четвер, 29 червня 2017 р.

Я сі ни обіжаю.

Від певного чєсу, люде, я ніґди ні на кого сі ни обіжаю. Бо, оказуєсі, жи то є фист небизпечно ! Раньче я дуже обідчівий був, але після декотрих ипізодів свого насиченого життє, перестав.
Бо буває такво - ходжу по селі, сі див’ю і не виджу того, хто не так давно мене образив. Нема то й нема. Місіць нема, два нима го. Заходжу першого листопада на цвинтар, сі див’ю, Є, курва ! Хлоп, як мур ! Але вже на мармуровій знимці ! А на грудьох квіти до паса ростут.... 
Ше раз подібне сі трафило з єдним паталахов, котрого увидів’єм біля автобусної зупинкі. Бодьо Знимка го звут... то значи ЗВАЛИ. Він гордо лежєв біля Каські Циганкі, серид флєшок і залишків закускі, пускав си булькі і снив про ранкову чвертку! А дошч валив тодий, курва, як сліпий на мінне поле. Но то жєль мі го стало, бо в третім клясі ми з ним разом на гроші “дули*” всьотакі... О, та й я так, по-дружньому, потєгнув го під навєс, повтиров му шмарклі каськінов спідницев, а він ту, ррраз, курва, вскочів на рівні ногі і хтів мине по голові флєжков тилепнути... Але я сі вивернув, побажав му довгих, шчєсливих літ і пішов домів. За якісь три дни стрів’єм колєґу та й сі питаю : 
- Де йдеш, курва ? 
А той : 
- Та на парастас, курва! До Знимки, курва ! До Бодя, шо біля зупинкі завше зранє лежєв... Тодий я вже зачєв сі шкрібати в голову і мислити, як то людьом зачєти вибачєти. Но бо як то, холєра ясна? На їдного сі обідив, рррраз і нима хлопа. Другий шось ми не то повів - парастас ! Третий тіко хтів до мене писок отворити, а вже нагла поміч за ним вівкає ! Тому я, люде, відтодий ніґди нікого не зачіпаю і завше бажаю всім здоровлє. Знаю, жи кажен з нас намагаєсі вмерти якнайборше, але у всіх то ся відбуває згідно розкладу свого досвіду. Би’сте знали, люде, якшо ти, курва, вже прийшов на той кОнцерт свого життє, то скачи на повну , а не штуркай ліктьом інчих, не скачи по ногах і не дихай перигаром, бо місцє є купа, курва. Дай сі насолодити музиков ! 
Завше Ваш, Яків Кутовий ! 

“дути” - гра на гроші, коли гіркою сладаються монети і один мусит дмухнути так, би тоті копійки сі перевернули на другу сторону

субота, 24 червня 2017 р.

Як я пашпорт хтів.

  Вчув'їм нидавно, люде, жи дают пашпОрти, за якіми мож їздити де хоч, навит не тре по консулятах жебрати. І тиж ми сі захтіло такій мати. Но, аби в кажнім моменті мож було скочіти на пєший та й кільо-два кубаси чи йогуртів привезти. Та й пивка в Перемишлю попити заїдно. Посидів'єм в антернеті, подививсі шо до чого, вдарив по коробці і поїхав кразом до нашої деградацийної служби. А тамка колєйка, курча, як до канацкого посольства, люде! Людий купа, єдні шось на руках пишут і по двіста гривинь збирают, другі навприсядкі в карти ся ріжут, дітиска на асвальті класікі понакреслювали... То я подививсі на то та й включів задню, думаю приїду зовтра, бо шо бду ту ходити, як заволока якась, нє ? Наступного днє, рано йду до роботи, див'юсі, сема рана і знов та сама картина ! Жиют вни під тим відділком чи шо ? Але в обід, люде, коли ми сі захтіло їсти, ситуація сі змінила, нима нікого, на дверах великіми буквами пише  : НЕПРИЙОМНИЙ день. Але я хлоп, шо має антернет і колєгів мудрих, валю просто в двері. Заходжу, сидит си така ладна пані, з ондуляційов* на голові, як за сересеру носили. О! І каже мині, жи нині ніц сі не получит з тими документами, бо в них день неприйомний. Я зразу чогось відчув себе склотаров, та й кажу :
  - Але ж, прошпані, я сі дивив нині по вайфаю, шо у вас кажен день ПРИЙОМНИЙ ! Як то може бути - РОБОЧИЙ, але НЕПРИЙОМНИЙ, га ? Покажіт но мені якійсь папір з печєтков, шо то не так !
  І ту з нев зачєли сі робити цуда. На почєток відкривсі писок, шо капот від мого краза, звідтам пішла піна, як з перегрітого радіатора, а накінец - купа негарних слів, котрі я не можу ту наклоцати, бо головна Питарда Дрогобиччини ми не позволєє.
  Але слухав я то спокійно, слухав, слухав, вже'м тиж хтів отворити свого капота, але тутка прийшов хлоп (мєнт, певне, бо на мене так остро зиркнув. А я їх пізнаю момент, ше відтодий, як стояв на учьоті в дєцкій комнаті міліциї). Подививсі він на мене, підойшов до тої пані, шось прошипотів у її вушко з півкільовим золотим кульчиком та й пішов. А я їй продовжив пояснювати про двіста гривень з носа, про нічні та ранкові черги у "неприйомні дні", про імовірно умисне створені колєйки та й ше пару анікдотів...
  І ту в єднім моменті всьо ся перевирнуло, люде. Перших пітнайціть секунд кубіта стала штивна, як жовнір перед прапором, потомка ї попустило і вна голосно зачєла сі молити і бігати по габінеті в пошуках невідомо чого, врешті хопила флєжку з водов і зачєла хлебтати ї просто з гвінта*. Здолавши більшу половину, видихнула :
- Пане Кубо, я у вас, звичайно, всьо прийму. Всьо шо хочите, але ви мине зрозумійте, то є МІЙ чєс і я го на ВАС трачу, але мені не жєль для вас НИЧ !
Я раптом помислив, шо вчора в неї, певне, була вдала забава, якшо нині ї так палИт і сушняк ї мордує, та й кажу :
- Прошпані чорівна, би'сте знали, шо то ЦІЛКОМ не так, як ви ми повідаєте, бо то Я вам плачу зарплату і то ВИ мусите робити, шо вам належит. Так в телєвізиї казали, а вни нігди не брешут!
А вна :
- О, видите, якій ви є ? Але, якби то я до вас прийшла і шось попросила, то ви б мене не послухали, то я знаю точно!!!
  Я зразу так си подумав - то люкс би було, коби я в себе на сторожівці міг так працювати!
(.......Приїжжєє якійсь начєльник і каже :
- Отворєй, Кубо, браму !
А я му :
  - В мене НЕПРИЙОМНИЙ день, іди до сракі !.....)
Але слово за слово, взєлисі ми до роботи з тов паньов. Папери порозкладали, перивірєєм всьо до міліметра. І тіко я сів до знимкі, як ту, холєра ясна... Зазирає єден з черевом, шо акваріум мого внука, тиж мєнт, мабуть :
  - Влодкови з Раточини вже зробили пашпорт ???
А вна :
  - Та шо ви низнаєте, шо в нас ниніка НЕПРИЙОМНИЙ день ?
  - А Штефкови з Тустанович, га ???
Потомка другий, третий... Ту ше єден селянин прийшов і врешті "спалив" її на місци :
- Мені казали, жи ту мож папери здати за двіста гривинь, то тутка ?
  Пані з ондуляційов весь цей чєс червоніла, зеленіла, відбріхувалась, як могла, денервуваласі, як в школі на випускнім, але тре віддати їй належне, потужно опиралась спокусі послати мене за відомою адресою і зайнятись більш корисними для ї кішені, справами. Я вже зачєв сі мартвити, бо ніяк не міг'єм ся позбирати аби ладно на знимці виглідати, би мене з тим пашпОртом потім на якихось "німцєх" не завернули "з повротем". Але якось, врешті, то всьо сі зробило - і знимка, і документи. А за двайціт днів я получів свій перший в життю пашпорт, люде, і теперка можу їхати де забажаю і робити тамка, шо ми сі схоче, але дотепер навит си не уявлєю, чого в тої кубіти була така фист алергічна риакція на моє просте їство.
                                                              Завше Ваш, Яків Кутовий.

*Заволока - бродяга, ондуляція - завивка, з гвінта - з горла

Хобарникам не читати!

                     Хобарникам не читати.

      (Живлення амеби.При зіткненні амеби з їжею псевдоподії «обтікають» здобич зі всіх сторін, і, таким чином, харчова часточка, разом з невеликою кількістю рідини опиняється всередині цитоплазми амеби. Вікіпедія)

 В тім життю, люде, всьо ся змінює в єднім моменті. Після невеличкіх антикорупцийних тестів на омебах, в Неньці сі зачєли експерименти над вищими опаришами. Ті нейротихнології зможут фист помочИ порєдним людьом, бо суттєво полегшат життє всім, хто не жиє єдним дньом. А в усім винуваті студенти і остальні шмаркачі, котрим хочецця ЖИТИ, а не існувати!
Студенти, люде, фист перспективні люде! Но і вредні, курча! Бо НЕ ЗАВШЕ залежит їм на грошах і аби ніц не робити. Тому вни сі вчат, а заєдно і зароблєют, бо хочут жити ЛІПШЕ і тому всенькій рік гаруют, як сліпі конє. Приходе, наприклад, такій майбутній юрист в прокуратуру і каже:
  - Панове правопохоронці, мож у вас троха каси на хліб з водов заробіти? Бду вам прінтери заправлєти, а заєдно попрєтаю по габінетах. Я то вмію з дітинства. В мене в селі навит пацє в стайні до мене притензій нимає.
 А ті:
  - Та нима питань, працюй, хлопе.
 А за пару днів після такої роботи, хоппа!!!, і ариштували якусь прокуроршу на обцасах і з пєтьма патиками* зелених гривень в кєшени. І сидит вна в цюпі і думу гадає - де то я “кишку” спорола? Бо забула мантелепа, хто клєїть колічка поліцайскім пріусам коло постерунку, а заїдно і “Медіа Дрогобиччина” розносит, а насправді цинкує шо, кого, куди... І всьо лишень за перспективу справедливости.
  Або підроблєє курсант-поліцай паркувальником біля мєстної юстиції. І має ту і практику і теорію, і лєкциї з лабораторними... Паркує ті джіпи зранє до вечора, а ту, ррраз, і начальницю їхню копен дупен з крісла і вуаля. І то ніц страшного, жи вна за пару днів на головного комунальшчіка міста перекваліфікуваласі, то ненадовго.
 Тре підсипати перцю на сидзенє авта якісь пані в державній міні юбці? Не питання! Муніципалів потролити? Тиж без проблєм! Озокєритку хто пиляв? Вірно! А хто припинив? Тиж вони! Страйк нафтовиків хто устроїв? Політичну кризу в місті калійників чиїх рук діло, як си мислите, га? Так, люде, то все вони - тоті сезонні кєльнери, шиномонтажникі, промоутери, двірникі і хостесси…
 Зауважте, люде, жи коридорами ратуші остатніми днями часто ся волочат всякі підозрілі типи і ніби вікна чи ручки до дверей миют. Але то не так, люде. То ті смаркаті розносят спеціяльну чісотку, шо добре сі чіпає долонь хобарників. Тому в заголовку я про то шчіро попиреджєв, би'сте не читали, омеби мої золоті! Бо непотріб з ваших голів тіко так мож витравити! А, як шось сі не подобає - шуруй звідси берези поливати всім відомо де! Але типерка пізно, бо від цьої мінути кількість пацієнтів дерматологічного відділенє інтенсивно сі збільшит в рази! І потомка багатьом засвербит всякіми бідами і коростов всего життє. Чи ви си думаєте, шо ті всі арешти, конфіскації нізвідки ся берут?
  Дехто сі жаліє - нема на тих хабарників німцє з автоматом! А я їм кажу :
- А на холєру? Маєте пару порєдних спудеїв* і жадного машингвера вам не тре!
Тому повторяю! Не знаєш у шо ходит, причину чи мотив - йди і шершель спудея. Шукай, тобто. І дарма, шо деякі з них нігди в академіях сі не вчили. То ніц, бо вни мают єдно добро - ВІРУ в ПРАВДУ!
                                                                         Завше Ваш, Яків Кутовий.
патик - тисяча, спудеї - студенти

середа, 14 червня 2017 р.

Вазонок.

   Є в мене такій лайфхак, люде. котрим хочу сі поділити. Може комусь сі придасть, нє ? Річ в тім, шо моя Ядзє є фист файнов кубітов. То значи ідиальнов !!! І тому чєс від чєсу ми з нев сі сварим. Но а я, як порєдний хлоп завше, після кажної клутні, купую їй за то якійсь ладний вазонок. То значи, жи раньче КУПУВАВ, Зара поясню, чого більше не купую. 
   Єдного разу прийшла ми в голову мисля, як то уникнути зайвих витрат. Всьо було, як завше. Ядзє прийшла до хати після роботи, розмова між мнов і нев була нереальним досягнинньом на той момент, але на столі стояв вазонок. Як і попередніх пітнайціть раз, вна ним пєрдольнула у вікно з криком : Вар'яте нибесний, мині від тебе ніц не тре !!!
   Але вікно сі не розбило, бо завчасно було мном відчинене. І тому квітка радісно полетіла донизу, де на ню чекав мій луччий друг Миросько Дайгривню, з сусідного під'їзду. Він чотко злапав її, а за нев і, попередньо обіцєне мнов пиво і гонорово пішов домів. Ядзє ше якійсь чєс поверишчєла, але за півгодини їй стало шкода квіткі і вна попинзлювала на низ ї р'ятувати. Звісно ж нич не найшла і прибігла вся в сльозах, шо я така зволодж, шо фауну я не люб'ю і через мене півсвіту сі лишит без радісних хвиль спостирігання за пєстіками та тичинками.....
Але якось я ї розрадив, всьо стало на свої місця і ше довго сі тішив такім танім способом примирення, аж покі вна не похвалиласі своїй коліжанці знимкамі вазонка, шо якій в неї файний хлоп і всяке таке.... І коли та, втрете увиділа той самий горшчік і всьо про то повіла Ядзі,то Миросько зразу сі позбув дармового пива раз на тиждинь, шонайменче, а я вирішив про то розповісти Вам !
Завше Ваш, Яків Кутовий.

четвер, 8 червня 2017 р.

Хоч земли ?

   Якшо вам сі захтіло троха земли, люде, то я вам остро співчуваю, бо то дууууже складна справа. Саме перше то тре мати шваґра, котрий би мав якихось знакомих дипутатів в ратуші, котрим тре би було дати пакунок з порєднов касов, аби вна дойшла до того, кого ті тре насправді, жеби той, в свою чергу, всьо поклєїв. О ! Бо, як того першого не бде, то нич вам не поможе. Навит велика каса. Бо нев обовізково тре трафити там де тре і ні міліметра вліво. Найліпше, то мати в шваґрах самого дипутата, але, для більшости, то дуже мала імовірність, люде.
  Но бо сидит си в ратуші такій пан архітект в пінжаку з краватков і крутит землев, як циган субсидіями. Всі докола знают, жи в того пана (назвем го Пінжак, би ніхто сі не обідив)*, на шиї шалік з кримінальних справ, але в поліцаях в него кум, в суді братова, а прокурор з горя п’є вже третий місіць і тому його навит з посади не здоймают на чєс рослідування. Всьо в него люкс-ґлянц. Авто, котрим шонеділі до церкви ся їздит з дорогов родинов, хата з криницьов і черево на штири ґальби пива…
  Заходиш, вітаєшсі, зачинаїш му повідати, шо ти від него хочеш, а він сі дивит на тебе, як на квадратове яйко, але говоре до тебе так спокійно і такіми мудрими словами, жи ти поволи зачинаїш вірити в то, шо видит в тобі пан Пінжак. Одразу після тої візити ти мусиш намотати ше з одинайціть кіл на кажнім поверсі і врешті вернутисі на стартову позицію, але вже зі знакомими шваґра, двома кілями документів і торбов з коньяком та касов. Но і вже разом зачинаїте му повідати шо до чого і вже КОНК-РЕТ-НО ! Якшо фист добре попросити того пана від земли, то він може дати ті, наприклад, кавалок чорнозему під садівництво. Такій сад, люде, добре сі садит ранньов веснов, навит го трискати жаднов хімійов не тре, так файно всьо сі приймає. До осені він вже може вірости в цілу заправку, з квітучими колонками на дизель, ґаз чи бендзину. Або автомийку. А може навит гОтель якійсь в центрі парку вірости, чи склеп з “ґумов”**. Всьо залежит від того, кіко добрива даш під кажен корч, перепрошую, паперів. Але і то ше не вся процидура, котру мусе перейти кажен обиватель, спрагнений земли. Но і як вам ше сі не відохтіло земли, га ?
   Недавно’м вичитав, люде, жи річка Уонгануї в Новій Зеландії віднидавна має цілком людскі права. Мєстне плем'я маорі 140 літ сі бороло за то, жеби ї визнали живов істотов, бо їм сі здає, шо всі вни походєт з тої рікі. Но то я си мислю, жи то саме тре зробити з землев в нас, бо всі ми з неї вийшли, но і там підем. Але троха швидше, аніж там. І назначіти якогось Повноважного з Дотриманнє Прав ЗЕМЛИ. Но бо вона, люде, в нас немає жадних прав, а до того ж фист яка дорога. Тре нонстоп пильнувати би хто не ґвізнув. Але трудно найти того єдиного….  
   Але, якби не було, би’сте знали, шо в кінци фільму, люде, кажному з нас і так дістанесі тіко два куба земли або трилітровий слоїк попелу дорогій родині. І тому незнам, чи тре го витрачати на якісь там незрозумілі повзання по ґабінетах. Життє, люде, взагалі є небезпечним. Вважєйте, на него !
                                                                         Завше ваш,Яків Кутовий.
*но бо нидавно єден себе спізнав і дзвонив в дорогу ридакцію з притензіями
**ґума - секондхенд, гуманітарка

понеділок, 5 червня 2017 р.

Всьо в світі ПРОВДА, крім БРИХНІ,

      
Всі ви знаїте, люде, жи нидавно головна Питарда Дрогобиччини віпустила оновлену версию своєї ґазети. А тамка був артикул по илєктронним дикляраціям наших народових мєстних обранців. Но і ше пару файних статей, від котрих декому волосє під пахами стало дибки. Презинтація була, кава, гербатка… І допіру після першого нумеру сі зачєло, люде ! То є цуда ! (По сікрєту вам повім, жи я тиж там пару буквів клоцнув)*
Отож, риакція, люде, буває ріжна і залежит від того, чи є на плечох шось, а як є, то шо в ній сі знаходит. І то всьо, за шо вам ту пишу, говорит про еволюцію в головах усіх людий. Сиджу си на Бухови, після тотих публікацій, сі див'ю на землю Франкову і виджу, жи фист помарніли наші мєстні можновладці. Дехто з гор'я пішки ходити зачєв. Метрів за сто до роботи авто лишєє, вилазит, оглядаєсі і йде, люде, НОГАМИ, я вам кажу, би'м клямкі гриз ! Він си думає, шо я сліпий, га ? То я вам скажу шановні зас... перепрошую, ОБРАНЦІ : я виджу всьо, навит то, чого не бачите ВИ в найгірших своїх снах ! Єден такій дипутат, назвем го Рудольф, шоб ні з ким не сплутали, дзвоне в ридакцію і веришчит у тіліфон : - Шо ви тамка про мене пишите ? То всьо ниправда і брихня ! Брихня і ниправда ! А ридакторка му тодий : - Та як ниправда ? Ви сі подивіт у вашу диклярацію, це ж ви самі ї клоцали ? А в того піна з писка : - Так ! Я ! Але всьо їдно - то є брихня ! БРИХНЯ ! БРИХНЯ !, - і аж му скарпеткі по швах пукли. Но то про шо з такім говорити ? Другій обранець, повіч’ми на него Ігнасіонат… якійсь там від освіти вроді, дзвонити сі побояв, зайшов у фистбуку до Питарди на сторінку і пише в коминтах : - Послухайте, шановна ! А ви спочєтку покажіт свої статки, а потомка бдете на мої сі дивити. Но, але незнав телепень шо наша Марусє має чорний пас з бойового буквоприклацтва : - Шьошьошьо ??? Чюїш, йолопе ? Я свої статки тіко СВОМУ коханому чоловікови показую ! А твої мині в жаднім вигліді, навит на папері не тре. Прокураторови бдеш про них повідав, кров би тя чирвона гріла, йосько ти кєлавий !!! То він в момент, з того страху, всі коминтарі видалив, профіль закрив і типерка лиш деколи звідтам кінчик носа висовує. Але ґуґль всьо памітає, би’сте знали. А прості люде на МД взагалі суперово риагуют ! Прочитав’єм ґазету про диклярації та й заніс до склепу. Через годину йду повз, вилітає продавщицє і репетує : - Прошпана, шо то ви ми за ґазету принесли ? - А шо такє ? - Та я типерка ночима спати не бду. Відкі вни стіко гроший набрали, ви ми повічте ? Курча ляґа, шляк їх наглий трафит.... а тотой фьют вже три рокі на субсидіях сидит... Я з ним разом оформлєла... - Котрий ? - Та той дипутат, про котрого ту пишут... Но і чули'сте, певне, який ґєвалт ставсі нидавно, коли всіх хобарників оптом з цілої Неньки звозили до Кийова гелікоптерами ? Но то в мене ідея сі появила. Перед кажним почєтком робочого днє чиновника чи якоїсь там дипутацкої сесії, крутити звук того авіатранспорту через пітсотватні динаміки ! Як ото в церкві перед службов дзвони дзвонєт… Пітнайціть мінут мінімум ! Би всі потенційні злочинці в моменті згадали кіко коштуют памперси, одіяла в клітку і майткі з начосом. То бде синсаційне нововведеннє, люде !!! Бо дехто з тих людий потрохі зачєв си мислити, жи всьо сі вспокоїло і мож ся рослабити ! А тутка їм, бздинц !!!, і бискоштовний виртальот для доставкі до столичної цюпи. І зи собов мож брати лиш зубну шчітку, карний кодикс і власну дупу, компактно зібрану в жменю ! Але я б їм всім порадив не чекати тих звуків, зібрати всю свою касу докупи, половину стратити на дітєчі забавки, а з другов половинов повзти в сторону НАБУ з піднятими руками. Но і всім вам раджу читати Медіа Дрогобиччина, би знати всьо і троха більше. Завше ваш, Яків Кутовий