Паха

"Звати ня Паха Підлий, люде. І ви знаєте, люде, шо я тиж плачу. Не менче за вас всіх, курва! Так, хожу і реву, блять, як остатня курва ... Де реву? А десь, в укритім від люцкіх вочий, місци.

Не раз вилізу на дах з удочкою, нанизаю на ню кубасу і сиджу, курва, плАчу, аж сі заходжу. Потім, як злапаю кота якого на гачок, но то тєгну го на гору. Він верешчит, а я го тєгну і реву, сльозами сі заливаю.

А ше люб'ю в парку голубів годувати. Накришу їм хліба на асвальт і зачинаю плакати. Вни сі позбирают докола мене, жерут, ґульґочут. О! А, як їх сі назбирає ціле стадо, я туди цеглинкою - хуяааак! Мінімум трох мож відспівувати. Зразу радісно так на серцю і сльози щирі з тебе сі льют.

Або в пивниці. Купа закруток, винко, спірт в заначці. Сидиш, плачеш, п'єш, закусюєш, знов п'єш. Так приємно повстанскі пісні ричати на півміста і шмарклі по пиці розмадзьґувати!

А їдного разу я опше взяв та й вмер. І хуй з тобов, скажете, нє? Но, але я тиж людина, хоч і не вакцинований. Ну падлянкі постійно кідав, то шо, курва, маю на підлозі лежєти? Як хтось вмирає, люде, завше тре го на шось положити, курва. А в мене ніц не було, тіко журнальний столик. А на такім лежєти то встидпозор. Но і де той стіл де взєти, курва?

Прийшов колєґа Василь, поліз на стрих. Найшов стіл старий, дубовий, зачєв го на вихід тєгнути. Послизнувсі і брикнув звідтам, ше й стіл зверха на него впав. Просто по голові пєрдикнув. Но то Васик відключився від пітанія, лежит не дихає. Надходе ше єден придурок, сусід Петро, сі дивит, в хаті лежит єден труп, тобто я, а на оборі другий, прикритий дубовим столом. То він визвав наглу поміч до того, шо тепліший був. А я, курва, лежу ту вже два дни - зимний, штивний і німий. Нахуя мені таке западло?

Але нарано наступного дня всьо таки притєгнули стіл, положили ня і відспівали, як має бути. Потім закопали на цвинтарі на два метри нижче ватерлінії.

Тому я вам скажу, шо проблєми тре рішати зранє, бо зранку, люде, навит хуй більший!"

Записано Яковом Кутовим зі слів Пахи вірно, до міліметра