Дамкрат і Трафіма*.

Вчора сижу на оборі, любуюсі роботов мого Дамкрата*, який замісто січкарні худобі жерти робит. Повім вам шчиро, жи Дамкрат сильно сі змінив. Як му осіню шмарклі з носа полізли, то я му дав калинову настоянку на бімбрі, той як си лиґнув стопідисєть, зразу перестало з носа сі лєти. Казав жи веснов обовізково "каліну пасадіт, уж больна настойка панравілась"... То я му кажу : 
- Видиш, нелегал француватий, яка користь з калини, а з твої бєрьозкі шо ? 
О ! Сі дивлю до плоту підходит така собі фіфа : варґі* червоні, тєні навколо оків фьолєтові, як ніби ї чоловік вчора з коханком піймав, два пси чорно-білі на смичу і сі питає :- Скажитє, а здєсь Панкрат живьот ? 
Я такий : 
- ШОШО ??? 
А вна : 
- Ну Панкрат, із Р'язані ? 
Я тодий пойняв і кажу : 
- Так ! Заходьте, прошпані ! 
Виявлєєсі то мого Дамкрата жінка Сєрафіма сі приперла, каже "викуп прівєзла, забрать хачу"... Я ті дам викуп ! Я ті заберу ! Він ше штраф, шо ми ОСьЦЕ дало, не відробив. Пітсот гривнів. Бо ніби довго в полі робит... Тіко недавно ОСьЦЕ (OSCE) поїхало, перевірєли чи файно Дамкрату сі живе, дали му статус бєженца, заборонили му робити більш як дванайціть гОдин і поїхали... А тутка таво мантелепа пришкандибала... Пси в неї тоті...як то?..О ! далматінци... білі в чорну кропку чи наоборот... Єдну, бо то сука, звати Бєрйозка, а другого, бо то її йобар...вибачте...хлоп, Рубін. Рубін на честь першого Дамкратового тілівізора, шо він си купив після восьмимісічної переклички в черзі під магазином в Р'язані сімдисєтьшестого року, ше при совєтах. Той тілівізор досі беседУє, але вже не показУє "у ніх в залє"... Ну а Бєрьозка, бо... 
Ну то я сі питаю тої Трафіми : 
- Шо вмієш робити, мантелепо нагуляна ? 
А вна : 
- Вакруг труби танцевать ! В плітклубє ! Я - танцавщіца !, - так гонорово каже. 
Я пєрдолю ! Ото ми щастить, акурат треба кумови на оборі* пліт поставити, бо кобіта го лишила на тім світі, а сама пішла на тамтой... 
Ну то я їй : 
- Трафіма, бери тіво рури*, шо ше мій дідо за матки Австрії в пана Крайца вкрав, і тєгни до кума Василє на обору ! На зупу заробиш ! А Дамкрату - на дзиґари... 
А вна (слухайте уважно !) : 
- Я - Сєрафімааааа ! І я нє умєю ! 
Я : 
- А мені без ріжниці, Трафіма-Сєрафіма...Шуруй,- кажу . 
І як зашпіцував в тотой смачний тилек, аж жєль сі зробило... Потєгала вна тоті рури до Василє, поставила пліт, я сі дивлю на ню і мислю : 
- Як їсти сі захтіло, то враз сі навчила... 
Дамкрат якраз зі стайні* прийшов... 
- Файрант, - кажу, - Йди, Трафіма, до кухні, тамка на бляті стоїт зупа, то си нагрійте і їчте з Дамкратом ! Дзиґари* на п'єцу* сі сушат... 
А вна (ви си тіко уявіт !) до мене : 
- Нє матєрйїтєсь, пажалуста ! 
Йой, як я то вчув, як дав тим глухманам "нєматєрітєсь" шуфльов по крижах, 
а Трафіма з цілим баняком "пажалуста" на голові вздовж Василєвого плоту побігла, добре жи дорогу вивчила поки рури тєгала... 
Кажу : 
- Блят - то сталєшніца, аґрафка ти голєндерська ! Зупу - їдят, а не тойво.... 
Але то ніц... Нарано поїхав'єм на цюхи* до стрика Ґєня, він ми троха лахів 
для Трафіми по знижці дав, тай Дамкрату якесь дрантє перепало, і теперка маю, 
як всі шчасливі бандерівці, двох відвертих, цілком робочих, троха з пробігом, москалів ! Та ше й двох псів біло-чорних на додачу, би ніяка зволоч фастриґована вночи навит слоїк з мармулядов не потєгнула. Вже'м до Ромка Черешні дзвонив, він тиж за мене радий ! 

Завше ваш, Яків Кутовий. 

* Про Дамкрата читай в оповідці "Ромко Черешня" *цюхи - секондхенд, лахи - одежа, дрантє - стара одежа, зупа - суп, п'єц - піч, дзиґари - сигарети, варґі - губи, стайня - сарай, рура - труба, обора - подвір'я

Ромко Черешня

Прийшов мій лєпший колєга Ромко Черешня з АТО і привіз ми прЕзент. Неабиякий дорогий, але шчиро му дєкую за паміть про мене. Черешня він того, бо завши дівкам здибанки назначав коло старого столітного дерева. А як він пішов в АТО, то ті його дівки там фан-клюб імені Ромка устроїли і сі збирают тамка вечорами... 
З дітьми... Ромковими певно... Але про то потім... 
Ну то значи такво : виходжу я на обору, стоїт Ромко, тримає шнУрок в руках, а до шнУрка якийсь хлоп привєзаний з таким вЕликим сино-жовтим бантіком на голові. Я сі питаю: 
-То шо таке, Ромусь ? 
А він: 
- То прЕзент тобі за тоті пакунки, шо"с присилав ми на передову... То правдивий сєпар, теперка він твій...Роби з ним, шо хоч... 
Я му : 
- А шо я з ним зроб`ю ? Раньче ти ми присилав гільзи від міномьотів, то я з них вазонки робив, а з того телепня жаден вазонок сі не получит... 
І аж сі просльозив... Ну то ми зразу по сотці, сидимо пашталакаєм, а Ромко сі 
питає: 
-Як ті сі подобає подарок ? 
-Та я ше незнам,Ромцю...А шо він вміє робити ? 
-Так, би шось вмів направду - то нич ! Але ти го навчиш шо душа забажає... 
Ну то я того сєпара сі питаю шчирою солов"йіною : 
-Звідкілє ти, хлопе, сі взєв ? Як сі називаєш, дурню ти професійний ? 
А він ( ви си тілько уявіт ) каже : 
- Нє панімаю ! 
Ромцьо тодий взєв шуфлю, перетєгнув го штири рази по крижах і наш плєнний залопотів : 
- Панкрат я ! Із Р"язані ! 
О ! То вже ліпше, я навит не відав жи шуфля лучче ґуґля перекладає. 
Добре,- кажу,- Дамкрат, видиш тамка п"єц, бери дріва і нагрій в хаті ! 
А він - ні з місця ! Але"м тіко я на шуфлю сі подивив і Дамкрат всьо пойняв і поволочив дріва до хати. Ми з Ромком ше по сотці, дивимсі шось довго нашого сєпара нема, заходим до хати, а він стоїт перед п"єцом на колінах, дрова цілює і плаче... 
Я му : 
- Ти, францо непропорціональна, звар"ював цілком ? Дріва цілюєш ? 
Той : 
- Да ані же бєрьозавиєєєєєє ! - реве. 
Я тодий : 
- Так ! Ти ше ми лапті ту зачни плести, то я ті поможу. Як ті бритванков помежи очи пАльну, стіну китайську увидиш, луйдо ти р"язанска ! 
І до Ромка : 
- Так, Ромцю, ти ми повіч, чому в того паталахи нема єдного вуха і двох середних пальців ? Шо то за некомплєкт ? 
А Ромцьо : 
- Розумієш, цілих сєпарів то генерали собі позабирали, а нам такихво недоукомплєктованих лишили...Вухо - то мій командир взєв си на брєлок до ключів, а пальці...Ну він нам всякє такє на міґах показував жи встид повісти...Теперка не показує...А пальці то ми му віддали, він їх в кішени на замочку носит... 
Але приживсі той Домкрат в мене. Зрана поробит на полі, дам му троха їсти і знов до роботи...Худобі бураків-капусти наріже не гірше січкарні. Жиє си в псєчій буді... Сам так захтів, каже : "уж больна на мой дом пахожа..." ВихОдок свій власний має... Я навит му позволив бєрьозку коло него посадити... Вчу по вихідних з ним українську... Питаю : 
- Шо то ? 
Він : 
- Нє знаю ! 
Я тодий го в чоло пательньов - пєрдик ! Відразу запамітав жи пательня - 
то скавародка ! А так, то я го не б"ю, рука сі не підоймає... Ну бо неповносправний він... Москаль... З тим нич не порадиш... Отакво ! 
Завше ваш, Яків Кутовий .