суботу, 24 вересня 2016 р.

Як виник Віктор Винник.

Розкажу вам троха про їдного мого знаного зимляка. От ви знаїте звідкі виник Viktor Vynnyk ? Я вам повім. То такій хлоп, шо сі вродив у селі Зможе, Сколівского рийону у далекім сімдисєть пітсотім році до нашої ери, а ше він фист файно співає, хоч і периїхав у Оровоград. Як і всім порєдним хлопакам тоді, йому в дитинстві тиж дуже сі хтіло навчитисі грати на ґітарі. Но то він зачєв з того, жи накєгнув в хаті шнУркі і тихонько си бренькав втіхаря, покі тато сі не перечепив і не відпичєтав на Вітьоновій дупі пару звьозд солдацкого паса. Гроший на ґітару тодий було брак і тому наш майбутній музик зачєв відбирати у піонирів папери, шо ті несли до школи, здавав їх, а гроші відкладов у церамічнім коті, шо му цьотка ґвізнула з Бориславского фарфорового заводу. В старших клясах забиров у комсомольців миталолом, носив го на чермет, а гроші складав до купи, би купити струни до майбутнього Ґіпсона чи Фендера. Та все ж таки пиршу ґітару привіз му з траси стрико, котрий у поляків вимінєв її на девіть кіля кип’ятильників і одинайціть балонних ключів. А ше мешти на карбонових обцасах і джінси варьонкі, в яких він вперше вийшов на велику сцену. Після школи Вітьон всюда ходив з ґітаров і відпустив си бороду, але мусів ї збрити, бо всі на него казали : - О ! Двітсі, курва, ЗіЗітоп пішов ! Потомка створив поп-рок-йо-гурт, котрий назвав МерИ, але ніхто з учасників так і не став головов жадного міста, а тому довелосі помінєти остатню літеру на “і”. Отодий сі зачєло провдиве гастрольне життє Неньков. Як ту ни було концертів, то Винник підмінєв Павла Стенлі з гамириканської групи “Цьом” під час запою янкеса. А ше ґітарист рок-групи “Веселка Ришєк Блекмор, котрого ми знаєм ше з тих часів, коли райдуга була просто набором кольОрів, а не прапором гамасєків, тиж завше просив Вітьона чєс від чєсу пограти на концертах, особливо пітнайцітого квітнє, бо штирнайцітого в Ришєка днівка... Винник фист як любит всякі лайфхакі. В юности, на паску і не тіко, любив Вітьон си пострілєти з карбіду коло міліційного постерунку. І типерка мєнти ніґди не б’ют брава в него на конциртах, тим самим мстючи Вітьону за кривду, завдану тодий. Якшо в його брамі не робила вінда, він мастив шміром перила з пиршого по див’єтий повирх в під’їзді начєльника ЖЕКу. А коли низабутні монголи сняцця му по ночах, тодий він постит їх у своїм листку на фистбуці. Ну а типерка, у свої двісті трийціть девіт років, Вітьон, як провдива звізда, має купу двійників, котрі за него бухають, дают концерти, грают кубіт і пишут нові пісні... А сам сидит си вдома і сі дивит на ті всі ниподобства, шо ся діют докола него. Вітьку, повіч нам, жи то ни так ?) Завше ваш, Яків Кутовий.

вівторок, 20 вересня 2016 р.

Ґласнасть у войску.

Колись я служив в совєцкім войску. Низнаю чого, але мине там взєли биз проблєм. Певне було брак вар'ятів на той чєс, курва. 
О ! Якось, перед провірков зі штабу, назначів мине комбат головним ридактором стінгазети і казов малювати тіко провду, бо в нас, курва, гласнасть, дємакратія і всякє такє. А я шо ? Сказали - то роб'ю. Малювати я ни вмів, але Пузирь, внєштатний писар батареї, колись ходив у художню школу і за п'єть пачок "Ахотнічьїх" рєзко згадов свої здібности. ("Ахотнічьї" - то такі моцні дзиґари, їх ше "смерть на болоті" називали...) 
І намадзьґав Пузирь всьо, як є. Повісили'змо тоті комікси, сидимо, чекаїм гінірала з комісійов. А то понЕділок, всьо, як завше, всі з бодуна : запухші воки та тримтєчі рукі в офіцирів, днівальний літає з ґрафіном води шопітнайціть мінут. Комбат на пузирьову бабранину навит сі не дивив, так му було зле. Десь коло одинайцітої - СМІРНА !, заходе гінірал весь в дубових листях на фуражці, подививсі докола, всьо чисто-стирильно, все му сі сподобало... Ну то вони в каптьорку до камбата, по стакану спіртяґі, потім ше по їдному. Через двері чути, як нашого капітана мало взувают, шо він пити ни вміє, бо на почєтку тижнє ледво сі соває, шо солдати мусят го водов відпоювати і всякє таке. Але так по-доброму, зі співчуттям батьківскім. О ! Посиділи вни троха, виходят, а тутка гінірал врешті уздрів наш настінний шидевр... І аж позелинів від злости ! Бо Пузирь акурат описав в малюнках провдивий шопонеділковий ранок нашої батареї : ...сино-чирвоні носи офіцерів, днівальний з графіном води, чвиртка спірту з кішени старшини Шишкіна і Свєтий Квашиний Вогирок посеред б'юрка в канцилярії... Но бо дємакратія, курва, гласнасть, пєрєстройка, шо сі камуфлювати, малюєм як є , нє ? Але замісто капітанскіх пагонів, Пузирь, скурвисин, намалював чогось гініральскі, йолоп ! 
Гінірал тодий, як гаркне : 
- Капітан, блядь !!!!!!!
- Я, таварішчь гєнєрал !
- Галовка ат магнітафона ! Іздівацца вздумал, троє сутак арєста, блядь ! 
- Єсть галовка, таварішчь ґєнєрал ! Тоїсть ЄСТЬ троє сутак арєста, блядь ! 
Скінчилосі то тим, жи Пузирю за то нич ни було, крім восьми шпіцаків з мойої сторони, комбат своє відсидів вдома, заливаючи пашчу зиленим змієм з гор'я. Мені капітан тиж вкраяв три доби "губи", але я відсидів двайціть дві, бо начальнік гауптвахти, як взнав за шо мине посадили, змусив всі заголовкі на гауптвахтенних плякатах поновити. Но бо дємакратія, ґласнасть... 

                                                    Завше ваш, Яків Кутовий.

понеділок, 12 вересня 2016 р.

Ксьондз, шофир, мецинат.

    Ниніка повім вам, люде, за їдного порєдного хлопа. Хулібєком го тато назвав, бо довго був на заробітках в сиредній азиї. А потомка там сидів в тюрмі за то, жи з кумису бімбер гнав і мєстних ним споював.
    О ! А бабцє в него була фист віруюча і навит за совєтів ходила до церкви. А той Хулік був страшним шибиником, курва ! По баюрах любив си поскакати, коту воко вібити, чи корові сідло причіпити, а перед доїннєм цебра подзюравити. То мусіла го тиж зи собов брати, би троха спокійнішим став. Єдного разу, влітку, став си хлопака
на службі і так му було нудно фист, але тутка прилЕтіла оса. І давай докола него лІтати, як попечена. То Хулік ї руков пєрдольнув, вна си впала на підлогу, а він тодий на ню капцьом - рррраз, і роздусив. Оса - в шмарклі, но а дітвак тодий яаааак заверишчит на всю церкву :
        
- Бабцю, двисі, як я осу настрашив, вна аж сі всрала !!!
   Бабцє була розумнов кубітов і більше го зи собов ни брала. Підріс він, вивчивсі на шофира, став купу каси зароблєти, бо директора їдного заводу газоном возив тодий. Каністру-дві на день з баку ґвізне і вже є на якій шифєр до стайні і на дівкі тиж сі лишєло. Єдного разу в директора вмер колєґа і Хулік повіз го на парастас. Подивівси наш шофир на свєтого отцє, як той за годину чєсУ купу каси зароблєє, лишів директора в тім селі, а сам сів в ґазона тай погнав до бабці :
     - Бабка, - каже, - де мож на ксьондза сі вівчити ? Повідай !
    Та му оповіла шо до чого, ну та й вже переіминований на Хому Хулібек зачєв сі вчіти на духовника. В
се ж лекше, аніж каністри з краденов биндзинов тєгати. Вивчивсі хлоп та й  дали го на багату парафію. Правив він вірним служби, але й про своє шоферскє корінє ни забував. Чєс від чєсу любив сі побавити в ноцних клюбах без кольораткі*. Но а добропорєдні парафіяни здали го до епископату в єднім моменті. Наклали на него кару, відбув він її, але фист сі обідив. І пєрдольнув цирковнов печєтков по столі
та й пішов у дипутати мєстні.
    Отодий сі зачєло життє. Помінєв наш Хома імє на більш пристойне, став Леонардом, як Давінчи. Всьо люкс сі складало, каса плила ріков, нич не тре було робіти, тисни на потрібний ґудзик і не смаруй си голову мудрими думками ! Нарішав наш Лєо купу справ, котрі простим людьом ни подобалисі анірас.
     Мав тодий він в хаті кота виличезного, єйці в него, величинов з капусту, голова лиса, як шкільний глобус, страшний збитошник був, всюда сі пхав. А тутка купів си Лєон песє модної раси. Тішив сі ним фист. А цуцик той, на радіст господарю, срав де хтів, навит на мармурові сходи, курва ! Єдного разу йшов си Лєон по тих сходах, а ту, курва, кіт під ноги, той на гівні сі послизнув... єднов ногов на песє став, аж в того бебихи повилазєли, а потомка і на кота впав свойов півторацинтнернов вагов. Нога зломлена, з кота - пляцок, песє за п'єть тисіч долярів - тиж не зовсім живе, траґедія, люде ! Отодий
 зачєвсі в него чорний пас в життю. Но бо наші люде добре вміют врочити, того від них не відбереш. Замисливсі Лео. Пойняв, жи тре життє мінєти докорінно, бо фертик* на ґоризонті сі засвітив. І надумав, жи тре врешті шось файне зробіти. Зібрав всю касу, яку мав, полічив ї, взєв дисєту частину  і на ню збудував фонтанну з кольоровими лямпками, музиков і голими кубітами з битону. Причипив вЕлику тАбличку зи своїм ім'ям і змусив всіх докола звиртатисі до него - ПАНЕ МЕЦЕНАСЕ, ЛЕВ ! І зачєв всім колєґам повідАти, як то файно ним бути, тим мецинатом, курва -
і модно, і пристижно, та й люде тя люблят... 

     А тоті таааак сі перийняли, жи тиж зачєли свою вкрадину дисятину у місто рідне вклодати...  Майданчікі дитєчі зачєли сі появляти за рахунок "порєдної пані з юстициї", літня плошчадка для таньців зроблена була "чорівними руками бувшого начєльніка міліциї", на кажнім кроці лавкі від "нивідомого мецината Владзя з Бані", сніданкі для биздомних від "доброго хлопа з Губич". А на цинтральній плошчі постала майже провдива вишка бурова, при помочи якої колись ропу добували і ... о цуд свєтий... жадної тАбличкі на ній нима і, певне, вже ніґди не бде. Вся сі світит, мруґає вогнями,
на ній ріжні картини всякі малярі виставлєют. Музика грає, туристи на тлі тої атракциї
сі знимкуют, дітиска докола бігают, пісні співают, таньці таньцюют. Гроші в буджит міста ріков пливут ! Весело, курва ! !Віросло то всьо фист рєзко, як каса в кішени хабарника !
І всюда тАбличкі, тАбличкі, тАбличкі...
   Но і я вам повім, жи люде довше жити стали, бігме. Особливо тоті, шо мецинати... Лікарям тиж менче роботи, так, бо здоровіші люде стали.
Отакво, люде ! І коби то була байка, а то є чисто провда !
Йду тиж си якусь тАбличку вирізб'ю, га ?

                                      Завше ваш, Яків Кутовий.

*кольоратка - римський ковнір у священників.
фертик - піздинц

неділю, 4 вересня 2016 р.

Низалежність і димокрація

Шо то є такє, люде ? Перше - то коли маїш баранів, конє, корову, телє і пару морґів з бульбов. Жиєш в горбах і возишсі фіров. Маїш все в носі і срати хтів на вібори, дипутатів та єнчих шефів. Можеш кажному ТАК оповісти стежку до дупи, жи го шляк трафит на місци. Але, якшо то саме можиш сказати тіко сусідови і тестьовій, а жінці нє, то вже димокрація. Бо мож дістати пательньов у вухо. Або, як кажеш якомусь такому дипутатови, жи він вар'ят, злодій і збоченець, а у відповідь тіко дим, шмарклі, маханє пальцьом і штинь, тодий то вже акурат тото друге. А, вже як ти си купив ровер, то мусиш сі вітати з тим фацетом з базарУ, шо велозапчасті продає. А він, курва, першим заграв твою Криську трийціть п'єть літ тому... І шо ? А нич, нима на то ради ! Яка тодий, в сраку, низалежніст, га, як мусиш в него кулко купити ?
Або, як ти вже вісімнайціть раз був обранцем народовим і на віборах був готовий кажному виборцю льода зробити і в сраку цілювати, а типерка знов став дипутатом і ті дали троха покєрувати землев і попиредник в тебе тиж порєдний скурвисин, то шо ти зробиш в пиршу чиргу, га ? Вірно - даш земельку кубіті, шо файно рахувала в твоїй передвиборчій комісії, бо атошникам чи неповносправним не спішно, вни зачекают, а коло смітника ше купа земли. Ото є димокрація, чи низалежніст... від людей ? 
Треба тисічі тон сміттє пристроїти, чи рури з-під земли відобувати хоч ? Порішаєм ! Рішиннє по мініґєс протєгнути можим, ми всьо можим ! Завантажим пйоново виборців макаранами на повний зріст, а шо ? Поклєїти земельку в смачнім місци тиж можна за кавалок хліба, нє ? Як шчістє си не куп'ю - то хоч майткі з начьосом си спрезентую, нє ? Мож навит всю вулицю биз води лишіти, головне би в твоїй хаті була, нє ? Треба комусь ґаражізамість скверика чи дитєчого майданчіка, га ? На, маєте, курва, тіштесі ! Впарку сі всрати ? Прошу дуже, ми тутво ! А рибілітаційний цинтр то самі си збудуєте, нє ? Мидицину ушчільнити тре ? Прошу паньства, биз жадних проблєм і єнчих громацькіх слухань, курва ! А на холєру нам тоті процидури, га ? Каса, курва, наше фсьо ! А за рік люде сі подив'ят, хто воко положів натирапію і протизобну лікарню, нє ? Бо людиска такі, люде злопамітні, так ! 
А, і обовізково, як ти вчергове став дипутатом і про всьо знаєш до мілімитра, то завше тре полити гівном попередників, нє ? І нарід знов ті вірит, курва, а ти сі тішиш з тих вар'ятів ! Ото є низалежніст ! Бо нігди низалежуєсі гівно в єднім місци, так ? Десь спласло, в єнчім місци вилізло і си смердит поволи ! Як ти є шміром, то в шо сі не вдінь, ним сі лишиш, курва ! Чи вокуляри си натєгнеш, чи краватку, чи камуфляж. Як воно в окулярах і кєдах - не завше то значи, жи мудре і спортсмен. Як має кутас в споднях - теж не завше значи, жи то є хлоп !
Чи може все ж таки тово докола димокрація і низалежніст, га ? Бо мині сі здає, жи то ниподопство і свовілля ! Памітаймо, люде, про memento mori ! 
Завше ваш, Яків Кутовий.