Коханій

Коханій

Букви, то не завше те, шо читаєш. І не завше те, шо видиш чи уявляєш. Вни є лиш палітров фарб, які художник, шо малював ці слова, розклав в певних комбінаціях. І кажне реченє не є остаточним. Бо всі ми чуєм ріжні звуки, бачим колір в іншім світлі, відмінним від істинного. Ввечори вони одні, вдень інші, вночи для когось наповнені зірками, комусь - вугільним пилом.

І кубіта і хлоп, то істоти, котрі теоретично є протилежними зарядами, а насправді доповненням оден одному.

І зазвичай так сі стає, жи ніґди вни не пасуют собі ідеально. А вже в процесі життя тоті душевні виступи поступово сі притирают. Ми викєгаєм скалки з сердець, з голів образи, які сі утворили внаслідок наших фантазій, і заповнюєм їх відсутність іншими.

Знинацка може сі оказати, жи грізний воїн в певних умовах є малов дітинков зи своїми фйолами в голові. А провдива секс бомба з глянц афіші - дівчинка з полохливими косичками. І нема на то ради аніраз.

Тому не тре так остро сприймати всяку інфу, яку дарує нам життє. Бо ява направду є напрочуд складною і гет часто спіралізованою дійсністю. Повільним гвинтом наша натура вкручуєсі в небо, би раптово стрімким коркотягом полетіти в долину. А прєма стежка може бути лиш миттю, а може тривати все життє.

І, вимальовуючи в своїй уяві якісь сегменти своєї істини, ми тим самим збит часто творимо рубці в душах тих, хто поряд. Котрі кохают тя за будь-яких обставин, ніґди не лишат тя в біді і бдут сі тішити разом з тобов у щасті.

Все, шо сі робит докола, все, шо ми видим, є лиш набором буквів чи образів більш менш допасованих до обставин.

А провдиві стосунки, то назавше.

Титаново міцні і ґумово реінкарнаційні.