всьо, шо зле лежит, дятли би їх вкрали... Каже, шо шчурі в їхнім маркєті вогнетривкі, нич їх не бере, жадна трутка*. То вни тодий їх підгодовувати зачєли, аби ті продукцію не псули. Шо колєґі лаха друт з него, як він перип'є не раз. Но і похваливсі, шо скоро головним го постав'єт, бо вже є їх штири хлопа. Всі з сусідніх горбів. А він самий старший. Певне, аж тодий му кАшкєт бде положено носити ? Та й премія якась...
    Отакво, люде, життє, курвафранцашлякнадротєх ! Памітайте : всьо в тім світі брихня, допокі ни стане правдов !
                                                          Завше ваш, Яків Кутовий.
PeSe. Далі бде про то, як Штефко на солтиса балотірувавсі...
* Продовження Штефко Сиреда
ґума - беушний базар, гуманітарка
трутка - отрута

середа, 15 березня 2017 р.

Значьок.



Є в мене, люде, їдна фист файна коліжанка. Ладна дівка накапєц, хоч і з Кийова. Та й чєс від чєсу звоне до мене та й маруде :
- Кууууба, я ті прошу, найди ми хлопа порєдного, бо вже’м всі простирадла погризлам, так гратисі хочу... А я шо ? Та нич, курча ляґа ! Хожу межи хлопів та й сі питаю : - Хлопе, чюїш ? Тобі кубіти не тре, га ? Здорова, зуби майже всі свої має... - А шо вміє ? - Та шо вміє ? Відкі я знаю, га ? Тре сі спитати. Знаю, жи вміє писати... но і читати тиж... Говорити ї навчіли ше в дитинстві. О, знаю, жи вна вміє митром сі користувати, та ! То такій тУниль під землев, де транваї їздєт. Но то єден такій сі знайшов, подививсі на ї знимку у ефбе і вірша їй наклоцав : Вудивів ай в ефбе бете і разру ипохокат хстІв Ладеко ит луба та ен вартмив сІ ай Дісаю ай у доїзп і сьо ай з вотОб Им вазше заром дубем сев тижтЄ !!! Вна, як то увиділа, людеееее, ви би знали, шо з нев сі робило !!! Впала на канапу і яааак зачєла по ній сі волочити. МотлОшило нев від обіду до самого вечора з тої радости. Так, з півмитровов піццов у руках і заспала... На рано приїхав хлоп до Кійова, стрілисі вни, помацялисі... За півгодини дзвоне він до мене з ї хати по скайпу : - Курррьва, Куба, шо’с ми раньчє не повів, жи маїш таку люксторпеду в друзях, га ? Я : - А я відкі знав, шо ті треба ? Але як тибе увидів, то згадав про ню і зразу відчув, шо то є знак згори... Той так сі подивів на ню згори донизу і каже : - Ну, ЗНАК не ЗНАК, але ЗНАЧЬОК порєдний ! Завше ваш, Яків Кутовий.

субота, 11 березня 2017 р.

Тримбіта, бартка, чайний гриб.

Про Гамерику, люде, ви ніц не знаєте, би'сте знали. Але я вам повім, курча, всьо як було направду ! Бо я про то всьо сі довідав з наскельних малюнків, котрі є в нас на Уричи !     То було тодий, коли ше ніхто навит і помислити не міг си про джінси чи кокаколю. Вісоко в горах мешкали двай колєґі : бойко Петро і гуцул Миколай. І, якось за чарков бімбру, рішили вни відкрити нові землі, бо на своїх в них вже всьо було люкс, але не було бульби. Зробили вни пару присідань, качнули біципси, триципси, взєли зи собов барткі, тримбіти і чайний гриб. Зробили такого плота, від єдного  погляду на якій, Тур Хєєрдал пук би, як бальон, від заздрости, коби тоді жив. Та й сплавилисі Черимошом до мор'я, а потомка в окіан. Пливут си, пливут, рибу чирвону їдєт, остіма* в зубах сі колупают, соленов водов, як росолом з вогирків, запивают. А хлопи вни фист витривалі були, могли і без риби обійтисі, як колись. В тєжкі чєси і на єднім салі виживали. По дорозі заскочили до кітайців в Ляньюньган, би на базари купити си в них пороху, запальнічок, но і папендекелю* троха, би було з чого посилкі до села робіти.     Стоїт єден такій, пашча нагла і кругла, як спідометр від ґазона і сі шкірит до них своїм карієсом. Тіко спробував в Петра бартку підбрити, але той, як провдивий бойко, зразу присік то і сказав : - Відпєрдольсі від мене, жовток ти зипсутий ! Ше раз тіко спробуй в мене шось вкрасти ! Я тя запамітав назавше, глобусоголовий ! Найду тя, курва, в любім кітайскім тлумі, і закатруплю до шляка ясного ! Але вже як назад бду сі вертав...     Поскакали на плота, пливут, в тримбіту море роздивляютсі. Тутка, курва, рррраз!, Петро кричит : - Миколаю, двисі, Гамерика ! Ну вни ше тодий низнали, шо та земля так сі називає, бо з Колумбом на той чєс в Еуропі ше було дуже сумно. Але ніц, курва, припливли до берига, зразу зачєли всякі віґвами будувати, бо тре десь кубіту привести. Але кубіт все не було та й не було. То пішли шукати. Вилізли на якійсь горб, Петро Миколайови на барки* виліз, зиркнув у тримбіту, сі дивит, курва, а тамка, в долині мадярскі циганкі боґраш на вогни варєт. Єдну навит спізнали, бо то була Зузанна з-під Кечкємету. Вна колись Миколайови пулярис* хтіла ґвізнути* в барі коло Сваляви. Мабуть після знайомства з кулаком Миколайовим і втекла світ за вочи... Підойшли, зачєли знакомитисі. Петро згадав про чайний гриб, рєзко поставив го на сонце, як тіко той забродив троха, то вигнали з него бімбер. Закусили салом, станцювали аркан. Зачєли жити сиксуально... Бо гранє*, люде, то є двигун прогресу ! З тримбіт поробили си плювачкі. Аби отруйними стрілами плюнути чєс від чєсу якомусь їнотови у воко і мати шо жерти. Но і підзорні труби поробіли, би сі дивити в далину і ни прогавити коли то Христофор прискаче їх відкривати. Бартками кідалисі в кольорацькіх жуків. В ті чєси тамка було фист богато бульби і тому жукі тоті були величинов з порєдну свиню на три метри*, жерли всьо підряд, курва. Могли захрупати навит людий, шо слабували на ногі і не могли швитко бігати. А шо коний ни було, то виписали си табунчік тарпанів лісових та провдивих гуцульскіх коний мишастої масти зи свого села. Перекінули Приматбанком пару тон бус з циганского золота і бульби п'єть кіля для розмножиннє. А Кльова Пошта вже тодий спрацювала на повну. Но, а заєдно з коніма і афенів* їм прислали, но бо як без них ? А то вже потомка тоті коні сі схрестили з зебрами і стали мустанґами. Пройшло трохи чєсу... Зачєли циганкі дітий народжувати... Так, як тіко вни то вміют : шо-тре-тий день, холєра ясна ! Бебібум, курва, сі зачєв, шокапєц.     Но а в ріднім селі про наших мандрівників, вже тааааакі шалені пльоткі ходєт про країну чорівну, де всьо є, навит бульба, шо капєц. І ніхто про той край ніц незнає ! Але якось заскочив на погарик сливовиці з фритками* до сільскої корчми той скурвисин Христофор. Як вчув тоті чутки, навит не доїв, рєзко вскочів на конє і поскакав до свої Хішпанії, і зачєв засновувати ніби фонд якійсь, жеби касу на подорож зібрати, всякіх мотросів шукати та й такє.... А далі ви вже знаїте, шо бду вам оповідав, га ? Чекаю на ваші міномьотні лайкі, завше ваш, Яків Кутовий. *пук би - луснув би, ості - риб'єчи кості, афени - чорниці, пулярис - гаманець, барки - плечи,
ґвізнути - вкрасти, три метри - триста кіля, гранє - сиксуальний акт, папендекель - картон, фритки - картопляфрі