Замовив'єм, курва, меблі в листопаді в єдного, надзвукової швидкости, майстра. Дав му аванс. Но а в грудню вни ніби мали би бути зроблЕні. Чекаю, люде, чекаю. Дзвоню до него чєс від чєсу. Все шось му не йде робота. Ліпе мені відмазки, як дітвак класній кєровнічці. Шляк ня трафлєє, бо вже, курва, марець на дворі, висна ніби.. Три місіці протермінування!
І такво я вам скажу, би'сте знали, як то є з майстрами, люде. Бо за той чєс він зломив п'єту, розхуярив бусом сусіцкій пліт, поховав трох лєпших колєґів і вилікував двох цьоток в ріжних районах области! А ше в його бусі відорвалосі колесо, зогнив бак, відпала вихлопна, а в поліциї на него відкрита справа. За доведення пса до самоубійства, люде. Бо його пес сусіцкіх курей зжер, а сусід го застрелив з тої радости...
А нинька, то значи в суботу, дзвоне, жи їде.
Урррра!!! Моя Ядзє хопила віник і довай з тої радости по хаті літати. Всьо лишнє летит в кошик на сміттє, а то, шо ше сі придасть, пакуєсі по ріжних міхах. В хаті піздєц у вигліді барикад з мішків і суперечок щодо придатности тих чи інших речей. Попрєтали'змо то всьо, сіли обідати.
Дзвоне:
- Куба, вібач, але я тіко шо педал ґазу вломив!
Курррва! Клену всьо докола і зачинаю розкладати всьо назад, бо неділя свєта зовтра і всяке таке. Тай ніхто нич робити не бде.
Аж ту, холєра ясна, знов дзвінок:
- Куба, я під хатов, меблі привіз. Наразі лишу їх тутво, а у вівторок складу? Дай триста гривень.
- Пішовнахуй!
- Домовились. Но то я у вівторок зранє буду, га?
І такво я вам скажу, би'сте знали, як то є з майстрами, люде. Бо за той чєс він зломив п'єту, розхуярив бусом сусіцкій пліт, поховав трох лєпших колєґів і вилікував двох цьоток в ріжних районах области! А ше в його бусі відорвалосі колесо, зогнив бак, відпала вихлопна, а в поліциї на него відкрита справа. За доведення пса до самоубійства, люде. Бо його пес сусіцкіх курей зжер, а сусід го застрелив з тої радости...
А нинька, то значи в суботу, дзвоне, жи їде.
Урррра!!! Моя Ядзє хопила віник і довай з тої радости по хаті літати. Всьо лишнє летит в кошик на сміттє, а то, шо ше сі придасть, пакуєсі по ріжних міхах. В хаті піздєц у вигліді барикад з мішків і суперечок щодо придатности тих чи інших речей. Попрєтали'змо то всьо, сіли обідати.
Дзвоне:
- Куба, вібач, але я тіко шо педал ґазу вломив!
Курррва! Клену всьо докола і зачинаю розкладати всьо назад, бо неділя свєта зовтра і всяке таке. Тай ніхто нич робити не бде.
Аж ту, холєра ясна, знов дзвінок:
- Куба, я під хатов, меблі привіз. Наразі лишу їх тутво, а у вівторок складу? Дай триста гривень.
- Пішовнахуй!
- Домовились. Но то я у вівторок зранє буду, га?
Немає коментарів:
Дописати коментар