Єдного разу, десь на світі народилосі дві дівчінкі. Росли гарно, чемно їли, вчилисі тиж незле, хоч обидві були рижі. Звали їх Питарда і Папарацца. Єдна жила біля озира, тамта друга - вісоко в горах. Жили вни собі, нич єдна про другу низнали, покі ся не стріли у районнім центрі, в самім центрі. В самій Ратуші, люде. О ! На той момент тамка сі відбувала сесія міськіх заср... обранців. Питарда ходила поміж р'ядами і метала блискавкі та перуни в усіх нигідників, лінтюхів і злодіїв, а Папарацца тото всьо знимкувала. Принаймні вна так си мислила, бо як ввечори зачєла знимки друкувати, то увиділа, шо вся пльонка засвічена і жадних фото не бде.
"То всьо чериз тоту Питарду", - подумала Папарацца і тодий в неї визрів підступний плян.
Наступного днє вни сі зустріли і наша знимкарка каже :
- Чуїш, ти, Питарда ! Ти троха лекше зі своїми специфектами, га ? Бо чериз тебе в мене всі фільми сі засвітили !!!
А та їй :
- Йой, кіцуню, та то не проблєма ! Хочеш бдем відтиперка разом працювали ? Я підходжу до якогось там народового обранцє, перуном му по голові - пєрдик, а ти рррраз - і знимкуїш ! Га ?
Папарацца рєзко забула про свій плян і сказала на то :
-О, курча, люкс ! Заєдно на батарейках зиконом'ю, нє ?
- Точно, - повіла Питада і пішли вни на каву, шо напротів Ратуші. І дотипер разом працюют. Я їх навит видів їден раз, люде. Бігме.
Завше ваш, Яків Кутовий.
Немає коментарів:
Дописати коментар