понеділок, 23 липня 2018 р.

Вінницє


Вінницє, люде, вражає, як теесен. Шось ми сі захтіло, люде, на кольорові фонтани подивитись, про котрі казали ми колись файні люде. Но то рішив Яків Кутовий Неньков сі повозити. Сів в авто і погнав світ за вочи. Приїжжєю у Вінницю, а там дощ і зимно, як шляк. Але ніц, курва, запаркував авто і тролєйбусом у центр. Перше, шо увидів'єм, то памітник босому хлопови з пером і папером в руках.
Мушу віддати належне єдиному містови, котре в Неньці поставило памітник діючому блогірові. Тіко незнаю чо він без мештів в таку погоду, але то такє. Певне митець, з їхньої точки зору, мусе бути не тіко голоден, але й замерзлий, бо босий.
А далі увидів'єм кадри, як з зони відчуження. Мій стрико за совєтів в такім сірім будинку роки рочезні проробив. Оказалосі, жи то є будова мєстної ради.
- Певне, вапно сі скінчило,- помислив я і пішов шукати, де би мож було закинути шось за драбину*.
Обсервуючи зразки махрового совка на вулицях міста нанотехнологій, я стрів піцерію "Нью-Йорк стрід". Замовив їсти, принесли. Шалений оберемок макаранів гонорово називавсі пасссста! Немаючи альтернативи, з задоволенням зжер її. Потомка офіціянтка зачєла репетувати, жи з мої картки на їхню не прийшли гроші і сказала би'м терміново дзвонив у свій банк, бо ня зара арештуют.
- Сама дзвони,- порадив я.
То вона так і зробила і оператор передбачувано послав її в сраку, після чого та посміхнуласі і вибачилась.
По мірі наповненя шлунку, люде, життє докола стало кольоровішим, особливо біля фонтану, на фоні бризгів котрого, баобаби напали на Землю, а маленький принц зголосивсі ї рєтувати.
Готель я вибрав на воко і воно ня не підвело. На долі була ресторація. В курілці стояли двоє. Смаглявий хлоп, шкіра котрого нагадувала колір атраменту* і довгонога бльондина з такими тюнінгованими варґами*, які асоціювались в мене хіба шо з дзьобами каченят мої мами.
Мій номер був на стриху, але тута було всьо, про шо писало в переліку послуг. Вайфай був, але такий слабонький, шо таньше* для нервів було сі скористати з "передачі даних". DVDпрогравач, CD-радійо, Т2 і тілівізор, котрий не робив навит після півгодинної інтервенції мєстного елєктрика, а по сумісництву портьє, бодіґарда і сутіньора. В туалєті біліли біде і мушля кльозетова. Цікаво, шо посцяти в ню мож було тіко вигнувшись доляром, або побабскі - сидячи. А все тому, шо над унітазом зловісно і косо нахилилась повала* і тре було мати не більше метер сорок зросту, би гордо стояти, справляючи малу потребу.
А ше ту була душова кабіна з бойлєром над головов, в котрій вода сикала в ріжні сторони, але тіко не там, де тобі тре. Опшем, люде, єйці я так і не помив і ліг спати з брудними. А потім сі зачєло, курва.
Серед глухої ночи почувсі ритмічний стук. Перше, шо я си помислив, жи то хтось пукає* ми в двері, але помежи стукоту чувсі підозрілий жіночий стогін. За перегородков якусь кубіту товкли головов в мою стіну. І, судячи з емоцій в голосі і того, як часто вна казала "а-а-а-а" стогін був аж ніяк не від болю. То тривало протягом пітнайціти мінут. Потім була десітимінутна перерва і всьо сі зачинало спочатку. Стало зрозуміло, шо там явно і нагло когось грали!
То був гОтель, люде, в котрім було чути як їбуться сусіди, шо аж ніяк не сприяло спокійним сновидінням.
Но то я заалярмував на рецепцію і пояснив ситуацію. Дівчинка ввічливо відповіла, шо зара всьо бде люкс.
І вна не збрехала. За десіть мінут знов настала тиша і хтось запукав в мої двері.
- Ну!,- з викликом сказав я і не помилився у виборі тембру голосу.
На порозі став, вже знайомий нам, смаглявий хлоп і шкіривсі на всі зуби:
- Можит тібє дєніґ нада, а?- спитав він
- Га!!,- остро перепитав я, вклавши в голос всю агресію, накопичену багаторічним будівельним досвідом.
- Ти не пониль, ізвєні. Я тє дєніґ дам, шоб ти ни званіль большє, а?
- Курва, хлопе, ти ніби на москалє не тєгнеш, но то кажи по людску, шо хоч, бо шляк тя наглий трафе і ніґди більше грати не зможеш,- сказав я.
Громадянин Конго у відповідь прошепотів:
- Га,- і щез за дверима.
Я зачєв дрімати, але ніц з того. За якийсь час порносеанс сі продовжив. Знов зателєфонував'єм до чергової.
- Зара,- сказала вона втомлено.
За пару мінут за стінов стало чутно, як сі відкрили сусідскі двері і почувсі стук в мої.
- Відкрито,- повів я і глибше сховавсі під коц.
В дверях стояла вчорайша бльондина в якімсь пеньюарі, дуже схожім на футболку її засмаглого кумпля.
- Приєднаєшся?,- спокусливо спитала вона.
І ту раптом в моїй збоченій уяві повстала чавунна пательня мої Ядзі. Потім згадав'єм про свої немиті єйці і мовчки помахав головов в ріжні сторони, ніби намагаючись переконати себе, шо то все ж таки кадр з моїх чергових порноснів.
- Як хоч. Але двєрь у нас аткрита, єслі шо,- загадково посміхнуласі мавка і пішла в свій номер.
Стукіт звично продовжився. До ранку я перечитав купу новин, статей про йогу, переписи пляцків і сплянував свою подальшу поїздку.
*варґи - уста, губи
*атрАмент - чорнило
*повала, суфіт - стеля їх
*таньше - дешевше
*закинути за драбину - перекусити, пообідати
*пукає - стукає
*кумпель - друг

четвер, 12 липня 2018 р.

Печера галицького неандертальцє. (джіпіерес трекінґ)


Недавно десь прочитав'єм, люде, жи якісь учоні найшли костомахи неандертальця на теренах Галичини.
Я, в принципі, ніколи і не сумнівавсі, шо кажен провдивий галичанин походить від неандертальця, судячи по кількости сміття, яке він лишєє по собі після кажного шашлику в материнскіх лісах цієї свєтої земли.
Так от. Рішив Яків Кутовий перевірити, чи то провда. І таки знайшов її - печеру, де лежали рештки перепаленої деревини від стародавного вогню і кавалки нашого пращура.

З перших секунд, люде, стало зрозуміло, жи звали го Мирон, і він сі вродив 1969 році, але хуй зна якої ери.
 

Жеби ви файно розуміли, до того, як того Мироху найшли галицкі мудрі люде, то в цілому союзі було тіко двоє такіх самих древніх людий - в Криму і Узбекістані. Тобто такі самі рештки, тіко з троха інчим розрізом очий.

Тота печера недалеко від Миколаєва. Того самого, де цементовий завод. Але знайти її не так то просто, бо захована вна глибоко в лісі і, шо саме цікаво, коло неї навит гриби не ростуть і птахи не піют. Отакєво, люде, цудо.
Мушу повісти шчіро, шо і слідів перебування людини сучасної я тиж не знайшов. І тому спочатку незнав'єм, чи писати про то, як там трафити, чи нє. Але так си помислив, жи ті, шо ня читают, люде культуральні і тому сміттє за собов приберут.
Би ви знали, шо я сі на шукав тоту діру! Кого'м тіко не питав. Ніц, курва. Ніхто не знає.
Селянам всьо до сраки:
- Які, курва, печери, прошпана? Ви ся гет йобнули? Ліпше си пива лиґніт, тіко но привезли...
Але пацани на роверах коло зупинки всьо ми "до копійки" розказали.
Значи такво, люде. Їдете зи Львова в бік Чопу, Солотвина чи Стрия. За Миколаєвом на горизонті увидите заправку "Марс". Но то перед нев рєзко їдете вліво і далі просто пару кільометрів до знаку трагічної загибелі Біласа та Данилишина.

...Заарештовані поліцією Василь Білас та Дмитро Данилишин, за пограбування одного із польських державних поштових відділень. Об’єкт знаходився в містечку Городок під Львовом (польська назва – Грудек Ягеллонський)...
За іронією долі, їх впіймали українські селяни завдяки фальшивій чутці, котру запустила поліція, начебто це злочинці, які пограбували українську кооперативу...
У Розвадові Біласа та Данилишина зустріла юрба українських селян, які гадали, що вони – злодії-кримінальники. Хлопці змушені були, відстрілюючись, утікати до села Верин (нині Миколаївський район Львівщини). Вбрід перейшли Дністер, але на них там уже чекали переслідувачі....
Перед тим памітником звертаєте вліво і по білій, від піску, дорозі шуруєте ше зо три-штири кеме.
 По лівому боці бде кар'єр, де добувают пісок для всіх будов свєтої Галичини. Але ви не дивітсі докола, іно си їдьте тим шляхом аж до самого лісу.
В'їхавши до него, увидите (тиж зліва) Дуб З Діров, в котру я запхав патик.

Там ше два дерева переплетені в обіймах,


а праворуч купа шіферу, котру наклав якійсь галицкій йолоп.

Отепер сі паркуєте акуратно і, вже пішки, мастите вправо, перпендикулярно до тої дороги, котров приїхали'сте.
Йти тре стежков завше просто вниз, але на долі є поворот ліворуч.

Так от від цього місцє до печери метрів піцот-шісот. Самі увидите. Но і не забудьте сі привітати з пращуром, як має бути:
- Слава Ісу...,- наприклад.
Але, як вам віра не позволєє, тодий:
- Слава Україні!

Приємної подорожі. Будьте чемні, не смітіт і нікому не повідайте, шо то я вам дорогу показав, бо той дух галицкий, хоч і неандертальскій.
PeSe. Дивітсі уважно знимки і бдете знали шо до чого, де звернути, де присісти, а де сі помолити.

понеділок, 2 липня 2018 р.

Ранок ранезний

Ранок ранезний, люде. Вулицев йде хлоп. Навит здалеку видно, жи фист порєдний.
Но бо сподні з трьома пасками, ліва ногавицє несміливо підкочена, чорні мешти на шпіц, кєпка-васьміклінка. Єдна кєшеня штанів підло виглєдає назовні, легонько притрушуючи асфальт лупинов від сємок.
Під правим воком ранкового гостя тєні такого кшталту, шо косметологічний кабінет, повз котрий проходе наш герой, сором'язливо прикриває свій встид жалюзями. Фйолєтовий ніс над неголеним писком довершує пейзаж нового дня ше зовсім сонної вулиці.
В правій руці реального посона відкрита флєжка пива, в лівій - вервичка. Пашчека сі шкірит до ранішного сонцє, правиця час від часу притуляє до писка дорогоцінний вміст флєжки.
І раптом - СТОПЕ! Хлоп рєзко гальмує, здоймає кєпку, ставе пиво на хідник і розвертаєсі на дивєносто градусів. Три рази сі хрестит в бік церкви, шо на протилежнім боці дороги. Потомка вклоняєсі до паса, вдєгає кашкєт, хапає пляшчє з ельом і рулит далі. Проходе зо двайціть метрів, втирає піт з бритого банєка і смачно сьорбає з багаторазової посудини.
Галичина прокидається, люде. Доброго ранку!
Завше Ваш, Яків Кутовий

Пане президенте!



Пане Президенте, закі ви не накреслити свого каракона під Законом про Трансплянтацию, вимагаю внести до него отаківо корективи. Бо закон, прошпана, ніби файний, але фист бракує тамка наступних статтів:
1. Зобов'язати примусову пересадку СУМЛІННЯ безпосередньо перед вступом до влади та шляхом запровадження періодичного шчеплення у випадку підозри зкурвлення під час перебування на службі народови. Для почєтку шотижневе, а далі, курва, як піде!
В якости антигенного матеріалу використовувати очишчені штами шпіцаків, копняків та інших піздюлін. В крайніх випадках використовувати синтетичні батогові вакцини, сміттєво-яєчну терапію та простріл лівої колінної чашечкі з пістолєта. В майбутньому можливі зміни у виді шчеплень в зв'язку з прогресом.
Для особливо обдарованих порушників слід розробити альтернативні.
Наприклад, показове прибирання території в центрі населеного пункту порушником, вдягнутим в костюм Адама чи Єви з додатками дьогтю та пір'я. Режим онлайн трансляції обов'язковий.
2. В якости запобігання поширення зрадоінфекції ЗАБОРОНИТИ пересадку всіх органів без виключення від депутатів опоблоку, регіоналів, комуністів та іншого партійного непотребу (список додаєсі і може сі коригувати). Натомість біоматеріал вишченазваних організмів разом з їх власниками ПРИЖИТТЄВО направити на обовізкове дослідження в Окадемію Посполитих та Пересічних Громадян в рамках майбутньої наукової роботи "Як не стати гівном за життя? "
Завше Ваш, Яків Кутовий

На "ґуму" пісталєт і несподіванки ефект

На "гуму" пісталєт і несподіванки ефект
Одне чмо, шо мало зброю, ходив і сильно нев сі хвалив. А єдного разу не поділив він з кимось єкусь кубіту. І ту, курва, ррраз! і драка.
Но то спочєтку зачєли вни сі бити гонорово. Оден на оден. В штири вока, курва. Але тамтой хлоп був моцним і дав тому чмови порєдного хАрчу. Кровянка з писка, зуби на асфальті, ну карочі, вафлі.
Но то йди домів, замасти рани зєльонков і файрант, нє?
Але чмо біжит до хати, приносе пісталєт і витєгає го з криком:
- Я ті єйці відстрелю, би'с знав, як до мої Галє ходити!!!, - і прострілює хлопови ногу з "гуми", акурат троха нижче єєць.
Но а той, ясне діло, хоч і боксер, але скабанів, курва, як циклоп, від тої болі. А ше більше від усвідомлення того, ким він міг стати, якби не його реакція. Но то він найшов в собі сили, вихопив пістолет, поставив того чма раком зі словами:
- От же ж пітушара, блять!!! Зара я ті зроб'ю номерок до проктолога,- і встромив люфу йому в очко.
Але ангел-рятівник акурат пролітав над тим всім і, мабуть, прошепотів чмови правильні слова, бо той зразу сі обісрав на рідонько.
Ефект несподіванки спрацював на відмінно, бо літо докола і чмо було в короткіх споднях. Так шо штинь стояв, курва, на піввулици. Ясни струй, шо хлопови зразу сі перехотіло стрілєти, но то він кінув пістолєт на кузов якоїсь вантажівки, шо проїзжєла повз і пішов мити руки.
Потім приїхали мєнти і сі оказало, шо то чмо, мало того, жи чмо, то ше й депутат якийсь був, мєстний.
Отож, люде, в життю головне вчасно сі всрати.
Завше Ваш, Яків Кутовий
Pe. Se. Чмо другий раз в депутати вже не трафив.

Поважні букви з поважного закладу


Поважні букви з поважного закладу.
Пішли'змо з колєгов до ресторації, бо він остро хтів жерти, а ше більше - лигати горючі напої. На почєток замовили'змо по двайціть деко. Я тиж хтів їсти...
То не суть.
Зразу вам повім, жи єдзенє було смачне. Єдине, шо ня вразило, то та бульба, шо на знимці. В меню писало - триста грам. Якось її, м'яко кажучи, замало на сорок девіть гривень, нє? Але хуй на неї, не в грошах справа. Салфеток не було.Та мені й не тре. Я і так руки завше витираю в скатертину, якшо вона не з цирати, звичайно. Сіль, перець, зубочистки - на сусіднім столі гвізнув. Люде, котрі там сиділи, спочатку були проти, але колєга їм свій бойовий пароль повів, но то вни сі погодили.
І головне.
Як ми скінчили трапезу, то я, люде, ше ДЕВІТНАЙЦІТЬ!!! мінут чекав. І то вже після того, як зголосив адміну, жеби принесли ми рахунок. Врешті кельнерка го приперла. Но то поклав'єм гроші в книжечку і ше СІМНАЙЦІТЬ мінут стратив, би сі дочекати решту. Його принесли, але ТИЖ тіки після того, як я тоту старшу спитав'єм:
- Може ви ту, курва, опше без здачі працюєте? Може то ваша така фірменна фішка?
За тих трийціть шість хвилин, люде, я встиг три рази відтєгнути колєгу від якихось людий, котрі хтіли го переконати, шо то є фист елєганцка ресторація. І шо ту тре бути гречним, поголеним і в споднях, а не в подертій кошульці і в сандалях поверха шкарпеток. На шо він їм казав ввічливо, конкретно і становчо:
- Курва, селяне! А ви виділи, яким автом я приїхав? Нє? А обслуга - бачила і нич в той момент про вбранє ми не казала.
А на питанє: а як ви такій навалЕний домів поїдете?,- казав:
- Куба - самий тверезий хлоп в околицьох, люде! Серед тих, кому більше десяти,- додав.
А, ше встиг'єм наклоцати отуво бздуру, яку зара читаєте.
І ше, під чєс чеканя, до мене підходили люде, які більш-менч ня знают, і казали:
- Куба, курва! От шо ти нич не робиш, тіко хуйню всяку пишеш... Йди, блядь, в партію і покажи, ЯК то має бути!
І тоді, в залежности, від рівнє знайомства, мені сі хтіло вказати їм дорогу в країну з п'єти чи трьох літер.
Звісно ж, шо після такої обслуги, був'єм, злий, як ніч і нич "на чай" не лишив'єм. Хоча зазвичай завше даю коло десєти-двайціти відсотків. Всьо залежи від розміру цицьок кельнерки.
Так от. Назву закладу наразі не пишу, бо може то в них такий єдиний випадок. А власник спізнає та зробе порєдні висновки.
Але вдруге то я там не піду, як би ня не просили. І не пораджу нікому, навит підсвідомо. Бо я, люде, тиж деколи її втрачаю, оту пєрдольону підсвідомість. І тодий вна лазе, де хоче. Але то таке...
Мене цікавит друге.
Шо то, курва, за така дика тенденція? Чим пафосніший заклад, тим гірше обслуговування. Чи може, то я так зле виглєдаю, або не в ті дні ходжу. Хз.
Їчте смачно, живіт довго.
Завше Ваш, Яків Кутовий

Передвиборча концепція програми кандидата на голову Окремої Територіальної Громади

Передвиборча концепція програми кандидата на голову Окремої Територіальної Громади - Яків Кутовий
(Партія ЗПШ*)
Перше, люде, шо я, курва, зроб'ю, то впроваджу премії за посмішки персоналу для відвідувачів держустанов. Люде голосуватимуть смайликами - сумними, роздратованими чи веселими. І бдут їх кріпили на двері габінету службовцє. А шоб не було ботів, за них бде люта кара. Штири години привселюдно, на центральній площі, либитись до перехожих. Для того діла навит мож написати нейронку, шо бде з камер лічити кількість посмішок.
А вже, як якійсь слуга народа дістане людий шокапєц, то тиж не проблєма. Всьо бде за гроші, люде. От захтілось тобі дати піздюлєй чиновнику? Без питань. Ставим ринг в центрі міста. Платиш в касу тишчу чи п'єть, в залежности від статусу того, хто тя вкурвив, і впірьот. Капи, рукавиці, шоломи, все з бюджету міста. Білєти на бій тиж платні. Транляції, рикляма на WBO там, Ютуб в онлайні... А як той битисі не схоче - плате патик зеленими. О! І каса в кєшені міста для проведення культурно-освітніх подій.
Бо рок-фестивалі бдут відтепер шомісяцє, курва! Joryj Kłoc бде на презентації нового мера, но бо дітий багато і матюкатисі не мож. А далі -Пирятин з Пирятина, Жадан і Собаки з Харкова, "Бетон" з Лємберга,
Піпа і TRAKTOR з Кийова ,
Familia Perkalaba з Франека та багато інших кльових музик.
Andriy Zholob люде, зможе практикувати просто після концертів, або навит і під час. Здам му в орєнду пару квадратів нерухомости в самім центрі, біля сцени, за гривню.
Но бо місто важких технологій повинно відповідати свому іміджу, нє?
Так от. На кажнім фестивалю, на розігріві, бдут виступали якійсь відділ держустанови зи своїм самодіятєльним номером. По черзі. Премію получатимуть відповідно до кількости глядачів, які прийдут на них сі подивити. Бо все бде анонсовано заздалегідь. Тізер ,трейлєр з кавалком номера, прізвища виконавців, режисера ітд.
Самодіятільностю наші слуги бдут сі займали тіко у відгули., які вни си зароблят, збільшивши кількість прийнятих містян, не втративши, при тім , на якости роботи.
Чи буде серед них хтось невдоволений? До сракі. Шось придумаю. Мислю, шо після моїх радісних пропозицій, люде із захватом напишут заяви, а профспілки підтримают. То є раз! По-друге, то вже бде ОТГ і мож приймати троха інші правила, в звязку зі специфічною кривизною місцевого ландшафту
А ше в мене буде провдива рада старійшин. На першому поверсі ратуші. У вестибюлі. Вни цілодобово бдут грали в доміно, карти, нарди ітд, жеби не було коли сі відволікати на політичне життє міста. До тої ради потраплятимуть всі, хто був у більше ніж двох партіях. І нема на то ради. А чо більше двох? Но бо я гуманний всередині. Люде мають право сі помиляти.
А, мало'м не забув. Якшо хтось ня обідит, то я пиздити нікого не буду. Для цього стоятиме спеціальна стіна. І в ню кажен зможе самостійно вдаритись з криком:
- Їбать, я дебіл!
Опшем основні тези я виклав. Далі по ходу дєла.
Голосуйте за мене, курва, бо як нє, то срака, мотика, кавалок патИка!
*ЗПШ - за пітнайціт шеста, або 5:45

Як тебе возбудити, Кийеве мій?


Як тебе возбудити, Кийеве мій?
Була четверта година ночи третої декади червня, а ми, три творчих пияки, шукали де б кинути свої бебихи до раня нинішнього дня. Бо кийовскій бар, в котрім ми зачєли свій алкоперформенс, змушений був закритись по технічним причинам.
Забили'змо в гугіль пошук готелю і виявилось, шо стоїмо акурат під одним з таких.
На рецепції сиділа провдива кочова чукча, але в білій вишиваній сорочці замість маліци. Но і унти вна, певне, недавно помінєла на червоні мешти на обцасах. Опшем вилита Кімітваль*, тіко молодша троха. Троха ня то здивувало, люде, але потомка поняв, шо дарма. Бо на ярангу той нібигОтель був схожий, в першу чергу тим, жи в нім аніраз не було вайфаю. Навит біля ровтера. Хоча в гугілю писало, шо є.
А ше, ту мож було жити разом з животними. І то виявилось правдов, люде, бо весь залишок ночи під нашими дверима хтось гавкав про то, жи ми не даємо му спати. Але то такє. І, відповідно до того пункту, мене з кумплями* без жадних проблєм пустили в номер. Но і, згідно традиції, мій колєга прихопив зи собов у номер самотній кулєр*, шо стояв в калідорі і, який згодом передбачувано спорожнів, як студня* після піврічної засухи.
Но то поселисьмоси! В мінібарі, люде, було АЖ три тристаграмові флєжки з водов, курва. Отодий я поняв, жи дарма верешчєв на друга, коли той спиздив плястіковий банєк з водов з-під рецепції.
А на рано, курва, прибігла Кімітваль і зачєла, зовсім не поетично, повідати нам, жи та яранга називаєсі "Елєганд", шо то не є якийсь бурдель і ту курити не мож. Хоча про то ніхто ня не попереджєв, курва. Жадних плякатів з алярмами. Бо мені шо? Нич ніде не пише, то я си роб'ю, шо хочу, згідно конституції. Тобто пиво, риба, бімбер і дзигари*.
Курва, якби я вночи видів, жи та нічліжка так сі називає, в життю би там не пішов. Но бо де я, а де ЕЛЕГАНТНІСТЬ, люде, га?
І ше вна репетувала про то, жи ми маєм пєть мінут, би віднести назад кулєр і виселитисі в сраку. На що я їй порадив радіти, шо кофємашину в неї не гвізнули*. А ше оказалосі, шо теперка я мушу їм касанути єден патик штрафу за то, жи насмерділи'змо фист "вашимі прілукамі" і всім нам за то буде - курвасукаблядьпіздєц.
Остатнє слово з неї вилетіло після того, як я її сі спитав, шо вна хоче від мене - простого селянина, який нігди не жив в ярангах і в мене є тіко єдно досягнення - я, курва, вмію читати. А як ніц не пише, то роб'ю всьо, згідно своїх захцянок*. Тодий вна поцикала шось в своїм самсунгу і простягнула го мені:
- Пагаварітє з дірєктарам!
Я взяв тіліфон і ввічливо сі спитав:
- Здоров, дірєктор! Якої курвинендзи, ти ту ніц не написав, шо аніраз не мож курити? І, опше, курва, в моїм життю є тіко єден дірєктор - моя Ядзє. Але її ту зо мнов нема, то значи, жи я сам собі начяльнік.
Дірєктор з трубки сказав:
- Нєпанімаю!,- на шо я скромно відповів :
- Іди на хуй!
Остатній меседж він поняв без перекладача і в самсунгу почулисі короткі гудки.
Ми поволи сі зібрали і пішли на низ. Чукча стояла на виході з готелю і жадібно втягувала дим з тонкої довжелезної папіроси. Вочи її кидали блискавки, від одної з яких я тиж си забайдив*. А на дворі валив дощ і було так зимно, шо заздрити нам могли лише діти з табору в Закарпатті, котрих нині евакуювали через сніг.
Під ярангу, під'їхала чорна мазераті мого колєги, котрого визвав оден з нас, як тіко сі зачєла тота клутня з дзигарами. Весело загарчала мотором і радісно мругнула аварійков. Чорний, як чобіт, негр вийшов з авта супроводу. Його мокре, курчаве волосє страшенно дисоніювало з навколишнім світом, але він аліганцко отворив парасолю і провів кажного з нас, відчинивши двері мазераті. І ми, врешті, поринули в світ провдивої елєганції, а чукча зі злістю ковтнула свій, давно згасший, бичок.
Завше Ваш, Яків Кутовий
PeSe. Замітьте, люде, жи мовної теми я навит на мілімитер сі не торкнув, курва!
*Кімітваль - гугіль в поміч, люде
*Патик - тисяча
*кумпелі - друзі
*дзигари - сигарети
*студня - колодязь
*кулєр - такє плястікове пляшчє на двайціть літрів. Переважно для води.
*захцянка - бажання
*гвізнути - свиснути, тут - вкрасти
*забайдив - закурив