Моє життє.

    Курча ляґа, люде ! Позавчера сі оказало, жи ви нич про мене не знаїте, курва !
То я вам троха повім про тото своє життє.
    Колись давно тому, жив я вісоко, на самій горі. Вна така вЕлика, жи раз я навит самОльот вр'ятував.  Поліз'єм їдного разу на стрих в стодолі, би сіна худобі наметати. Сі див'ю, курва, а над дахом шось траскоче. Виглідаюі виджу, а то самОльот застрєг у хмурах і буксує. Но то я бігом донизу, граблі взєв, рєзко знов наверх... Ну і помАхав троха ними, хмури розігнав, попхав го під сраку, та й той літак си полЕтів далі, курва, на Варшаву, певне.
   Був в мене тамка кіт, курва. Мацько сі називав. Я з ним по гриби ходив. Не тре сі нагинати,

нич шукати. Він йде спереду, як гриба увидит, сєде си коло него і вавчит, нібу му єйці двирима притиснули.
   На охоту ми зі шваґром ходили. Йдемо, дивимсі, а на стижці дика свиня з малим. Мале за мамов біжит і за ї хвіст зубами сі тримає. Шваґєр з фузиї - ЛУПС !, курва, хвоста свині відстрілив, вна навит не вчула і далі побігла, а мале сі лишіло з хвостом у писку. То ми го за той хвіст в зубах до хати і привЕли. Відгодували, а вно, курва, втікло веснов. Але в пригоді стало, бо раз шваґєр сі заблудив у лісі, три дни го ни було, то я свиснув тому знакомому дикови. Він го враз найшов і на горбі під саму стодолу притігнув. Ото ми сі тішили, штири дни горівку піли. Горівку ми моя кобила носит. Так, би Ядзє не виділа. Я їй хустку на шию вішаю,
в хустку - касу, цілюю в писок і вна йде до склепу. А тамка Марисі, продавчиня, Каліцманова по пашпорту, вже всьо знає. Під сідло флєжку пєрдик. І моя Нуська (то кобила так сі називає) вже коло мене копитом б'є, на цукєр си заробіла.
   Зайців повно було по лісах. Ми їх лАпали, вуха відтинали і пускали. В них потомка нові відростают. Вуха ! Із них робили'змо весла до байдарок, на котрих літом туристів донизу сплавлєли. А скіко тамка риби докола, ви би знали ? Як нима де подіти, то я нев палив в хаті зимов. А шо ? Війшов з хати, взєв косу і полЕтів до річкі. Косу у воду, раз-раз, курва, і накосив пару кубів за півгодини. Потомка поскладов на сонці, вно вісхло і всьо, маю чим зимов палити.
Та й туристів годував нев.
То було життє, курва, ни то, шо типер !
                                             Завше ваш, Яків Кутовий.

Радійо "Рура". Яків Кутовий. Камазом в Польшчу

Йаааапко пичене !

Нинішній день зачєвсі фист файно,
люде ! Видно у вікно, як еМеНеСникі будуют памітник  у вигліді надувного Кутаса. Докола бігає мер у футболці з написом “Льодовиковий пиріод-8”, вдітої поверха скіряного пінжака. За ним біжут заступники з льодоламачами, позначеними еСБеУшниками, в руках.
А за тим всім, курва, по дорозі, суне авіаносиць, чистит біле паскуцтво з бардюрів, робит з него кубікі і складає в пірамідки на хіднику, сортуючі при тім в окремі купкі сніх жовтого коліру. Капітан кораблє там такіиииий, весь на понтах, холєрник ! Єден з бігунів кричит му :
    - Ти чьо тіко з бардюрів сніх згортаїш, тилипню ?
А той :
   - Ціхо буть, офермо ! Їх шо, дарма веснов малювали, га ? Нич сі не розумієш на икономіці, курва ! 
   В далечіні, за тим корабльом, пхне трактор “Бєларусь” у біло-чирвоних барвах наглої помочи, сигналит му міґавками і фафакає, би той з дороги сі вступив, бо він на виклик спішит. А той француватий човен сі не вступає, ше й вся його боса команда вибігла на палубу і кідаєсі в тракториста соленим піском.
   Праворуч, на сусіднім подвір’ю, радикально взлітає кукурузник, повний монтажної піни і силікону і бере курс на цинтральну вулицю міста. Підлітає до міськради, робе пару попереджувальних кіл над нев і скідає майже весь свій арсенал на ню. Звіттам зачинают вибігати триповерхові мошновладці та єнчі дипутати з криками : 
   - Слава МАУ ! 
Кукурузник робе контрольне трафляння в тоту гуртівню канцтоварів і летит 
в сторону гір. Крикі похоронено замовкают.
   Зліва видно самопомічний транвай на кулках від ровера, за ним - нисанкційонованих мітинґарів з плякатами і гарріпоттирами в руках. Сфокусувавшись, мож увидіти поряд каманчів з шуфлями, айфонами і кавалками рур наперевіс. За ними йде бурмило з вилами і жене перед собов голого негра, розмальованого білов фарбов під бєрьозку. Негер, прикриваючи центр всесвіту всіх кубіт бурульков, тужливо реве Гаудеамус : 
    - Поооокі крови до *ууууяааа, 
Пійте бімбер, браттяаааа.... 

              Йаааапко пичене, на холєру я то всьо виджу, га ? 
                                                                                              Завше ваш, Яків Кутовий.

Байка про Кууууупу Куп.

Єдного разу єден файний Хлоп заробів Купу Каси, положів її си до кішени і пофаливсі рідним. Тому прожила вна в кішени того Хлопа нидовго, бо тре було віддати ї свойому Кумови, бо тóму нагло тре було зробіти дозвіл на будову єдиного в місти виходка, аби потомка сорок девіт літ містяни, не озираючись докола, могли справлєти свої низменні потреби. І тилько Купі сі сподобало жити в теплій та сухій кішени в Кума, як вна зразу периїхала до Кумплє Кума. А той нестандартними стежками прийшов з Купов до Дипутата, шо файно знав Архітекта, а попри него Купу ріжних потрібних людей і всі їхні нагальні захцянкі. Великий Зотчій позволив врешті будову, а потомка вичорами викігав Касу зи свойої кішени, клав ї на креденці, дививсі на ню і сі тішив фист. Кум зачєв будувати... Всьо було люкс, але нидовго, бо прийшла будовляна інспикция і виявила Купу Нидоробок. Тодий Архітект, в свою чиргу віддав Купу Каси свойому Кумови, котрий передав ї Кумпльови, шо знав Навіґатора, котрий, в свою чергу нестандартно підойшов до Інспиктора від будовів. В того в кішенєх тиж було мирно і тепло, бо, крім нашої Каси, тамка замешкало ше Купа ріжнокольорових Куп. Хоч і тісно їм було в Інспиктора, але ни було на то ради, бо той завше їх носив зи собов. Але, за якійсь чєс, так сі стало, шо раптом посеред спацеру містом, захтілосі Інспиктору по-виликому. Пообзиравсі він докола, увидів віходок, котрий зачєв будувати Кум і зрадів, як слонь ґумовий помпці до ровера ! Зайшов си, сів... і тутка, курва, Купа Куп підло випали му з кішени і трафили просто в діру до Купи решток кошика споживчого. Но, бо віходок був ше ни до кінцє зроблЕний... Інспиктор, нидовго думаючи дав нурка за нев, але назад вілізти не зміг. Тодий зачєв дзвонити по колєґах, котрих раньче в него була Ціла Купа, би прийшли му на поміч. Але, на біду, по сусіцтву, під тим тулєтом справлєв малу потребу наш Архітект і вчув ґєвалт Інспиктора. Поміг він му дістати ту Купу Куп і втік, скурвий син, не помігши бідолазі вилізти звіттам. А того телипнє лишів вбирати парфуми виходкової калабані. Ше й цеглов пєрдольнув го по голови, незнаючи, жи тому ніц не буде, бо в тій макітрі нич нима, опруч думок про свяшченну касу. Мислив си, жи той ся втопит, курва. Борсавсі, борсав в тій баюрі поважний пан в ґранатовім пінжаку з жовтов краватков і ніяк не міг сі втопіти, но бо всім відомо, ШО на світі ніґди не тоне... але врешті виліз та й погріб до хати пішкі, бо ніхто не хтів го підвезти... І навит кіднепери відкінули думку про те, би вікрасти колись Інспиктора заради Купи Каси...
Архітект на радостях полЕтів до хати, всю ту Купу руками пополокав, до пралькі пару разів вкінув, вісушив, напарфумив фист... І за пару днів вна майже не смерділа, О ! Але Інспиктор наш фист сі обідив, бо мусів куплєти нові лахи, а не було за шо, бо Каси сі позбув і тому знов прискакала будівельна перивірка, аби збадати той виходок, в котрім подібні неподобства сі роблєт. Зачєли нашого вольного художніка водити докола віходка зі шнУрком на шиї, страшити санкциями, карами нибесно-неземними і НАВИТ відлученням від чаші купокасодайної. Але в Архітекта на той чєс вже була вЕлика Купа Куп, котра ані раз нічим ни штиняла, і нич він сі не бояв на тім світі, а тому поніс її знайомому Дипутатови, котрий знав Купу ріжних потрібних людей, а ті затиліфонували Кумови, а вже той свойому Кумпльови, шо знав Навіґатора, котрий, заткавши носа ватяними корками, пошурував до Інспиктора від будовів... .... і знову наша Купа Куп ся опинила в звичній для себе кішени ! Завше ваш, Яків Кутовий. PeSe. Живіт, люде, з вогнем у грудях, палицев в руці, усміхом на писку і з Ангелом на плечих !

Ромко Черешня

Моя сибірска цьоці !

Ідіопутати, цирква та диклярациї.

Всьо, шо не робит наша мєстна влада, мині сі подобає фист ! Бігме, люде ! Я вам повім, жи маю бизвізовий рижим у любу міську раду. Бо на мені написано : - Пустіт го, курва, бо то є ВАР’ЯТ акредитований ! Ото сі дивіт тутво. Акурат тої осені зачєв сі рух з прокладанньом рур по всіх містах, чи то Оровоград, чи Рурослав, чи передмістє Млинок... Бо то є найліпшіша пора року для того. Листє паде з дирев, а разом з ним гроші на бюджит. Но то тре їх утилізовати, нє ? Шо бдут лежєли під ногами, га ? На базари аншлах, бо болото по єйці, всі ґумакі розкупіли. Икскаватори риют, самоскіди шутир-пісок возєт, курва, робітникі докола тотих фос вже АЖ з півдесєтої рана дискутуют. Фрайда, люде ! Всі ся тішат, як діти на бомбкі з хоїнкі*. Асвальт, кажут, зимов бдут клали, після третого снігу.     А нидалеко від Млинок, чув'єм, жи медикі цілими тижнєми за мером разом з заступниками, бігают по ратуші і поза нев. Кажут, жи хочут їх полікувати, але ті аніраз не дают сі злАпати. Бо вни тиж мидичну освіту мают...      Чули'сте, жи в Рурославі хочут стару  копальню з озикіритом відновіти ? Ото би було ЛЮКС ! Копальня ніґди би ни була порожня, завше мож там когось вкінути або замкнути на якійсь чєс. Дипутата якогось, наприклад, чи навит головного лікарє, а, як тре бде, то й мера. Озокірит - то такій віск земляний, так го називали наші бабці. Мож той віск пенсийонирам давати, в якости квитка для пільгового проїзду. Бо то є фист помічна супстанция ! Зо всіма хоробами дає раду, крім тріпира. Заходе си старушек до парашуткі, а шофир не хоче го задурно везти, то він му тим горєчим озокіритом рррраз, курва, голову помастив і всьо, хлоп зразу стає ввічлим і розумним в міру.       Але разом з тим всім, зачинає відбивати мозок у деяких обранців народОвих просто в міській раді і вни рєзко зачинают сі бояти тіліфонів, відиокамир і всього, шо знимкує. І верешчєт в мобілку:  - Халльо ! Поліция ? Рєтуйте, мине знимкуют, а я навит сі не чесав після вчорайшої п'янкі. ! Є в нас єден такий ідіопутат нерозмитниний, Ітьон го кличут, бо він бизробітній. То йому першому тре профілактику озикіритом пройти, може сі навчит читати, курва ! Бо то є Олень тривимірний, котрий про то, навит ся НЕ здогадує, люде ! Би'сте знали !    В Калійнику, шо коло Дрогобичє, маскалота хтіла посвєтити циркву імині кирила, а люде ни дали. Тодий тоті засранці зачєли писати в органи всякі паскуцтва на активістів. Поліміліция зразу зачєла працювати на повну мошчьность. Посидєт си у фистбуку, почитают дописи деякіх журналістів, потомка дзвонєт до них і кажут : - Фсьо, курва, вас промоніторино, вам капздиц ! Йдіт здаватись в найблишчий постерунок поліміліциї. Слітчий Вася.        Купа чудес сі діє докола, люде. Тре хібано сі роздивіти і увидиш, жи не є так зле. Дотипер я виджу, шо любов до Ненькі вимірюєсі тонами вапна на бардюрах. То може тре зачєти любити її провдиво, нє, люде ? Як то сі говоре : замахнувсі - бий ! Сказов - зроби ! Но то до роботи ! Най тоті всі глисти нездалі знают, жи ми їх маїм на воку, курва, най сі не розслабляют, нє !  А я наразі всім дєкую, бо йду повтироти шмарклі з колін, а ви, люде, би'сте не хоріли ніґди, бо скоро буде нове шову ! ))) А про илєктронне дикляруванє мєстних чінуш вам ніц ни повім, бо ни найшов'єм там нич цікавого. Ані мошчєй, ані жадного харлєй-девітсона, навит нешчасного фабержованого єйця нима. Но бо єдні чінуші навит не знают кіко коштує "нива", котру вни колись купіли, а єнчі купуют си помешканє в Сокільникох за піцот тисіч, при зарплаті в п'єть. То про які єйці з ними дискутувати, га ? Але ви, люде, читайте їхні диклярациї на ніч, би знати про кого снити. Завше ваш, Яків Кутовий. *...а бомбкі з хоїнкі, то іграшки на ялинці ;)

НАБУк, Йурист і Зотчій Змій.

Десь в світі жив си  ґлувний Архітект, котрий вдень споко ходив си по місті, а вночи фист сі бояв спацерувати по нім. Бо то було небизпечно. Кажної ночи цуда-дива ся діяли. Нарід прозвав той цуд - Зотчій Змій. Раз си ґараж постав там, де нимож ані раз. Другої ночи посерид центру халупа сі появила, шо ніде ся не впісує, в жадні пійзажі. На трету ніч шчез дитєчий майданчік, а на його місци з'явивсі супирмаркіт... І ніхто ту холєрну францу піймати ни може, курва ! А на рано люди шаленіют від того всього, ходят злі, як начяльнік Жеку, за тим Архітектом по місті, а той рукі заламує з горя, від людий теодолітом сі відбиває і репетує до Зотчього: - Шо ж ти робиш, зволодж нічна ? На шо ти наше місто перитворюєш, францо ти нерозмитнена ? Та й пробує прєтати місто від нічних ниподопств. Але нич в него не виходе, бо як то прибереш, як вно має штири п'єнтра догори, курва, та й три додолу ? Та й жити тиж сі хоче. Файно жити ! Тодий іде Архітект до мера і зачинає сі жаліти на життє. А той го посилає до правників. Каже, вни ті поможут, йди до них. Але тоті тиж хочут смачно їсти і типло спати. Але так сі стало, жи найшовсі серид тих правників порєдний Йурист, биз жадного досвіду, та й сі погодив вночи по місті полазити, би піймати тоту гадру францувату. Бо був в него чорівний Врубель (то такій горобець чудесний, як золота рибка), шо любі захцянки виконує. Дочикавсі він ночи, взєв Врублє зи собов, ватман з лязерним флямастром, ходе по місті, пильнує. Риклями секонхендів зловішче мруґают на них, льомбард сі шкірит биззубов пашчов, аптека своїм зиленим світлом все докола на тріллєр перитворює. Вітер гербарійом мете по діравім асвальті, денеде рури з фос виглідают і підло сі сміют гієнов африкансков. Дивлятсі вни - сидєт в колі прастітуткі татуїровані, жовніри самозаборони з панками пісні з матюками співают. Троха далі бомжі їдєт кобасу з опаришами, шо з китайскій часник розміром. Страх і гидота докола. Бррр та й годі. А ту раз, виринає з того тлуму Зотчій Змій і каже : - Здóрів ! Шо робиш ту, га ? - Та нич, так си хожу. - А дай ми свій ватман, я шось ті накрислю. Той дав, а Зотчій, раз, і п'єть тисіч намадзьґав. А Врубель сі подивив на то і питає : - Шо то ? - Та нич ! Так, курва,  цифри малюю, - каже Змій, - і на дисєтку віправив. Подививсі горобець на ню та й каже : - Ти, Зотчій, невірно сотку малюєш, курва ! В школі сі не вчив, га ? Ну той пойняв, рррраз і сто тисіч нашкробав ! Подививсі наш Йурист на папір, потім на Врубля і так му сі сподобало то число на ватмані та й каже :  - Чуїш, Зотчій, ну то довай стотишчів, а я тобі за то Врублика, як не хоч би люде зробили з тебе і Архітекта бубин ? Взєв Змій горобцє під паху, викігнув сто патиків, завинув у ватман і віддав Йуристу : - А типерка давай краба, п'єтку, файва, чи як то у вас сі називає і лишимсі кажин при добрім ґєшефті, нє ? Типерка мож робіти шо хоч, нє, Врублику ?    .... Але тут знинацка з тополі, яаааааак впаде Івасик Телесик з НАБУком за спинов, перистрілєв всіх сонними кулєми, поскладов їх в рєдок на штрафплошчадці і яааак заверешчит на всеньке місто : – Зрадникі ви, курва, і на ніц ни заслуговуєте, бо найдорожче в світі, то шчиро служіти свойому народови !!!             Отож, люде, наберайтисі тирпіннє і з нетирпіннєм чикайте, курва, коли врешті прийде досвід, котрий набуваїш биз досвіду ! Завше ваш, Яків Кутовий.

Цап, курка, ЖиКиГи.

   Жив си в місті олігорх, котрого звали Горилджедайос, а в него був цап чорно-рудий на імє Риськоліян. Фист го любив він. Ну і єдного разу хлоп захтів му віддячити, бо цап добре му служив.
Попхнув він до голови міста та й му каже :
– Чуїш, я хочу свого цапа виріжнити, бо фист файний він мині колєґа. Постав го своїм замом по ЖеКиГи.
А голова міста му на то :
– Ти шо, Горилджедайос, цілком звар'ював, курва ?,– цапа
на зама ? Ти шо, хоч би люди мине за єйці підвісили, га ?
Але Горилджедайос нич – ходе си по чотиристаквадратовомитровій мерскій хаті та й далі тре до него :
     – Хлопе, в тебе банєк на шиї не пустий, та й мій не порожний, зробити мож, шо хоч, маю каси купа, бде мій цап замом !!!
І міх з грошима на стіл - ЛУПС ! Голова, як ті гроші увидів, слюні, як шнурівкі враз му відвисли, рукі сі трєсут, і ше го золота хороба розібрала. Взєв він ті "папери" і каже олігорху :
      - Взьми го хоч поголи та напарфум, курва, та й навчи робіти круглі вочи і на задніх лабах ходити. Тодий прийдеш до мене на кастінг.
   Пішов си Горилджедайос до хати, зробив всьо, як той повів, та й за штири дни приводит. Поставили цапа на посаду, всі ся тішат, і мер і той багатій. Лиш люди шось підозріло сі дивлєт на того зама. Та й наклоцали илєктроного листа до области : так і так, в нас тутка цапа замом мера по ЖиКиГи поставили. Робіт шось, бо мер нич не робит, навит за свої єйці вже сі не боїт, курва !На то з области раз і прийшла відповідь : їде до вас головний правник та й бде сі розбирати шо до чого. Голова, як про то вчув, затрєс сі, як остатня тварь з чирвоної книги, та й поскаков до Горилджедайоса :   
    - Шо ми типерка робити, я сі бóю, курва, бо мине точно зара підвісят !
     - Не бійси, холєрнику, нич ті не бде. Все поклєю-порішаю ! Взєв зи собов курку, сів з нев на чартир та й полЕтів до головного правника на здибанку. Стрілисі вни на півдорозі, в єдній престіжовій реставрації. Заходе олігорх з курков під пахов, сідає за стіл до правника та й каже :      - Чуїш, хлопе, зроби мою коліжанку курку сикретарков, га ?
Той, як учув, як зачєло ним тіпати-метати по мармуровій підлозі та й по виниціянскій штукатурці та й поміж столи сиредньовічні, ковані...
       - Ти шо, кутасе, вкінець обнаглів, га !!!???
А той так споко два міха каси на стіл - ЛУПС ! Но і знов, слюні, трєсучка, хороба... Врешті поставив свою печєтку правник і стала курка сикретарков. Ходе си за правником по ріжних здибанках, зерно си клює та й сре де попало.
   А за якийсь чєс дзвонят правнику, шо тре до того міста їхати. Приїжжєє, а тамка виличизна купа людий з плякатами і патиками, котрих фист як вкурвило, шо зам голови міста по ЖиКиГи в них цап. Вже помалу зачєли вни голову за єйці вішати... Як увидів то всьо правник, налив си стопідисєть Хенессі Б'юті, війшов на трибуну і сказов до людий :
- Людееееее ! Шо я можу вам порадити, людееее !!!???
Та нич вам не пораджу, курва, як в мене самого
сикретарков - КУРКА !

Завше ваш, Яків Кутовий.

Твоє Радийо.

Жовті сни мі ся снили в той теплий жовтневий ранок. Лежу си в хаті, писок ся дре в усміху, не спішу ніде. Кавовий ранок ше спиреду, а ту, курва, гримот в двирі, ніби концирт ЕйСіДіСі на сушідній оборі. А я шо ? Як правдивий рокір-миталіст, я можу спати навит під роботу пирфоратора з болгарков в квадраті ! А ту, холєра ясна, мусів сі обудити. Отвираю двері, заходе син невісткі мого шваґра по дідовій лінії, Олько Третий (Зеньо з Попелів його тато, мусите го знати) і каже : 
- Стрику, я на радию був !!! На Твому!!! 
А я му : 
- Шо ти ми баєруїш, курва ? Ти в люстро коли сі дивив, га ? Хто тибе з таков пашчов на радийо пустит, тилипню ? 
Але той ся божит, клєнесі на Урицкі Скелі, жи то чиста провда. Ну, то,- кажу му, - повідай, хлопе ! Но і той зачєв... 
"... Їду си Дрогобичом, роззираюсі по кубітах, шо ше не поховали мініюпкі. Ввімкнув радейко, слухаю файну музичку, і тутка чую, шо вно ми каже : 
- Привіт всім ! Я є Єва Райська, передаю вітанє найліпшішому хлопови в світі, Якову Кутовому, - і музон файнючий яааак заліпачит. 
Я мало'м руля не лиґнув, курва ! Ото славний в мене стрико, навит на радію про него знают. О ! Але якось ся втримав, лупнув по коробці та й пхну далі, сі див'ю, вулицє Січовіх Стрільцив сімнайціть і напис - Твоє Радіо. Перше си подумав, шо то в мозґах навіґатор глючит. Але нє... Ну, думаю, то є знак Божий, тре йти сі подивіти. Заходжу, курна, в ґумаках на босака, а тамка шкляна клітка, а за шклом - ВОНААААА !!! Вочи вЕликі, шо океанскій світанок, брови, як обійми, бузя ангельска... і так легко мАхає мені крильцем... Єзу Христе, мій коханий, я аж головов до двирей сі лУпнув від того шчістє, шо'м увідів ! 
Каже та мала до мене: 
- Привіт, я ЄВА ! 
А я си мислю - може збрихати, шо я - АДАСЬ ? Але нє, я хлоп простий, як рура з бурової, то кажу : 
- А я, прошпані, Олько Третий ! Куба Кутовий, то мій стрико ! 
Як вна сі втішила, ви би знали. Каже, я го знаю, він маршручік газєлі, шо на Бухів їздит ! Ну то я зразу радісно полЕтів по чвиртку, ябка і канапкі. Сидимо си, пиємо... Евка захмиліла троха, та й давай замість Viktor Vynnyk про компроміс в прємім ефірі співати. Ледво'м той мікрОфон в неї видер, така вона моцна дівка ! А тодий поґласкав її по тотій голівці чарівній, вона й задрімала. О, а я тодий мікрОфон в рукі і давай транслірувати про два кОльори в онлайні..." 
- Так, курва !!! - кажу я Олькови, - доста, телепню ! Бо вже і так набрихав'єс, як комірник поліцаю... 
Віпровадив я го за двері, сів си та й думаю про життє, люде, шо вно фист якє дилікатне і ані раз ни передбачоване ! Памітайте, мої дроґі, про то при кажнім вдиху ! Бо, типерка, після того всього, в мене виникло питанє : повічте ми, люде, шо робити, як до тебе у фистбуку в друзі зачєли дохтори пачками ся долучати, га ? Маститисі глинов і повзти в сторону цвинтара ? Чи, навпаки, сі тішити, шо став темов чиєїсь дисиртації ? То мо' Олько не брихав ? 
Завше ваш, Яків Кутовий. 
PeSe. А, і ше нагадую - завше кажіт до мене ТИ, бо ся чую, курва, спадшчинов Юнеско, коли до мене ВИкают.