Дипутат дипутату.

Кубіта з хати...

(майже ода, люде) Коли твоя кубіта їде у відряджиннє і то надовго, тре насолодитисі тим по повній. Бо тодий мож робіти шо хоч, курча. Перші штири дни смажена бульба або єйці з ковбасов тобі сі здают райскім єдзенєм. Мож спати в триденних скарпетах просто на кухні і з включиним тілівізором. Хляти з колєґами мож кіко хоч, головне вчасно і твирезим голосом відповідати на дзвінкі коханої. А якшо сизон охоти чи рибалкі отворений, то опше, курва, РАЙ. На роботі флєжку з начєльніком лиґнув, перетер шо до чого і гуляйвася тиждинь. Єден такій хлоп раз сі дорвав до вольного життє, то го найшли у витвирезнику чериз два тижни, але вже тодий, як дружина від родичів приїхала. Іван Пернивніс сі називав. Перепльонтав він свій під’їзд з мінтовкою і довго гримав у двері, але му так само довго ни отвирали, бо думали - може сі вспокоїт. Тодий він розбив вікно сусідови з першого п’єнтра (то він так си мислив). А оказалосі, жи то вікно дижурного по місту. Вийшли моцні хлопакі у фуражках і занесли Івана, би сі зігрів. Зачєли нотувати го, питают : - Як фамілія твоя, хлопе ? А той : - Пернивніс ! Мєнт му у вухо - пєрдик, по ребрам - бздинц і каже : - Я ті зара, курва, перну в ніс і не тіко, телипню ! Но і так товкли того Іваська допокі ни вияснили, шо го дійсно так звати. Тодий зачєли сі вибачєти. Флєжка, вогиркі, тушонка... А за два тижні дружина Іванова врешті го віднайшла, мало не чериз чирвоний хрест. А він, бідака, вже си помислив, шо все життє в мінтовці віником махає. То сі називає так : Побий вікна мусарам - на свєтА ни будиш САМ ! Другій такій тирмінаторт мав на імє Юзик Стрімкий. Він був оленьофіл. Бо всі його кубіти були Олени. Він, навит, як сі знайомив, то напиред казав дівчині, як ї звати, від чого вна зразу танула наполовину, а другу половину то він вже топив словами, руками і добрим ділом типу квітів чи ремонту крана в кухні. Але є і нигатив в тім всім, люде ! Бо нима кого заграти. Але нє, як в тебе є файні колєґі, тото тиж ни проблєма. Ну і роль власних рук в сиксуальній сатисфакциї ше ніхто ни відмінєв. А, як нима кому почіхати плечи, то мусиш до двирей сі шкрібати. І ніхто тя ни поґласкає по лисині зі словами : - Телипню ти мій, француватий, на холєру’с стіко віпив вчора, ГА ? Не зварит ті ведро кампоту з сушок на каца* і не пєрдольне пательньов у воко при теплій вечірній здибанці. А, як сі назбирало пранє і мус пральку включіти, курва, то береш в єдну руку лямпу алладіна типу лєнови, чи самсунґа, треш ї, мацяєш... Звітти появлєєсі голос коханої і покроково повідає ті всьо, шо ти мав знати вісім літ тому, коли купував тотой апАрат. А другов руков шкробаїш короткі їроґліфи на старій ґазеті, би потомка ше півтори години то розкодовувати. А як дістают тоті канапки, величинов з чобіт сорок шестого розміру, ви би знали ? Я раз про таку забув на три дни. Прийшов колєга, зачипив ї і вна зі столу му на ногу впала, то аж три пальці сі зломили, курва ! Отож кубіта для хлопа, то як МУР межи добром, а спокусов. І тому мусєт хлопи падати перид ними на коліна при кажній оказиї. І жадних там восьмемарца, кажен день, холєра ясна ! Бо хлоп без кубіти, люде, шо кубіта без хлопа ! Завше ваш, Яків Кутовий. Pe.Se. Дєкую Вам, люде, за то жи ви ми дєкуєте ! Бо, як дєкуєш комусь, а тамтой ті не віддєкує, то вже тодий ниправильне дєкую сі получає !))) *Кац - бодун

Отверало (opener) ютуп

Opener (отверало).

На свєта, люде, почув'їм таку новіну. Штири богатирі, три мери і, на той момент, ціла голова районної ради збіглисі на таку фист ниординарну подію в наших околицьох. Ігорко, Андрійко, Тарасьо і Місько. почесно прибули на Першу(!!!) річницю їдної високогірної фірми. 
...Фамілії і назву фірми не бду називав, бо вни ше за минулий піар нич мі не касанули.... 
Свєті отці кропіли то всьо свєтов водов, писок їдного голови говорив про вЕликі досягниннє в галузі розвитку інфраструктури, рукі другого вказували на шлях до благополуччя, ногі третого мера мерзли в мештиках на літні скарпеткі... Я, люде, тиж фист сі тішив з того, але тутка в мій глупий банєк прийшла мисля, шо за то всьо мож мати файну касу, курна. Бо скіко є такіх ситуацій, жи люде ни можут отворити фірму. Но, бо колодка на фіртці замерзла, чи там снігом замило, чи водоканал якусь фосу вікопав перид входом, га ? Отодий прийде їм на поміч сервісна служба міського голови "Отверало", або по-анґєльску "Овпенер". Як си хочте. Можите навит "Коркотягом" то іменувати. На віпадок, як ни зможите вино чи шампанськє відкрити, єден платний дзвінок і на протязі години ви вже свєткуїте разом з мером чи головов райради, але то вже бде дорошче. І вам люкс, і в кішени міста типліше. І маїмо поповниннє буджету на рівнім місци, холєра ясна ! 
Бо кажен голова міста чи райради, то є свого роду ключ, монтіровка чи рачкі*. Вни всюда їздєт, шодень шось відкривают. Єден нидавно відкрив школу, в колєці - басен. Другий мер бильгійско-турецку фірму овпенув, а по дорозі спортмайданчік. Но, бо ні туркі ні бильгійці ни вміют тото самі зробіти, бо не пристосовані до того. У всьому мус їм помочи. А хто то зробит, як не очільник міста ? 
Тому тре сі дивіти вдалину і ставити то на комирційні рейкі. Закриласі кубіта зисередини і хлопа до хати ни пускає, ррраз!, до мера дзиньк, курча ! Він, хоппа!, приїхав і почесно отворив. Затраснулисі двері в спіжарці, знов дзиньк, прискакали, курва, свєтково отворили, касу взєли і погнали на наступний обйект. Чи ключ від авта згубів по-п'янці... Мож шодень відкривати поліклінікі, школи, садочкі, почесні засувкі водоканалу чи газові заправкі. Якшо, то десь в цинтрі - то най мер приїжжєє, а як на околици, тодий старчит, жи якісь зам по запутаних питаньох прийде. Головне мати напоготові стрічки відповідного коліру, ножиці і чирвону дорішку до входу на об'єкт. А на майбутнє, то всі тоті, шо на мера бдут сі балотували, мусєт пройти тринінґові курси по відкриттю, нє ? 
На свєта в мого колєґі сталасі біда. Тре було му кійоск з римонту мештів відкрити, а він сі встидав сам до мера дзвонити. Но то я взєв і зателєфонував. Кажу : 
- Чуїте там, на дротєх, - і повідаю їм то всьо шо вам перид тим сказов -, тре фірму отворити, бо закурило-замело всі фірткі, замкі позамирзали... 
І знаїте, шо вни ми повіли ? Шо ми такім сі не займаєм. Но, а за шо ми податкі плотимо, га ? Но, як то так, курва, шо єдним фірмам мери помагают відкривати биз жадних проблєм, а з єнчіми навит говорити не хочут. Тута вже корупційов штиняє, люде ! Тому тре прозорро сі дивіти на нашу владу, прозорро і крісь мікроскоп. 

Завше ваш, Яків Кутовий. 

*рАчкі - така монтіровка, котров цьвокі сі витєгає, гвоздодьор порускі

Калабаха, як лекция з мови**.

...А тоті, шо ціліші, їхали до войска, співаючи пісню "Там, під Львівським замком", як хор Вірйовкі в крашчі чєси. І жаден вокзальний мєнт нам нич ни міг повісти, курва !... 
Коли ми до войска пинзлювали, призовників було шіїсєть штири на дванайціть плацкартних місць. Потяг їхав на Маскву і від того шчістє ми згадали всі пісні, котрі горланили під чєс походів у гори. Особливу радіст від того мали сорок два цивільних пасажіри, шо тиж мали оказію їхати з нами в єднім вагоні. Но бо не шодень маїш нагоду радісно спілкуватись з такою кількістю западенців в, розмальованих ріжними антисовєцкіми гаслами, штурмовках. Хлопакі, шо горланять бандерівскі пісні під три, розпєрдолені ше в Дрогобичи, ґітари. І то на пероні кажної стациї, не б'ючи при тому нікому морди, на диво. В Москві єден йолоп утік, але потім го злапали і повернули в стрій. Нич му не було, бо він повів, жи хтів на вічно штивного лєніна сі подивіти. То му вібачили і кінули го на саме тепле місце - він всю службу на свинарнику провів. Той, шо на гітарі грав всю дорогу, трафив до полкової оркєстри, там тиж му було незле. А то, шо то був стройбат, дало му путьовку в життє. Він ше довго після войска плитку клав "на москалях", аж покі хтось сі не довідав, де він служів... Тодий в него зразу відобрали всі шпателя та васерваґі і віслали домів. 
За півроку, після учєбкі, я був у войску. Наша діаспора в полку була більш ніж суттєвою - цілих п'єть чоловік на півтори тишчі двоногих. Майже кажен день нам задавали тіко єдно легиндарне питанє : 
- Правда лі, што у вас, на Западє, у каждава на чірдакє пріпрятан пулємйот, а в калідорє - шмайсєр ? 
Ми ніколи не розчаровували питаючих і завше ствердно відповідали, прикрашаючи відповіді христоматійними замальовками про поливання оливов гармат, закопаних в городі та про те, як ми шовесни виорюєм поля танками. Так, як я був єдиний в підрозділі, котрий мав закічені вісім клясів, то мине зразу поставіли старшинов. Отодий мині поперла карта, як тузи в тотус, і всі зразу захтіли українску мову вівчіти, хоч і була ту ціла купа бур'ятів та схожих на них фейсом, з ріжних куточків союзу. І тіко затєті москалі ни могли запамітати більше двох українскіх слів. Навит після примінення калабахі. 
...Калабаха, люде, то такій фист дієвий засіб у бородьбі з мовним нипорозумінням. Береться таборек, на него ложитсі голова нічєвоніпанімаюшчього, а потім на ню, зі скаженим свистом і жахітливим криком "КАЛАБАХА !!!", опускаєцця важка армійска подушка. Переважно після такіх маніпуляций начинка голови зачинає працювати набагато борше.... 
От ти му кажеш : 
- Помінєй онучи, дурню, бо вже смердит, курва, навит крізь чоботи ! А він сі дивит на тебе, як на китайцє в кийовскому педінституті. От як телипню пояснити, шо онучи - то не "ванючі", а партянкі, до шляка яссссного ? Про "чьо-ба-ти" вже навит ни кажу, курва ! Кажеш му : 
- Напастуй чоботи, офермо, бо брудні вже три дни !, - а він Бо' зна шо си вігадує, збоченець. Про напасть якусь си мислит, холєрник : 
- Зачєм Я должен іх напастіть, ані єшчьо впалнє харошиє ?" - каже. 
Або як му, курва, розтлумачити, шо такє "неподопство" ? Же то не "удопства", а "бізабразіє" ! Тєжко з ними було, люде, йой, як тєжко. Я ходив злий, як Саддам Хусийн після бомбардіровкі і висловлював глибокє занепоїннє на всі сторони. Але після нічних тринувань та ріжних допоміжних засобів, типу копняків, вни все ж зачинали розуміти, або робіти вигляд, жи шось панімают. 
Згадуютсі тоті чєси, люде, з таков шчіров ностальгійов і мисленням, шо у свої двайціт літ ти сі долучів до становлиннє іміджу нашої Неньки ше тодий, коли про низалежніст мало хто мріяв. 
Завше ваш, Яків Кутовий. 
**троха ту - Як мине до войска брали*. 
*і ту - Ґласнасть у войску 
PeSe. За чєс мойої служби жаден москаль суттєво ни постраждов.... на жаль ?

Як мине до войска брали*.

А ви знаїте, люде, шо раньче, ше за совєтів, забирали до войска з усіх навколишніх гір та сіл тіко зи самого Dрогобичє ? То була фист яка фрайда ! До міста всіх везли автобусами. Але назад вни вже їхали без шиб, фар і всього лишнього, без чого авто і так може їхати. Бо перед воїнкоматом стали провдиві майбутні воїни і їх провожаючі, котрі вже були добре підогріті радістю першої, в своїм життю, поїздки до міста. На почєтку всі люб'язно сі привітали межи собов, познакомились, проходила така си повзуча розвіртуалізация. Потомка зачєласі традиційно заплянована драка. Для крашчого вивчення перипитій дорослого життє. Перид тим всі добре розімнулись на автобусах. На чужих. Далі товклисі пашчі, як у індійскім кіні, курва ! А як пішла пирша кров, ніхто і ни думав сі зупиняти. Спинило нас тіко то, жи пару днів тому, в сусідній хрушчовці заштивнів хлоп і в него в той день був похорон. Але той вуйко, шо вмер, за життє був фист вЕликий і не проходив разом з трумнов по сходовій клітці. Тому зачєли той гріб з п'єтого п'єнтра на шнУрках спускати. І то була картина, варта крашчіх фільмів Кустуріци, то тре було було видіти. Велика обора помежи пітип'єнтровими хатами, а на ній купа вже повнолітніх вар'ятів радісно товчут єден другому морди, і на тім же подвір'ю - люди плачут від того, жи трупа ни можут з хати вінести. Але врешті хтось гаркнув : 
- Шухєр, братва, ТРУП !!! 
Всі застигли, ніби хтось на павзу клоцнув. І ту, десь в районі третого повирху, з тріснули шнУркі і трумна з гуркотом впала на асвальт. Небошчик віпав з неї, розкінувши рукі так, ніби радий був видіти всіх, навит воєнного комісара, шо виглідав з-за корчів в очікуванні кінцє дракі. Гріб поскладали до купи, штивняка положіли на місце. Якійсь комуняка шось пролопотів. Рушила процесия. Спереду їхав газон з відкритим кузовом, тиліпаючи відкритими бортами. На нім лежєла трумна, на скору руку забита цьвоками і денеде перетєгнута шнУрками, шо сі лишіли після приземлиннє. Для більшої впевнености... 
Ну а ми сі заспокоїли і поволи зачєли сі розходити. Більш потовчені призовникі їхали до міського шпиталю. Там клутня сі продовжила, плавно периходячи в загальнолікарняну п'янку разом з лікарями, а особливо медсестрами ! А тоті, шо ціліші, їхали до войска, співаючи пісню "Там, під Львівським замком", як хор Вірйовкі в крашчі чєси. І жаден вокзальний мєнт нам нич ни міг повісти, курва !... 
Далі буде зовтра. 
Завше ваш, Яків Кутовий. 

*про войско троха ту - Ґласнасть у войску

Штири див'єткі.

Вчера колєґа мій, шо ми з ним з дітинства сі знаєм, мав пригоду. Звати го Марко Манюня. Но бо він такій є. Два метри з чубком, курва, а на запорожцю їздит, на заднім сидзеню, бо сі не вмішчає на перЕді. Їхав він си спокійно вулицьов, файно докола, снігу намело, на дорозі лід, як завше, пішоходи посерид дороги ходєт і собакі табунами, бо си сиксуальний день устроїли. Тротуарів нима, там самі сніжні кучугури, які срані сантехніки, шо рури мінєли, зарівнєти забули, і купи болота, котре потомка гордо замерзло на камінь. Тутка над’їзжєє джіп огроменний, як кіоск з будматер’ялами. І на віповскіх нумирах - АА, курва, штири див’єткі, АА, холєра ясна ! Лихо підрізає го у крило, потім здає назад, з вікна сі висовує пашча, ширинов з півлобового шкла, зачинає сі шкірити і ричєти на него : - Чюїш, ти, на виходку, правил низнаїш, курва ? Джіпи позачергово тре пускати, бо тя роздусят, на... ! Ггггг ! Так з моїм колєґов ше си ніхто не позволєв говорити. Принаймні з живих. Но то Марко нич му ни повів, споко виліз зи свого “виходка”, роздививсі пошкробане крило, потомка підойшов до авта самогубці і єднов руков викігнув го з того “кіоска”. Пополокав його макітру в баюрі, шо ше ни встигла замерзнути після розкопок мєстних прокладачів рур, потомка притрусив піском з сусідної купи і акуратно поставів назад на сидзенє. А тодий илєґанцко відорвав кєрмо і святково надів тому віпови на шию. Дивлячись на заболочену пашчу віпа, на його фризуру возбуждьонного гамадріла і шнобель кольору тижневої сироїжки, мож було помислити, жи хлопови вже все зрозуміло, але як тіко Манюня відойшов від него на пару кроків, то зразу сі отворив паршивий писок джіпера і звіттам зачєли доноситисі незрозумілі звукі, схожі на рускі матюкі. Отого Марек ніґди не толерував і був змушиний сі вернути і припинити то паскуцтво, запхавши в пашчу віпови його тисічадоляровий мешт. Stefano Bemer, певне, відразу дістав атак серці від такої наглости зі сторони Марка. Настала дорогоцінна тиша. Навколо події позбиралосі купа люду. Єдні радісно аплодували всім акцийом Марка і робили си селфи на фоні віпа, одразу викладаючи тото в антернет. Єнчі вже відкручували дорожезні шиповані кулка і лого з капота. Оголосили благодійний тендир на гуртову продажу джіпа по запчястям. Віп сидів в кабіні свого шмельца, з черевиком в писку та рульом на шиї і ни ворушивсі. Лиш перилякані вочи на “циферблаті”говорили про його надзвичайно-підпєрдолений стан... Марко скромно повтиров рукі, низько подякував, вклонившисі глядачом, сів у запорожцє і попхнув до хати з почуттьом виконаного обовізку. Завше ваш, Яків Кутовий !

Кавалкі

Я вже вам повідав, але сі повторю :
Якшо ни маєте з ким ТОЙВО, 
НИ ЧИТОЙТЕ моїх оповідок на ніч !
Бо вни лібідо повишают. 

Якшо ви культурально си стоїте в колєйці, 
а якісь наглі пашчі цілий чєс лізут наперед вас, 
сміло ставте отуво тАбличку на початок черги !
І станесі ЦУД, люде !)))
"Особи нетрадиційної
сексуальної орієнтації
обслуговуються
ПОЗАЧЕРГОВО !!!"
... її варто вішати на поштах та в ощадбанку десь в тих числах, коли люде по пенсию приходєт, або за комуналку плотят)
Каже мині коліжанка :
- Коли ми дают здачу цукорками, в мене виникає кілько питань. 
Або в мене фист ладні зуби і продавшицю просто шляк трафлєє від того. 
І тодий тре менче сі шкірити. 
Або вна, курва, працює на якого дентиста ! 
В такім разі най зразу дає його візитку !
Би'сте знали, люде : 
На біґбен мають впасти штири південно-африканскі літакі 
і, шонайменше, єден авіаносиць мусит протаранити вежу Ейфля)))
Тіко тодий Европа зачне шкрібати свою Пізанску башту)))

Любіть фауну, люде,
і не жартуйте з нев !)))
Пару днів тому йшли'змо з колєґов з бару домів. Веселі !!! Йти десь зо п'єть кільомитрів, на парашутку не встигаєм, курва, рішили скоротити чириз парк. Йдем, курва, дерева височенні, а на них ворооооонів...хмара силенна. Колєґа рішив з ними пожартувати і пєрдольнув ногов по дереву... Ворони на нас зразу фист як сі обідили !!!
О ! І на маршрутку ми враз перестали
спішити. Пішки пішли, курва. Бо хто нас в такім виді туди пустит після бомбардіровкі, га ?

Єдного разу я радісно вийшов зі склепу 
з двома 0,7 і закуссю, сів си в авто
і сказов : поїхали. І ми яааааак погнаааали ! 
За триста митрів я пойняв, шо шось не то... 
Бо то було НЕ ТО авто ! (Я попльонтав, бо був вже в гуморі) 
Виділи би ви, які в шофира
були сумні вочи, коли я попросив го сі спинити...
...тодий ми рішили взєти го з собов
Файно вібачити кубіту - то тре вміти, курва !
І то так, би вна потомка штири дни 
за тобов бігала зі скриньков пива, 
річним абонентом в сауну
і комплєктом зимових коліс !
Хлопи ! 
Якшо ви намipилисi до Кийова, вдiньте си дiдову сорочку, 
татовi споднi i мешти на шпiц, почепiт си бийджик Свiтка 
i не мийтесi пiд пахами три дни. Бо я так не зробив i 
зразу оден такий пiдойшов i зачев мине спасати, курва !
Кубiти ! 
Як сi збираете до Кийова, набийте си на срацi тату, 
або напишiт шось пастов, вдiньте коротку спiдницю, 
замicто майток шнУркi, так би з-пiд неi стирчели 
i вивчiт фразу " сахарная мая". то замicть "прошупанi". 
Во, курва !
Василь спокійно розібров карбюратор свого "Мінска" і дбайливо втирав кажну запчасть від шміру. Докола бігали кури... Мамусі закликала попити молока. Синок попив і вернувсі до роботи, аж раптом не увидів ЖИКЛЬОРА !
- То, певне, курва...перепрошую... курка ззїла жикльор,- помислив си Василь,- а він є, курва, ґлувнов запчастьов того складного миханізму !
- Мамо, ріжте курку, вна ЖИКЛЬОР ззіла ! - мило зарепетував Василь
- Котру, синку ?
- КотрУ, курва ? Та тоту брондзову !
- Та вни всі брондзові, синцю !
- Но то всіх, до холєри ! Де я типерка жикльор найду до свого 
мотоцика ?
... Над рано всі кури були розпатрошені, перебрані і поскладані в свої та сусідскі льодувкі і морозильникі. Жикльора не найшли.
А ввечори прийшов Питро :
- Василю, я в тебе жикльор пожичав вчора, би свого "Мінска" іспитати. Йдем сі повозим по селі. - радісно привітавсі.
- Курва, а шо ти ми нич не повів, холєрнику ?
- Та я відки знав, жи ти карбюратор так скоро віпуцуєш і складати зачнеш ?
Ти ж у войску не був ! 
 віпуцуєш - вичистиш
брондзова - коричнева,
льодувка - холодильник

Зі шкільного твору:
"Ми з пацанами розпалили правдиве піонерськє багаття...
Піонери були п'яні і тому горіли фист як зле.
Але мій татко - шофир биндзовоза !..."

Вітаю всіх зі свєтом !
Би'сте здорові були ! 
Аби у вас вуха чули, 
вочи виділи, 
а на ногах нохті росли. 
Би'сте ніґди не встигали за динь 
порахувати всі свої гроші до кінцє !
Тисну моцно п'ятку, цілюю остро у варгі, 
завше ваш, Яків Кутовий !
Йду нинika лicoм, як порєдний опиратор з видобутку. 
В кiшени чвиртка, в голови весело, докола пташки пiют. 
Йду си вig kaчалкi go kaчалкi. I тутка сi cпиняє модне Авто, 
висовуєci naшча, як бабiннik шiicят третого року вinycky i ci nuтає : 
- Kak npаєxать на Сходницу ?... 
Ну, в передмicтi Mлинок (в Дрогобичи) то ше мож си уявити !
А в моїм лici таку наглicть я пирший раз вчув ! )))
...готовий ребус для майбутнix apxioлогiв, курва !

Хтось ми повідов, жи не стало хлопів, котрі заради свойої кубіти не можут гору звернути... Так от.
Йдеш в сторону Кропивника, за правим поворотом на Локіть повертаїш вліво, триста митрів,
потомка коло баби Оси направо і до самого кінцє... а вже після указатєля "Ужгород 453 км"
остро звертаєш на сто градусів знов вправо... тамка ше самогонка файна в Казіка БімбровИча,
шо коло ліверного цеху жиє. О ! А далі увидиш - СТОЇТ ЛАДНА, ЗВЕРНУТА в РУРУ, ГОРА...
то я звернув !!!

Шо у хлопа в голові... то в кубіти - між ногами !

Провдивий пік-ап !

   Знаїте, люде, жи хлопи фист як люб'ят кубіт ? І по ріжному вігадуют, як з ними сі познайомити так , би мож було як найборше заграти.
   В далекім юнацтві був в мене колєґа. Додя сі називав. Він, як їхав транвайом і видів ладну дівку, підходив до неї поблишче і зачинав радісно пердіти і то так , би було чутно на весь вагон. Тодий сі обиртав до неї і голосно казав :
   - Йойой, кіцуню, не периживай, з кім не буває !!!
Від чого дівчИна ставала чирвона, як дупа павіана. І лиш типерка Додя ішов в атаку : розповідав їй такі бздури, від яких навит в моїй в голові зачинали гратисі каракони. Але помалу їх розмова переходила в иротичне русло і на якійсь зупинці вни віходили... Доді вже не потрібні були жадні наукові пари, бо він вже віртуально ставив ше їдну зарубку на свойому дереві сиксуальних перемог. Мушу повісти вам чесно, жи не завше такі історії закінчувалисі для него добре. Не раз діставав в пашчу чи шпіца в сраку, як добрий день. Особливо, як та кубіта їхала зи своїм хлопом... Типерка Додя в МНС служит. Нє, Додя ?
   А ше в єдного мого кумплє був тато, котрий купів си катафалк. Но, а кумпель акурат сі познайомив в чаті з дівков і запросив ї на рандку. Но і приїхав на ню тотим катафалком. Ясно, жи дівка була, мяко кажучі, в шоці. Але в чім проблєма, га ? То шо, курва, не авто ? Блишчєчє, чорне, гладонькє, з великими вікнами. Зизаду до холєри купа місцє. Є де сі розложити на повний зріст при оказії. Але я вам скажу, жи сайти знакомств - то не є фист добре, бо може таааакий слонопард прийти, шо фільми Тарантіни покажутсі вам чорівнов байков.
   А мож було робіти по єнчому. Як ти сі вчіш у столиці, береш пару рублів (тодий була така валюта), їдеш до Лємберґу, купуїш в поляків помади ріжної по три рублі за кільо, або мінєєш ї на кип'ятильникі чи теркі до бульби, і визеш до Кийова. А вечором йдеш в бабску обшчягу на вулици Кіквідзе. Тамка тебе приймають, як спасителя краси неземної, чи як Колумба, шо приніс вогень замерзлим. Продаєш тамка весь товар вже по десєтці за штуку, а заїдно знайомишсі з кім хоч. То був файний ґєшефт, люде. Всім було вигідно - і кубітам і мині. Я, в свій чєс, за кільконадціть відер польскої помади і крему Нівея, дві такі обшчягі перегров, покі помада в дифіциті була. А шо ?
   Є в мене кум, Василь сі називає ! Грає, курва, всьо шо ся шевелит. О ! Но і якось його Ганці доповіли, під котров хатов стоїт авто Василє на даний момент. Вна пішла, сі дивит - точно їхнє авто, набирає номер чоловіка, а віттам "абонент знаходиться поза зоною досяжності". Раз, другий, п'єтий...А мушу вам повісти, жи Гандзя - кубіта нишутєйна, взєла цеглу і в лобове - пєрдик ! Шкло вдрєбєзґі, а на тіліфон зразу семесівка "абонент з'явився в мережі". А з вікна коханки пика Василє виглінула... Невчасно, курва, бо Ганя в школі спис на сорок два митри кідала, то шо їй цеглов метнути на друге п'єнтро, навит австрійсков, нє ? А ше раз його дружина в жіночіх майтках на сну злапала. Бо той збочинец зрадів, шо Ганка поїхала за товаром на два дни і рєзко поскакав в сторону чиргової курви. Там сі напів в сраку, перепльонтав майткі і поповз до хати. І тутка нарано знинацка прилетіла жінка... Подивиласі - пняний. Но то ніц. А, як з него коц зліз, то увиділа, жи на нім кружевні майталаси. Як він сі оправдовуав, я незнаю, але всі його колєґі мусіли казати Ганці, жи у Василє ше з дєцтва проблєма була з перебиранням у жіночі лахи...
    І тому, хлопи, слухайте тутво, курва ! Нима негарних дівок - є мале кулко спілкування. Но то ви, або зробіт го ширшим в діамитрі, або вийдіт з него
і створіт си єнче.

                              Завше ваш, Яків Кутовий.

Йшов 2018 рік.

Йшов 2018 рік. Икс-мерам деякіх міст НАРОДНИЙ суд, в рамках амністії та каяття, врешті дав дозвіл на обіймання деякіх посад.      Ристорація в цинтрі міста. На двирях табличка : " Ласкаво просимо !" і "Бувшим чінушам та єнчим паскуцтвам того роду, вхід забронений" ! Три икс-мери сидєт в пивниці тої, знаної колись, ристорації і згадуют події такого нидалекого двітишчішіснайцітого року :        - Памітаїш, Тарасе, тоту маршрутку, з фанерними вікнами і газовов горєлкою всиредині. І їздили люде, ніхто сі ни жалів, курна, всі раді були шо хоч їдут, а не йдут ! Ни то шо типерка - шофир кондюк віключів на штири мінути, би на чьоколяду дітьом зикономити, і вже ҐЄВАЛТ, дзвонят де тіко мож ! Навідкривали тих гарячіх ліній....       - Памітаю, Ігорку ! Я в тотій маршрутці типерка жию ? Горєлка тота мине зимов р'ятує. Добре, жи'м за тої кадинциї бруківку заникав на цвинтарі. То віложив'єм нев стежку до того буса.        - А я, браття мої нешчісливі, жию типерка в типлотрасі і згадую, як рури в місті клали. То були фист файні чєси. Добрішіми ми були. Їду си лєксусом по вулицє, див'юсі вісім хлопів шуфлями махают, аж з підскоком, а збоку икскаватор стоїт. Питаюсі чьо трактор стоїт ? А вни : - Солярку зикономим, курва, бдем мали на флєжку, телипню ! Фантастично приємні люде були. А ти, Андрійку, шо сумний, як ніби тибе знов мером вібрали ? На дзеґарок сі дивиш шопітнайціт мінут ?        - Та я, хлопакі, сі див'ю, би не пропустити годину, бо ми з Левком маїмо фільтри на озирі мінєти. Ви си тіко уявіт, вручну, шляк би їх трафів ! Тридетихнольоґії докола, а ми, мало, жи САМІ мусим хату біля озира розібрати, за адрис котрої тоті пєрдольоні дипутати мєстні проголосували, ше й пішки шодень по три кільомитри намотуєм покі всі фільтри помінєєм. Раньче дійсно люде порєдніші були. Нима віходка, пішов під дериво, посцєв і вся проблєма. Нє, типерка їм ше й брудне біде у міськім тулєті вочи разит !         - Ну так ! Води по півроку люде ни мали і шо ? І нич. Ніхто навит сі ни шкробав у потилицю. Всім всьо пасувало ! Типерка навит у міську раду перистали ходіти. Всюда вайфай, блютус, тридетихнольоґії, асвальт, бруківка... Навит порєдного болота ни найдеш. А тодий було люкс : йдеш си, під ногами провдиве багно чвакає, люде. В деяких місцях мало не по єйці було. Рамантіка. Ґумакі мав на всі віпадкі життє. Чи то до склепу піти, чи на роботу, чи до ристорациї...         - А памітаїте, як мож було фірму із тишчугривиньовим рахунком відкрити і оформити на ню мільйонне замовлиннє ? Типерка так нима. Мусиш про кажну копійку доповісти і досвід роботи мусе бути.         - Та так. Типерка і на порєдну роботу ни бирут без досвіду. Добре, жи я перед тим, як в бурсу вступіти, троха в мами у дитєчім садочку дворніком числивсі, то типерка з роботов проблєм ни маю.  - Люди цілком нагліст втратили. Хати на наших землях повібудовували, а я в наметі коло озира жию. По пивницєх мусим сі ховати, га ? І ходят, сі шкірят на всі зуби і карійоси. Особливо, як нас видят... Мо' тре риволюцию яку замутити, нє, браття ? - Та де, хлопакі ? Лишітсі тих думок. Нич з того не війде. Наразі ! Стрінемсі там де шодень, в церкві, нє ? Отець обіцєв, як всі дрова порубаїм, ґречкі з молоком на вичерю зварити. Бо Прокурор з Суддьою ни дают ради з тим деривом... Завше ваш, Яків Кутовий. PeSe. Так ми сі здає, люде, жи я не в тім світі сі вродив, але саме в нім, певне, вмру !