Ґрета

Ґрета

Є в мене колєґа, люде. Петро сі називає. Ми раніше сусідами були, а файний сусід, самі знаєте, на порозі не валяєсі. То, люде, направду протівоударний хлоп. Шо з ним життє, курва, тіко не робило!

Ну, певне, в кажного з нас є такі люде, шо їх нич не може зломити.

А то вагітна невістка диґов* го переїхала, бо передачі попльонтала, а син тоді на заробітках був. То машина дрів на него сі перекинула. Пару літ тому рак го хОпив, то він хімію принимав, полисів гет, до шляка ясного. Але ніц, курва, за якийсь чєс волосє відросло, хлоп далі куре, п'є і саме головне - грає, шо німий.

Такого експерта в области сексуально-політичної орієнтації, люде, я в життю не видів. Раньше, то він грав всьо, шо сі шевелит. Любу кубіту міг забаєрувати*. Теперка троха сі попустив, бо роки берут своє, але навит зара дає си ради так, жи не кажен пацан то може, шо він.

Ну і якось стрілиз'мо сі з ним на каві, в самім центрі. Він, як завше, вдітий, шо джеймсбонд і аленделоном за кільометр від него пахне. Сидимо, а він мені байки свої повідає

- Здоров, Куба. Давно'м тя не видів. А я місєць тому стрів'єм Іваська. Памітаєш, він на міськім радію робе. Жінка в него, Соломія, її мама з отаков сраков, на фарфоровім колись робила,- кумпель розставив руки десь на півтора метри,- а він якусь там передачу про райраду веде.

- Ага,- кажу,- знаю. Хоча направду поняття зеленого немав хто то такий.

- О! Ну то він ми каже: Петрику, поможи, бо маю проблєму. Пише постійно ми єдна кубіта, каже на тобі мій номер, передзвони, бо я, як чую твій голос, то млію і коліна в мене сі трєсут, так тя хочу. А, як не зателєфонуєш, то я гет звар'юю.

То я му кажу - давай мені, шось придумаєм. Він дав. Я приходжу на роботу, заходжу до свого майстра, а того акурат в кабінеті не було, то я взєв його ойфон зи стола та й дзвоню до неї. Кажу, я Івасько з радія, ви ми писали, но то кажіт, шо хтіли'сте. А вона, як ня вчула, аж мову забула. Пару мінут мовчок, а потім сі зачєло... І так, і такво, навит я в шокови був від її фантазій. То значи файно поговорили'змо з нев, але недовго, бо акурат, Миросько, майстер, надийшов. Рєзко скінчив'єм, кажу "па-па, мала", номер видалив, вийшов та й забувсі про то. А за пару днів заходжу до ґабінету, а той йолоп шось в телєфон шепоче так смачно, аж му слюні з писка течут... Мене увидів, почервонів і руков мАхає, би'м вийшов...

Потім розповів. Дзвоне якась, каже, я тя хочу, Івасику, хлопчику мій, такий в тебе голос ладний, а я вдовицє.. Я їй - та я не Івасик. А вна - то ніц, всьо їдно мусиш ми помочИ. Йойой, як вна стогнала! Ніби їй який кінь на ногу став. Незнаю, каже, чим вна там собі помагала, але в мене аж стіл сі підоймав від тих розмов.

Ми з Мироськом навит єдного разу вдвох ї слухали на голоснім режимі. В них мало сі не зародило нещасне коханє, як межи Ґаґаріном* і Фідельом Кастро колись.

А потім го жінка за тим дійством злапала, коли обід му привезла. Весело було, три тижни хлоп в офісі спав. Але я то взєв на себе, пішов і повів їй, жи та кубіта інвалід з дєтства, а Мироха їй гуманітарно помагав в рамках всесвітньої акції, но і вони врешті сі помирили.

- Петре, ну добре, а повіч ми щиро. Твоя Ґрета ніґди тя не злапала, як ти їй зраджував?,- питаюсі.

- Та ніби нє. Іно кажен тиждень маю лєкциї з сексуального вихованя.

- То як?

- Як? Повечеряли'змо, полєгали спати, потім сі заграли, вна лежит така радісна і зачинає марудити: Петрусику, котику, а то провда, шо то брехня, шо про тебе в селі кажут?

- Шо саме кицуню?

- Шо ти майже всю бабску половину навколишніх сіл попсув? І половину з сусідного району?

- Ну, а ти шо на то?

- Зізнаюсь з руков на серцю. А шо робити? Кажу, Ґресю моя укохана, за всі роки нашого подружнього життя, я ті аніраз не зрадив. А ті, хто каже, жи'м заграв підисєть вісім тисіч кубіт, трох хлопів і єдного пса, то патологічні брехуни. Бо пес вже здох, тому до него вже можеш не бути заздросна. Ше штири кубіти вмерли від старости, а оден з тих хлопів змінив стать. А, ше'м єдно згадов - в скадовску я колись медузу нанизав. Ненавиджу себе за це досі. Завтра напишу явку з повинною в грінпіс

- А вона шо каже?

- Каже - ти, вар'яте збочений, а чого пса, а не козу? А я їй тоді - нє, кажу, козів принципово не граю. Я шо - козел?

- А вна?

- Та шо? Питає, як то можна було з псом? З ним навит не поговориш. А я їй повідаю - та то по ріжному мож. Приміром, з псом ми шрифтом брайля комунікували... А Ґреся зразу - а то куди, Петрику?

- Я пєрдолю, ти баєруєш!,- не витримую я.

- То ще ніц. Питає ня - Петрусику, а які тваринки тебе збуджують? А я: Шершні, курва! Як в сраку всандалить, то стояк три дни.

Але ту нашу бесіду раптово перериває телєфон, котрий заграв знану мельодію KOZAK SYSTEM. а на екрані сі засвітило "Кицуня". Петько враз сі змінив на обличчю. Запала мовчанка. Ivan Lenyo вже зачєв співати приспів - сни ранньої весни..., коли колєґа врешті видусив з себе:

- Наразі, Куба, мушу бічи, бо моя мантелепа казала, жи внуки їй на телєфон якусь програму поставили, шо вона видит де я є. Честь!,- він втиснув ґудзик на мобілці і заспівав, біжучи,- слухаю тя, кицунько моя...

- Честь, колєґо,- відповів'єм, подививсі на його каву, котрої він так і не торкнувсі і подумав, як сумно я жию.

*Ґаґарін - про него я тутво писав https://www.facebook.com/notes/%D1%8F%D0%BA%D1%96%D0%B2-%D0%BA%D1%83%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9/%D2%91%D0%B0%D2%91%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%BD/1042567309222699/
*баєрувати - вигадувати, прибріхувати
*диґа - саморобний трактор, зліплений з газона, запорожцє і старої січкарні.