Звоне до мене коліжанка...

Звоне до мене коліжанка.

Звоне до мене коліжанка : 
- Куба, чуїш, ти знаїш Василє, шо живе на повороті на Лікоть, там ще така стара хата колись була, шо її Петро з верхної брами штири рокі тому розібров і вінницкім продав за дві тисічі долярів, га ?
- Ну, знаю !
- О ! А в него є систра Галє, шо вийшла заміж за того вар'ята Ігорка з Понирли, шо сидів два рази. Їден раз за то, шо козу голови колгоспу знасилував, а другій - за самоубійство? Знаїш го ?
- Ну !
- Шо її свикруха так фист ни хтіла, би вна за того Ігорка штахнутого заміж віходила ?
- Ну ! Шо хоч ?
- О ! То вна нидавно з Іспанії приїхала і привезла синові айфон, а Галє го в кірницю,
об котру Василь, її брат, штири шуфлі вломив покі вікопав, впустила...
Я тодий, зі злостьов :
- Ну і шо, курва ! По холєру ти мині стіко буквів наговорила, га ?
Вона :
- Та нич. Хтіла'м повісти, жи Галє в рианімації, Ігорко знов в тюрмі, а свикруху дружина єдного дипутата мєстного з нев в ліжку застала...
В єдній палаті з невістков, в рианімациї лежат ! Гг !

Ґаґарін на ютубі

Ґаґарін

Наглість люцка нимає меж, люде ! А ше, як вна сидит в москалеві, то опше. ...Заїжжєю я ниніка своїм Кразом-вахтовков, на свою рідну укрнафтовску заправку і кричу : - Шеф, повний бак, курва ! - та й сміло валю до виходка, бо тристапідисєть літрів соляри, то вам ни тойво. Віходжу звіттам, сі див’ю, а біля мого авта стоїт якійсь самогубець, щірінку розшпилив і лєє просто на колічко виробництва легиндарного білоцирківского заводу, курва ! Я сі пообзирав, виджу стоїт паджєро з затемненими шклами і на РУЗКІХ нумерах... Я всьо пойняв, підходжу до того телипнє, яааак запєрдолю му у вухо, аж му блютуз з носа віскочів. А тодий сі питаю так ввічливо : - Чуїш ти, ґаґарін, курва, ти шо на мій Краз шчиш, га ? Тобі шо, кутасе зламаний, дирев мало, курва ? А той встав, сі обтріпав, борзометер включів і погнав : - Тиш сам, на... туалєт занял, на... А я апщєта Ґавріла, на... ! Слиш, на... чувак, на... ти чьо, на.. сразу “ґаґарін” ?,- каже він з таков ніби гордістю.
- Но бо, Юрік у шіїсєть пиршім році, хлопе, - зачинаю му пояснювати, - перид польотом, тиж си позволив на колічько ЛЬВІВСКОГО автобуса насцєти. А знаїш, шо з ним потомка сі стало, офермо ти псковска ? ГА ? Розбивсі прі іспитанії, курва, десь над матушкай. А типер помисли си, хлопе, чи то не кара небесна була за його паскудний вчінок ? І ше подумай, як ти типерка свою провину бдеш іскуплять ?
А той сі подивів на мене і рже, падлюка : - Ти чьо ? Міня пуґаїш, аґризак ? Тодий я вже ни стерпів і ґвізнув з двох пальців. З вахтовкі виглінув Петро, помбур*, і сі спитав :
- Проблєми, Куба ? Я кєвнув головов і Петро повністю виліз з кабіни. Мушу повісти вам, шо Петро має дві рукі і обидві десь на сорок семий тєгнут, якшо по взуттєвих розмірах мірєти. Він, як трилітровий слоїк бімбру в лабу бере, то в него великий палиць з вказівним до купи сі стуляют... Зросту в него десь за два метри то точно. А ше, би’сте знали, єден помбур заміняє, як мінімум, два штанговози. А в мене у вахтовці такіх помбурів двайціт штири сиділо... От ! Сі див’ю, а з того паджера ше три самогубці вилазят. Але Петро не став чекати, покі вни підойдут, схопив Ґаврілу і кінув ним в джіпа. Той полетів, як конкорд над парижом, пробив лобове і застрєг в заднім вікні баґажніка, звісивши голову свою кудряву на запаску. Тоті три його колєґі по нешчастю, як увиділи політ свого ґаґаріна, враз їм сі перихтіло робіти якісь паскуцтва в нашу сторону і тому культурально сі спитали : - Чєм можим памочь, рібята ? То я сі питаю в тих йолопів : - У войску були, курва ? - Да, служілі, а чьо ? - А нічьо, курва, бігом на заправку, купили штири... нє, чекай, - кажу, подивившись на Ґаврілу, - три зубні шчіткі і Краз стає чистим, як операційна перед провірков зи санстанциї. Тутка приїхали поліцаї, шо їх тоті вар'яти вікликали, то ми в них зразу мигафон пожичіли і наші самогубці зачєли їден другому підбадьорливо кричати : "Слава Україні !" і "Смерть москалям !"
Я вам скажу, шо моє авто за сорок мінут стало такім блишчєчим, якім ни було навит з заводу. Заправка зразу річний плян по продажу поліролю і зубочісток перевиконала, бо вни навит поміж рисорами болото вічистили. А хлопакам з заправкі начальство три дни відгулів віписало і премію. Повім вам, люде, жи ми фист толєрантний нарід, як бойові мурахі майже, і тому ті паталахі ше файно ся відбули, курва ! Бо ви си уявіт, люде, шоп з ними було, якби вни у себе в мавзолєю, наприклад, лєніну на ногу насцєли ? А то шо Ґавріла з моїм Кразом зробів, курва, хіба не то саме ?
Завше ваш, Яків Кутовий. *помбур - помічник бурильшчіка

Правила Порожнього Вуха...

.... і сліпого вока !!! То бде фист ЗЛИЙ допис, люде ! Но бо жиємо по-новому, робим шо хочим, курва ! Рубаїм ліс тисічами кубів, продаєм го, курва, потомка йдем до церкви, сповідаїмсі шчіро і споко пхнем знов до лісу на шашликі, би сміло сі обурювати, шо якесь падло дирева позрізало і нима де з колєґами горівкі сі напіти... Як то возити сміттє по цілій Неньці і робити вигляд, шо то ни моє, нє ? А мож стрітисі з сусідом за пивом, посидіти си файно, а потомка з радістю насрати у него в під’їзді. А в наших хатах не є так добре, як може сі показати зидвору. Жиют ту цілком ріжні люде. Є законний пияк, шо мирно спит на сходах типлими вичорами, покі його кубіта не затєгне домів. Тодий він спит в своїм калідорі під креденцом, пускаючі булькі з носа. Є ту дідо, шо варит самогонку, котру потомка продає пиякови, котрий чєс від чєсу спит на сходах. А в діда є дочка-мидсистра, шо чєс від чєсу прокапує пияка, котрого жінка тєгає по під’їзді зранє до вечора. А їдного разу приніс пияк до хати горівки дідової, попив і вмер. А дідо, курва, жиє, бо протівоударний. Нич му нима, вдів си краватку та й пішов на парастас.... Деколи ми, менш-більш твирезі, білимо фасад і сходову клітку вапном перед свєтами. А на свєта в наших селах-містах завше діютсі якісь цуда. А то дітиска ся труют на фистивальох, дякуючи йолопам, аж поїзда стают посиред поля. А ше цигани, як завше, після сніданку ріжутсі межи собов в животи і ноги. В центрі, по багатовіковій традиції, п’яне авто зносит лишній илєктричний слуп. Охоронники з супирмаркєту б’ют пашчі клієнтам, би нагла поміч сі не розслабляла і могла спокійно сі трєнірувати накладати скобкі на їх дурні голови. Мєстні поліміліцаї зато мают дармову атракцію на чисть свєта. Цілодобовий склеп, завдяки алковирблюдам, перевиконує плян на штири місіці впиред, але бідакі немают паперу на чекі і того їх не дают, але ПОДАТЛИВА слюжба ані раз не риагує, бо нима гроший в бюджиті ! Бо йолопи, курва ! А йолоп, люде, то настрашнішіша зброя в світі. А ше крашче, як він ше й телипень. Бо нима інчої ґівери*, котра б нишчила ліпше за него. Файно, як твій шеф - йолоп. Тодийка мож з колєґами з него сі посміяти за флєжков. Люкс, коли мер міста -телипень. Але не твого міста... Добре, коли головний архітект - бовдур ? Сам ніц ни робит і другим ни дасть. Того і так жиєм, шо подерті риклямні шчити вже нікого ни дратуют, а люде сі тішат з елєминтарного : як прєтают плошчу коло ратуші !
Елєґанцко виглідає, як дружина - курва, нє ? Але ни твоя... Файно, коли сусід - оферма. Потіха, курва ! Як в поліміліциї телипні, то тиж норм, нє ? Стрілєют єден другого, аби не сумно було. Жєль їх троха, але нима на то ради. Но бо порожні наші вуха, люде ! Пусті наші вока ! Ніц тамка сі ни затримує ! Але тре жити впиред ! Кольорово, курва ! Тіко актив, позитив, з чирвоним серцем в голові, в зилених мештах під жовті сподні ! Йолопнутий, але завше ваш, Яків Кутовий. *ґівера - зброя

Голий Вася 2

Голий Вася - 2

Отово сиджу зара, клоцаю єднов руков, а на єдно воко нич ни виджу, курва ! А фсьо за провду ! Бо моя мантелепа прочітала байку про Голого Васю і відмінила всяку димокрацію в моїй хаті.
Ви би знали, люде, шо я за авантуру мав вчера після того, як Ядзє прочитала тоту оповідку ? Спочатку вна верешчєла, як завоцка сирена, шо біжит до суду подавати на розвід. Потомка сі подивіла на дзиґарок, а то була пирша година ночи, но то зачєла товкти начинє. Коли тарелі сі скінчіли, схопіла віник. Я повів їй, шо вона з ним, як єдно ціле, але дарма, бо ручка від него з радістю сі переломила на моїй руці. На тому операція з розкруткі мене на то, шо я є прототипом Васі, сі не скінчила. Зачєвсі допит з пристрастью і торшером просто у воко на тему : кіко раз в життю ти мині зрадив, телипню ? І нисуттєво, шо то всьо було до женячькі з нев і, шо її тодий ше майже на світі ни було, тиж не арґУмент. Всьо сі рахує, як кровна ізмєна, курва ! Врешті мої доводи так і не були вислухані, і залишкі ночи я провів в калідори на канапі, тримтячи від страху бути задушиним за то, же’м сі цілював з Наталков Пелихатов у дитєчім садочку, а в дисєтім клясі, перед віпускним, відцюпцяв Каську Кудлату. Ни помогло навит то, жи за мене сі вступили всі мої колєгі в радівусі сімдесєти кільомитрів, пів тіліфонної книжки і класна кєровнічка з Опакі. Остатня, провда, незнала у шо ходит в нашій суперечці, але всьо їдно кєвала головов на мою користь і казала, шо я був самим провдивим золотим мидалістом за всю історію школи. В то вже навит зачєв вірити наш постерунковий на пенсиї з третого будинку, котрий в чєси мого дітинства служів у дєцкій комнаті міліції, і з моїм татом був знайомий через мене, бо фист часто з ним сі стрічав. Але жадна коліжанка, жадна кубіта старше вісімнайціти років не ризикнула вступати в дискусию з Ядзьов навит на віцтані восьмого повирху. Но але поволи моя кохана скінула ґаз, пошкрабала сі у фризуру і семибальна бур'я зачєла затихати, але віпала у вигліді підисєтицентиметрового снігу на Закарпатті, оминувши Галичину. Друзі зі Сваляви, Перечина і Синяка можите зачінати кідати в мене собаками. Я з задоволиннєм передам Ядзі ваші побажаннє. Но, а ви галицькі байґарі тіштесі, жи вас оминуло ! Бо кубіта, люде, то як авто, курва, всьо залежит від пробігу в кільомитрах, а вже яка сигналізация на ній, розвал-сходжинє, то вже питанє трете, нє ? Но і ґуму на ній ни забувайте перезувати, бо зима сі зачєла знинацка. Беріт ту, шо подорошче, то їм фист сі подобає. А накінец я вам повім такво, люде : Перегорни ! Було-минуло ! Живи впиред і ни марудь ! Завше ваш, Яків Кутовий.

Радійо "Рура". Яків Кутовий. Голий Вася

Голий Вася.

Як я сі вчів у школі, у див’єтім клясі до нас прийшов Вася. Направду так го звали. Навит мама. Він був відмінник на всі рукі, всьо вмів, навит косинуси з коринів видобував, курва. Но і, як кажен відмінник тих чєсів, після школи пішов до армії, а після войска де тіко ни робив, бо до інституту му сі не хтіло ані раз. Але ніде му не йшло, курва. І тому рішив він сі зробити маляр-штукатуром. А про кар’єру маляра тодий мож було тіко мріяти. То була і є фист файна професія і в ті чєси, й типерка. Але була у Василє проблєма, котра полягала в тому, шо робів він римонти файно, але про то мало хто знов. І тому каси в него ніґди не було забогато. Але не було шчістє, але нешчістє му помогло. Навит єдного разу воно му сі зашкірило на всей писок. Робів він римонт в хаті єдної порєдної кубіти. А шо був фист скупий, то завше працював в такіх старих подертих лахах, шо спіцовков то навит з великов натяжков би не назвав. Завше сі совав по хаті в якіхось старовинних дресах*, невідомо якого року віпуску, кошулях, в котрих вже вмерло зо п’єть люду і прадідових мештах. Но а тій кубіті то сі не подобало, та й купіла вна му спіцовку провдиву, кольорову таку, з блишчєчіми полосками і кішенями на ліпучьках. Вдівсі Василь, стало любо глянути на него. Вна си пішла на роботу до вичора, а Вася здоймив ту илєґанцку спіцовку, бо му жєль було її мастити, а вбрати ни було шо, бо та мантелепа старе його дрантє спалила в п’єцови... То він, нидовго думаючи, зачєв на ґоляса покої вімальовувати. Мадзьґав-мадзьґав він валіком по повалі, під музику Твоє Радіо. З одежі на нім була лиш ґазета Медіа Дрогобиччина, у вигліді пілоткі, аж ту знинацка сі приперла ґосподинє !!! Ґєвалт, люде ! Вася став на драбині, голий, курва, як хробак на дошчи, весь чирвоний, в паніці та фарбі. Заходе клієнтка і так остро сі подивіла своїм воком на васильовий шпатель, шо той мало не впав у ведро зо встиду ! Я - про шпатель, люде !!! Ну і шо мав робіти бідний маляр, га ? Вірно - зібрав всі сили в кутас... перепрошую... в кулак і мовчкі продовжив свою роботу, не дивлячісь на погляди клієнткі, шо просто зжирали малярові принади, як той кіт, шо вкрав дифіцитні шпроти під Новий Рік сімдисєт восьмого року... Але вечорами, по роботі, шпатель го не підводив і скінчив Василь тоту хату у вказаний термін, з величезнов премійов в кішени. Но і на наступних три рокі в него вже була такаааа колєйка з кубіт, бажаючіх зробіти римонт, шо лєнін з мавзолєю в чєси совєтів, міг тіко тихо заздрити зі злости. Бо та клієнтка фист добре го риклямнула і всім потребуючим про чорівний шпатель оповіла. Периважно то були пані одинокі, котрі ни могли дати ради самі з таков роботов. Отак наш відмінник на всі рукі став славним, як Джонідеп, отворив си фірму і типерка сидит у офісі і лиш чєс від чєсу САМ виїжжєє, але тіко на якісь там иксклюзивні замовлиннє. Вчітсі, люде, як то бути передовим промовтиром свойої праці, і бде вам шчістє ! Завше ваш, Яків Кутовий. PeSe. Дреси - спортивка.

Моє життє