Лікарка і виходок

Лікарка і виходок

Минулої суботи, люде, ввечори, дзвінок. Жіночий голос, з постільним присмаком, лагідно так каже:

- Дай Боже здоровлє, пане Куба!,- і продовжує, але вже аніраз не еротично,- телєфонує до вас ваша сімейна лікарка. В мене виходок сі заткав, все помешканє у воді, а в ній пливає самі знаєте шо. Поможіт ми, бо'м звар'юю.

Ого, курва, а шо то ше за сервіс такий- сімейний дохтор?,-подумав,- бо навит незнав'єм про таке. Но і ввічливо так відповідаю:

- Але ж, прошпані, нинька вихідний, я іно хтів вийти до ресторації. Вже'м сі вбрав в ґарнІтур, мешти напуцував...

- Прошпана, але ж як вам, Боже борони, стане зле, то я мушу летіти на порєтунок о кажній порі дня чи ночи.

Но ніби має рацію, помислив я, та й вирішив сі не перебирати і пішов до неї в тім, в чим був.

Заходжу такий весь ладний, пахну, як шейх саудитскій і гладонький, як дупско немовляти, бо поголений. Но і в тих блишчєчих мештах на шпіц чалапаю по воді просто до виходку.

Вна так сі дивит на мене і мліє від перезбудження. Ледво'м встигаю ї піймати, би ся не йобнула просто на мокру посадзку. Остро цілюю її в уста, від чого вна оживає, саджу ї у фотель, а тоді викєгаю кілька піґулок типу "крот" і сип'ю просто в унітаз.

Вна закохано сі дивит на мене і каже тако:

- Шо, всьо?

- Но а як?,- відповідаю,- а теперка спостерігайте за тим білим вазонком цілодобово. А тутво маїте ще пару піґулок, би за добу то саме повторити. Як не попусте, но то зателєфонуйте ми в понеділок.