Чого Зіна ходе пішки

Троха давненько то було, люде, але правда.

Зіна здавна важко працювала, не покладаючи рук, в мєстній владі на ріжних посадах, де неодноразово "потерпала" від хабарів підлих людий, які нагло змушували її до негідних вчинків. І тому на Службу Божу завше ходила так, би виділи всі довкола, особливо "клієнти".

Але цього разу шось пішло не так. В той день все було як завше. Я став біля церкви, люде, та й чекав поки ксьондз посвятит паску. Вічно вагітна циганка Каська без ноги, але з ксероксами паспортів, напівлежєла при вході в храм. Її пес спочиває поряд, професійним воком видивляючись, де б що вхопити смачного.

Під'їжджєє біле авто. Напуцоване так, шо аж вочи разит. Довго сі круте в пошуках парковки… Справа в тім, шо під час мші* місць там нема навит для інвалідів! Бо на їх місци стоят самі лєксуси і мерцедеси, висотою з ґазетні кіоски…

Врешті авто сі кудась втиснуло, а з-за керма вилізла півтораметрова Зіна в дзеркальних вокулярах, але на двайцітицентиметрових обцасах*. Тюнінгована за останніми тенденціями пластичних хірургів, вона отворила задні дверцєта, еротично стала рак.. кхм, боком, і довго шось там шпортала.

Хлопи, котрі стояли недалеко, зразу перемкнули свої думки зи Служби Божої на її, прости Господи, понадміні спідницю і ноги в сітчатих райстопах.

Пані врешті викєгла кошик, завбільшки як тілєжка з супермаркету, і пошурувала до церкви. Один крок, два, три… Трррісь! Лівий обцас нашої героїні трафляє просто межи люком і недокладеною бруківкою! Дзеркальні шкельця падают на землю і розбиваютсі вщент! В повітрі зависає павза і стало гостро відчутно запах горєчої смоли. Повітря поволи перетворюєсі на кисіль, потім на дриґлі, далі...

- Курча ляґа! Най би тя шляк трафив тако зи самого ранє й до пізнього вечора! - гаркнула ладно вимальованим писком.

І тутка, люде, я вже по голосу згадав, де'м видів тоту пані - вна жиє з другого боку храму, зо двіста метрів звідти.

Як в сповільненім кіні впав на землю кошик з чорного дерева, з него посипалисі єйці, інкрустовані каменями сваровскі, австралійска рожева сіль, хамон пата негра*, позолочена паска і звичайний хрін, величиною з добрий батіг.

Хлопи позавмирали, кубіти подумки зачєли радісно потирати руки, а дяк мало не ковтнув мікрофон. Ксьондз на хвильку заштивнів, підвів голову, остро зиркнув на хлопів, котрі одразу зачєли моцно сі хрестити, та й продовжив казанє*.

Каська викінула ксерокопії, враз забула, шо в неї нема ноги, скочила, як хижа рись і хопила кошик з маслом, єйці, паску... Би'сте знали, люде, шо циганські пси, вни не прості аніраз. І тому Рексьо хоч і був вже наїджений, але хамон не прогавив.

А Зіна? Вна, шкандибаючи, гонорово пішла до плащівниці. Зіну в той день запамітали усі.

Завше Ваш, Яків Кутовий

*Мша - служба Божа

*Обцас - каблук, підбор

*Іспанскій хамон "пата негра" (чорна нога) - виготовляють iз чорних заднiх нiг свиней iберiйської породи

*Казанє - промова під час Служби, проповідь

Скарпетки

Скарпетки

Я люб'ю почитати про досягнення ріжних мудрих голів. Американскі, британскі та інші австралійскі уми шомінути шось бадають. Наприклад, вни вже знают про вплив першої мінструації на термітів чи на майстра з ремонту авта. А скоро нам розкажут, як бде себе поводити корова, слухаючи манатіка протягом тридцяти літ! Але то такє...

Є, люде, такаво прикмета. Про то, жи скарпетки не мож класти на стіл під час обіду. Но і після тиж. Ані разом з ногами ані без них. Бо тодий може сі стати непоправне, люде. Ваша кубіта може запхате вам їх в писок і після того кєрувати вами все ваше нікчемне життє.

А типерка питанє: чому наші учоні ше досі не зробили жадних, навит, курва, мінімальних досліджень щодо цього аксесуару, га?

Чому ми не знаєм на котрій нозі, лівій чи правій, скарпетки швидше діравіют? Коли ліпше купувати нові "карасі", би вни довше сі носили, в повнолуння чи навпаки? Якого коліру мають бути скарпеткі провдивого мача? Шо бде, якшо їх носити і не здоймати тиждень, але кажен день мінєти місцями?...

Окадеміки наук, ви нахуя там сидите, в тій окадемії за мої гроші, до курви нендзи?

Завше Ваш, Яків Кутовий.

Думки в маршрутці

Думки в маршрутці

Думки пасажирів:
- Шофер, залупа ти кінска, де є моя здача!?
- Курва, але від неї смердит! Шипр якійто чи шо?
- О! Наканєцта Трускавєц! Таблічька "Пядісят кіламєтрав".
- А дви на ню! Вділасі, як до бурделю. Хоч би сальцесон троха на весну зігнала! Тьфу, встид!
- Ідинахуй зи своїми гривнями. Сам неси шоферу. Я шо, передатчик?
- Воно якєсь полуумне.
- Стоїт, падло, чхає на весь салон! Та сиди в хаті, чума тубиркульозна!
- А дви, курва! Спитав, коли буде п'єта школа, а всі мовчат. Надихали, блять, нич через вікна не видно!
- Фууу, хлопе! Як то мож зи шкарпетками в кєшені їхати?
- Той водій точно йобнутий, суне, як волами, блять! Я на зміну не встигаю!
- А чьо він так тормозе, трамбує чи шо!
- О трєсти зачєло! Значи в село в'їхали! Врешті в хаті!!!
- А пачіму ми в Залокоть прієхалі? Я в Трускавєц хачуууу....

І шофера:
- Як ви заїбали! Ту стань, там не гальмуй, "Ніно" їм сі не подобає, здачу дай вжееее! Гроші не рахуй, сємкі не їч, по тіліфону не говори! Ти ж за рульом! Поворот включи, автобус помий, перегаром не дихай... Не пішли би ви всі в сраку???

То є, люде, ваші мислі, не мої. Дєкую вам, жи не так часто їх озвучуєте.

Завше Ваш, Яків Кутовий

Бережіт себе, люде!

Їду си автом, а передо мнов, посеред дороги, йде хлоп і по тіліфону говоре.

Бібіп! Ніц. Ще раз! Зеро уваги, курва, в мою сторону.

Но то я під'їжжєю, опускаю шибу та й сі питаю:
- Як там? Брама відкрита?
- Какая брама?
- Ну ти ж з Петром говориш?
- Какім єшчьо Пєтром?
- Апостолом Петром, анцихристе!!!

Бережіт себе, люде!)

Штири відтінки шофера

Штири відтінки шофера

Є в мене, люде, колєґа. Ігорко Фаркоп* сі називає. Фист файний хлоп і шофер від народжинє. Про авта може говорити зранє до вечора. Стрів'єм го вчора на дорозі. Він пішки йшов, та й я го рішив підвезти. Їдем, пашталакаєм. Зайшла мова про водіїв і їх нелегкі характери.

От, - каже Ігорко, - возьмем, курча паліца, маршручіка. В него шонайменче п'єть рук. Ними він кєрує, рахує касу, перемикає передачі, чистит сємочкі та показує середній палець іншим учасникам дорожнього руху. Но і два писки. Єдним жере насіння, а другим – пискує в бік пільговиків.
З тими водіями говорити тре дуже обережно. Бо як заговориш до него ввічливо, в хлопа нараз зникає дар мови і квадратіют вочи. Тому так робити не варто, бо водій може дістати атак серця. Тіко крик, ґвалт і матюки. Тодий організм такого кермувальника фунциклірує, як швайцарскій зеґарок.

Друга категорія, то таксісти. То люде здебільшого без голови, але з шашечками на даху чи заднім сидінні. Їм все до дупи, бо шомісіцє вни касують обмилкам*. І тому вни нич не знают про теорему Фубіні, але фист добре вивчили табличку ділення. Бо шо тіко влада не робе, би змусити їх податки платити - ніц в неї не виходе. Депутацкі комісії, колегії видатних податківців, екологія. санстанція…. Керує усім - комітет по нагляду. А тим таксістам всьо по барабану, - розумієш, Куба?!

Є ше такі, шо сі називают - “в мене беха”. От я, - продовжує Фаркоп, - того баварця заборонив би опше. Бо в мене таке враження, шо як хлоп сідає до такого авта, в нім зразу проявляються всі якості попередніх двох типів і додаєсі звичайна людська глупість. А то вже поважна хороба і помочИ їм може тіко стовпотерапія або бетонний паркан у ролі профілактики!

І останний тип, то шофер в капелюсі. То є окрема категорія. Авто вни купили ше за союзу по партійній квоті. Виїжджєют з ґаражу раз на десіть літ, акурат на якусь річницю. Но і їде такий вуйко, до прикладу, на цвинтар до свата чи на фазенду з повним багажніком топінамбуру. А докола всьо сі помінєло. Нові знаки, машин купа. А йому ніц, він їде двайціть кілометрів на годину. Так ніби довкола ше совєцкій союз і "партія - наш рулєвой"*. Поволи, як волами, і посередині дороги. І найголовніше: навит як він без капелюха, силует цього головного убору завше з ним, як німб свєтий.

- Чуєш, Куба, ти видів тото недавнє ралі в Оровограді? - раптом Ігорко перервав свою сповідь.
- Ну!
- О! То в мене такє враження, жи вно акурат для таких шоферів сі проводило.

Завше Ваш, Яків Кутовий

*Фаркоп - такий гак ззаду авта, би було за шо тєгнути єнче авто, шо застрєгло в болоті, наприклад.

* Обмилки, люде, то такі бувші міліційонери, котрі ними вже не є, але ше не поліцаї. Бо то, як кавалок мила. Руки ним нормально не помиєш, але і викінути жєль.

*"Партія - наш рулєвой" - популярне гасло за союзу.

Турбулентність*

Би’сте знали, люде, що правила дорожнього руху (ПДР) вигадали люде, котрі винайшли авто. Бо поки їздили фірами і верхи, то всьо було люкс, гречно і елєґанцко. Типерка так не є. А жєль! Оповім два епізоди, свідком котрих був я, але і ви, певне, тиж таке виділи.

Отож стоїмо з колєґами під хатов, пиво си тєгнем. Но бо піст, люде, про жадних сто грам нема мови. А ту, раз, під'їжджєє "чобіток" по хіднику* і попід самі двері під'їзду. І так си став, жи з єдного боку дорога, а з другого – прохід сі лишив хіба на пів порєдного хлопа. З авта виходе кубіта і валит просто в двері під'їзду. Аж ту надскакує ше єдна, але з калясков:
 - Чуїш ти, кобила необучена! Ти як свою машину поставила?

Но бо пройти вна може двома шляхами. Небезпечним, вискочивши на дорогу. І другим – по тротуару, пошкрабавши авто, збивши дзеркало і зачепивши поворотніки. Но то ясно, шо наша мама вибрала другий шлях.

А тамта:

 - Сама ти мавпа смерекова! В мене дітина в кабіні спит. Шо я маю робити? Я шо, маю ї будити, би з коліжанков єдну каву випити! Вна туво жиє, на другім поверсі. Навит авто на сигналізацію не ставила’м!

Звар'ювати мож, люде, з тими мамами! Вна в центрі міста серед зими лишєє сплячу дітину. Та ше й в авті на тротуарі, де більше ніхто не пройде. Машину не замкнула і буде сі дивила, попиваючи каву, за своїм мацьопством з другого поверху помешканя, вікна якого виходят на інший бік будинку!
Шо там далі будо, люде, то встид оповісти! Але ту надлЕтів хлоп тої, шо на авті :

- Який лютий кішлак в тебе в голові, бабо ти йолопнута, га? Ту тобі не село в три хати, курча ляґа! То є місто, ту купа злодіїв, збоченців, поліциї і інших вар’ятів.
А далі всьо по сценарію…

І ше єден випадок.

...Свята неділя, люде. Віруючі люде виходєт з церкви і валят просто по дорозі після того як ксьондз їм службу справив. Як правдива отара, коротше цілком турбулентно* і безтурботно.  Надї'жджєє ланос і так тихонько:

  - Пі-біп...

З натовпу прихожан виринає огрядна кубіта, обличчя якої аж пашить святістю від двогодинного перебування в храмі:

- Шо ти, холєра ясна, ту бібікаєш? Шляк би тя трафив! А най би ти соленого не їв! А шоб ті бузьки барана принесли! А най....

Ланос сі спиняє, опускаєсі шиба:

- І вам, прошпані, дай Боже здоровлє!
Після того всього мушу повісти вам, люде, шо ПДР – то є такі правила, котрих тре сі дотримувати завше! І неважливо, ХТО ти, ЗВІДКИ і ЧОГО прийшов на світ Божий! Навит як спиш п'яний в транваї, а той в депо на відстої.

Тому будьте толерантні і поважайте єден другого всюда! І памітайте про літаючі вазонки, жилізні ключі в кишеньох перехожих і брудні памперси на лобовому шклі.

Завше Ваш, Яків Кутовий

*Турбулентність —  хаотичний тип процесів.
*Хідник - тротуар