Ранок ранезний, люде. Вулицев йде хлоп. Навит здалеку видно, жи фист порєдний.
Но бо сподні з трьома пасками, ліва ногавицє несміливо підкочена, чорні мешти на шпіц, кєпка-васьміклінка. Єдна кєшеня штанів підло виглєдає назовні, легонько притрушуючи асфальт лупинов від сємок.
Під правим воком ранкового гостя тєні такого кшталту, шо косметологічний кабінет, повз котрий проходе наш герой, сором'язливо прикриває свій встид жалюзями. Фйолєтовий ніс над неголеним писком довершує пейзаж нового дня ше зовсім сонної вулиці.
В правій руці реального посона відкрита флєжка пива, в лівій - вервичка. Пашчека сі шкірит до ранішного сонцє, правиця час від часу притуляє до писка дорогоцінний вміст флєжки.
І раптом - СТОПЕ! Хлоп рєзко гальмує, здоймає кєпку, ставе пиво на хідник і розвертаєсі на дивєносто градусів. Три рази сі хрестит в бік церкви, шо на протилежнім боці дороги. Потомка вклоняєсі до паса, вдєгає кашкєт, хапає пляшчє з ельом і рулит далі. Проходе зо двайціть метрів, втирає піт з бритого банєка і смачно сьорбає з багаторазової посудини.
Галичина прокидається, люде. Доброго ранку!
Завше Ваш, Яків Кутовий
Немає коментарів:
Дописати коментар