Ґєвалт, люде, шо сі робит на тім швіті ???!!! Встаю ниніка рано, у вікні показуют правдиву українську весну ! Тихонько, би Ядзі сі не обудила, дізіртірую з хати і стаю своїм сорок шестим просто у гівно, аж хвилі пішли, курва, вно зачинає штиняти аж до Бухова, і я розумію, наскіко я ненавиджу того москалє, шо сі всрав під мойов брамов ! Сяко-тако повтиров мешти* об баби Стефину клюмбу з трускавками, пополокав у баюрі*, шо ніґди не висихає, бо ті пєрдольоні жиди з водоканалу ані раз не можут дати ради з тов руров*, шо бігне попід хідником* і, роздивившись докола, чи ніхто не видів мойої колізії, сміло йду до роботи. І ту, курва, якийсь француватий поляк на Лєксусі, влітає шіснайцітицальовим* японскім колом в ту ж саму калабаню*, і я вже стОю, від вочей до мештів, весь в болоті, бичках від дзиґарів* і обгортках з-під цукорок. Нема на то ради, сміло йду далі, ізлучаючі запахи бичків, гівна, бабистефиної клюмби і Сальвадора Далі, шо ми Ядзі подарила на першу річницю весіллє після півкіля* ромашок з мої сторони. Кутас* з ним, валю вперед, бо ниніка перший динь після урльопу*. Вчора зробив'єм си фризуру* в Реньки Ромбнєнтої, шо в неї срака, як дві каністри-двайцятки, поголивсі "Биком" з восьма лєзвіями, напахнивсі француським дікалоном і шо, курва, сі вертати тепер? І тутка, до холєри ясної, відкриваєсі вікно на єдинайцітім п'єнтрі* і африканська пашча на трийціт сім зубів кідає торбу, повну лупини з-під бульби і чишуї від карпа, котра приземляєсі на мій банєк, як спутнік "Союз" в Тихий окіян. Циган-маршручік, увидівше мене і не навит пригальмувавши, громко заржав і повів у мікрофон, би вші звернули свої голови на йолопа, шо си йде вулицьов, зголови до ніг, як свєткова хоїнка*, увішаний об'їдками. То би було всьо, але через штирнайціть сикунд я сі опиняю по куліна в багнюці, шо лишили засрані чеченскі газовшчики, бо не закопали фоси* після місєчного ремонту рур.
...Молдаванскі хробакі повилазєли з земли, скалят зуби, тикают в мене пальціма, веселі кітайскі голуби літают надо мнов, стараючисі трафити на мою, і так незбит чисту фризуру, південно-корейскі пси з радости полєгали в обмурок, тримаючи всі штири лаби на пузови. А я пєрдолю то всьо паскуцтво, і в москальскім гівні, циганскім болоті, зі смєсью жидівскіх запахів на пітнайціт митрів, в чишуї та лупині, пхну до праці, як рускій матросов на виногорілчаний. І тутка, перед самов роботов (ви си тіко уявіт !), зі смітників виринає ми назустріч єден трансформир (певне бурят ?), з міхом жиліза на плечих і, з таков жалістьов, каже:
- Братчику, ходи, я ті сто грам налєю !
Пєрдольоний вавілон з гоморров !!! Я, самий мєстний з абарігєнів, не витерпів іздіватільств і напивсі в сраку...
Того днє ми сі снили кольорові сни про Неньку...
Вкурвлений і зденервований, але завше ваш, Яків Кутовий !!!
*рура - труба, мешти - туфлі, хідник - тротуар, баюра, дзиґар - сигарета, калабаня - велика калюжа, шіснайцітицальовим - 16дюймовим, півкіля - півкілограма, урльоп - відпустка, кутас - хуй, фризура - зачіска, п'єнтро - поверх, хоїнка - ялинка, фоса - канава.
четвер, 24 березня 2016 р.
Силівізація
... Давно не був'єм в области. І так сі стало, жи в певним моменті, захтіло сі мені зробити купку. Перепрошую за подробности. Акурат тодий, як нема де... до шляка ясного... Жадного тобі корча чи дерева. Але Казьо Східницький, шваґро мій,
каже :
- Ходи, я ті покажу, курва, де мож пасту дусити ! Задурно !
Заходим до слічної* будови, ХОТЄЛ сі називає по-анґЄльску. Двері-вікна в нім, як в генерального прокуратора, моцні фист. Стрілки до ВеЦе всказуют, музика грає, підлога ся світит в мармурах-гаранітах. Кахлі на стінах, як в районнім морзі, тілівізор огроменний на стіні і я в нім котримсь боком, в морде йе... На повалі* ґума блишчєча з ґвіздами. При вході нікт нас не пиняє, нич не хочут, жадних грошів.
Отутка проґрес допіру ! Лямпочки самі сі включают, всьо блимає, ніби в моїй стайні від перегару вуйка Штефка. Вафай сюди-туди, бігме. Зайшов до кабінки, сів си на вазонок білюсенький, як Йулька-булька на партийнім з'їзді. Аналізи самі сі роблят, а за три дни прийде ті семесівка, жи тре ЙТИ до дохтора... або ПОВЗТИ... але в єнчий бік. О ! Наклав я повне вето в той вазонок і теперка, аби двері сі відкрили,
треба повісти чьотко : - "ДЄКУЮ !" і моцно натиснути ґудзик на стіні. А потомка,
би лаби помити, тре гаркнути : - ВОДИИИИИ ! - і рєзко пхати руки під руру*, шо стирчит зі стіни над умивальков. І тодий піде вода. То Казьо таку анструкцію ми провів.
А потомка лаха дер з мене*... слонь ґумовий ! Така ото силівізація в области !
Вдома си такє зроб'ю обовізково, би культури троха нарід сі навчив, хоч на тулєті.
По области ходив, пасту дусив, завше ваш, Яків Кутовий.
*повала - стеля, дерти лаха - насміхатись, слічна - гарна, рура - труба
каже :
- Ходи, я ті покажу, курва, де мож пасту дусити ! Задурно !
Заходим до слічної* будови, ХОТЄЛ сі називає по-анґЄльску. Двері-вікна в нім, як в генерального прокуратора, моцні фист. Стрілки до ВеЦе всказуют, музика грає, підлога ся світит в мармурах-гаранітах. Кахлі на стінах, як в районнім морзі, тілівізор огроменний на стіні і я в нім котримсь боком, в морде йе... На повалі* ґума блишчєча з ґвіздами. При вході нікт нас не пиняє, нич не хочут, жадних грошів.
Отутка проґрес допіру ! Лямпочки самі сі включают, всьо блимає, ніби в моїй стайні від перегару вуйка Штефка. Вафай сюди-туди, бігме. Зайшов до кабінки, сів си на вазонок білюсенький, як Йулька-булька на партийнім з'їзді. Аналізи самі сі роблят, а за три дни прийде ті семесівка, жи тре ЙТИ до дохтора... або ПОВЗТИ... але в єнчий бік. О ! Наклав я повне вето в той вазонок і теперка, аби двері сі відкрили,
треба повісти чьотко : - "ДЄКУЮ !" і моцно натиснути ґудзик на стіні. А потомка,
би лаби помити, тре гаркнути : - ВОДИИИИИ ! - і рєзко пхати руки під руру*, шо стирчит зі стіни над умивальков. І тодий піде вода. То Казьо таку анструкцію ми провів.
А потомка лаха дер з мене*... слонь ґумовий ! Така ото силівізація в области !
Вдома си такє зроб'ю обовізково, би культури троха нарід сі навчив, хоч на тулєті.
По области ходив, пасту дусив, завше ваш, Яків Кутовий.
*повала - стеля, дерти лаха - насміхатись, слічна - гарна, рура - труба
ПінджАку, чуєш ?
Чуєш ти, пінджак блишчєчий з кішенЯми і краватков на пупци, я цілий чєс на тебе сі дивлю і виджу, жи до тебе не доходит, шо то Я тебе на роботу взєв, а не наоборот. І то ТИ маєш мене в сраку цілювати шодень, за то жи ТИ цілИй ше досі. З руками, з ногами, з головов на пузі... Шо тобов так тиліпає, якби'с з ашану мешти вкрав і тя піймали. Викігни лижку з філіжанки, єндзо ти єгипецка, бо си око вибереш. Аааа, ти і так тіко на єдно видиш ! Би'с знав, жи то Я в камуфляжі тобі в око пєрдольнув, три дни тому, коло реставрації в центрі. Завтра ті тіпловізор пришлю, би'с видів ліпше, як вночи пинзлювати звітти бдеш.
Не знаєш чия то рука, з золотов гайков на пальци, вже тиждень висит напротів суду на плоті ? Скоро будЕш знав ! Шмарклі позбирай у хустку і гет.
Бо Я тя на оку маю, як і обіцєв ! Пожарники з міґавками, тіко шо, не до твої халупи поїхали ?
То Я той гриб, котрим сі отравив прокурор з сусідньої области. І той шнУрок,
шо прийшов ті по кльовій пошті, то тиж Я. То Я вночи хробаком лажу по залишках твоїх мозґів, шо сі лишили після партийних п'йанок ! То Я вчора спалив'єм ті Авто,
памітаєш ? Таке слічне* було, тисічі коштувало ! То Я припікаю твої пьєти*, як ходиш по, вкраденій в АТОшників, земли. Бий алярм, скурчибику, і швидше евахуйовуйсі відси хоч ровером, хоч на лижах, поки є можливіст. Бо далі цофати* сі нема де ! Ту тобі не фіґлі-міґлі ! Жаден поліційонер ті не
поможе, НЄ !
У виходку тя допАдну, до курви нендзи !!!
Страшив телепнє завше ваш, Яків Кутовий.
*слічне - гарне, пьєти - п'яти, цофати - повертатись, здавати взад.
Не знаєш чия то рука, з золотов гайков на пальци, вже тиждень висит напротів суду на плоті ? Скоро будЕш знав ! Шмарклі позбирай у хустку і гет.
Бо Я тя на оку маю, як і обіцєв ! Пожарники з міґавками, тіко шо, не до твої халупи поїхали ?
То Я той гриб, котрим сі отравив прокурор з сусідньої области. І той шнУрок,
шо прийшов ті по кльовій пошті, то тиж Я. То Я вночи хробаком лажу по залишках твоїх мозґів, шо сі лишили після партийних п'йанок ! То Я вчора спалив'єм ті Авто,
памітаєш ? Таке слічне* було, тисічі коштувало ! То Я припікаю твої пьєти*, як ходиш по, вкраденій в АТОшників, земли. Бий алярм, скурчибику, і швидше евахуйовуйсі відси хоч ровером, хоч на лижах, поки є можливіст. Бо далі цофати* сі нема де ! Ту тобі не фіґлі-міґлі ! Жаден поліційонер ті не
поможе, НЄ !
У виходку тя допАдну, до курви нендзи !!!
Страшив телепнє завше ваш, Яків Кутовий.
*слічне - гарне, пьєти - п'яти, цофати - повертатись, здавати взад.
середа, 23 березня 2016 р.
Камазом в Польшчу.
Були такі чєси, коли ми до Польшчи їздили без всяких віз. Тодий ти кажної хвилини міг си сісти в авто і за три-штири години пити пиво з ґріль-курами в Перемишлі, або й далі. Василь-Паяльник тодий робив на камазі-вахтовці : нафтовиків возив по бурових. А грошей тодий, як і теперка, не було забогато, то Вася підроблєв часнимі ізвозамі у вільний від основної роботи чєс. Тим самим камазом ! Повіз він якось нашу нафтову футбольну команду на братній матч. Загрузилисі по повній : прикріпили ше єдну руру видихову* повну міді, єден бак з дзиґарами*, горівки мало не цистерну попід сідушки понапихали та й вдарили по коробці (передач). Кордон пройшли люкс, бо всі готувались до завтрішнего футбольного матчу і тому були п'яні в сраку... Стрес знімали. Ранком заїхали в першу чергу на тарґ*, би контрабас* скинути і тодий сі зачєло. Паяльник забув жи він не в Україні і поставив камаза коло виходку, би далеко не бігти, бо сильно сцяти хтів... А, як вийшов Вася наш з тулєту, то пішов закривати авто.
То тре видіти : будка камаза, в котрій їхали спортовці, закриваласі тіко зсередини, шо наш кєровца* і зробив, а виліз з неї через влаз аварійний, шо в кажній вахтовці на суфіті* сі знаходит. І пішов по базари шукати кому горівку спіхнути. Нафто-футболісти тиж порозлазились і пішли хто похмелятись, хто дзиґари продавати... Через певний чєс прискакав ґліняж* і зачєв верещєти :
- Ґджє тен пєрдольони кєровца ? Кльозет забльоковав, палянт, люджє спокойнє срачь нє моґов !* (Клятий водій, заблокував туалет, люди посрати спокійно не можуть).
Але ніхто довкола не признававсі, жи приїхав тим камазом... Тутка надійшов наш в дошку п'яний нафтовик Гриць і ввічливо го сі спитав :
- Якої курви мами сі дреш, до холєри ясної ? (Тобто - чо він так верешчит ?) Зара відкрию ті автобус та й всьо буде ґіт* !
І поліз на буду, би через алярмовий люк заповзти всередину і відкрити двері єнчим пасажирам. Але не розрахував сили і заспав на тотім люкови...Довго не спав, але ніхто го зтєгнути не міг звіттам, затєжкій був, то мусіли чекати. Не пройшло і дві години, як наш Гриць проснувся з криком : "Ґоль !" і радісно впав з триметрової висоти на землю. Всі зраділи, жи мож до сальону авта попасти. Паяльник заліз на гору, відкрив буду, домовивсі з мєнтом братнього народу за пєть фляшок горівки, і погнав камаз на стадіон, де вже півтори години їх чекали щасливі польські пілкаже і кібіце* в повній боєготовности у вигляді яєць, помідорів, пляшок з-під пива та іншого дрантя.
Билисі наші хлопаки тодий, як леви на сафарі... але програли. То через то, жи в Гриця травма була... хоч і небойова.
А по повроті домів Василь згадав, жи забув продати мідь через того ранЕного ґліняжа, в якімсь селі став, відкрутив руру вихлопну і зачєв з нев бігати з криком :
-Мііііідь ! Бардзо таньо ! Хуртем* !
Врешті сі знайшов якийсь купець, Василь получив гроші, радісний скочив у кабіну
та й завів авто...І тодий сі оказало, жи він не ту руру відкрутив... Але на кордоні все було добре, бо поляки нам зелений калідор зробили, би ми тіко борше залишили їхню країну.
Завше ваш, Яків Кутовий.
*рура видихова - вихлопна труба, *тарґ - базар, *контрабас - контрабанда, *дзиґари - сигарети, *буде ґіт - буде добре, *ґліняж - мєнт, *пілкаже і кібіце - футболісти і вболівальники, *бардзо таньо ! хуртем ! - дуже дешево, оптом, *суфіт - стеля.
То тре видіти : будка камаза, в котрій їхали спортовці, закриваласі тіко зсередини, шо наш кєровца* і зробив, а виліз з неї через влаз аварійний, шо в кажній вахтовці на суфіті* сі знаходит. І пішов по базари шукати кому горівку спіхнути. Нафто-футболісти тиж порозлазились і пішли хто похмелятись, хто дзиґари продавати... Через певний чєс прискакав ґліняж* і зачєв верещєти :
- Ґджє тен пєрдольони кєровца ? Кльозет забльоковав, палянт, люджє спокойнє срачь нє моґов !* (Клятий водій, заблокував туалет, люди посрати спокійно не можуть).
Але ніхто довкола не признававсі, жи приїхав тим камазом... Тутка надійшов наш в дошку п'яний нафтовик Гриць і ввічливо го сі спитав :
- Якої курви мами сі дреш, до холєри ясної ? (Тобто - чо він так верешчит ?) Зара відкрию ті автобус та й всьо буде ґіт* !
І поліз на буду, би через алярмовий люк заповзти всередину і відкрити двері єнчим пасажирам. Але не розрахував сили і заспав на тотім люкови...Довго не спав, але ніхто го зтєгнути не міг звіттам, затєжкій був, то мусіли чекати. Не пройшло і дві години, як наш Гриць проснувся з криком : "Ґоль !" і радісно впав з триметрової висоти на землю. Всі зраділи, жи мож до сальону авта попасти. Паяльник заліз на гору, відкрив буду, домовивсі з мєнтом братнього народу за пєть фляшок горівки, і погнав камаз на стадіон, де вже півтори години їх чекали щасливі польські пілкаже і кібіце* в повній боєготовности у вигляді яєць, помідорів, пляшок з-під пива та іншого дрантя.
Билисі наші хлопаки тодий, як леви на сафарі... але програли. То через то, жи в Гриця травма була... хоч і небойова.
А по повроті домів Василь згадав, жи забув продати мідь через того ранЕного ґліняжа, в якімсь селі став, відкрутив руру вихлопну і зачєв з нев бігати з криком :
-Мііііідь ! Бардзо таньо ! Хуртем* !
Врешті сі знайшов якийсь купець, Василь получив гроші, радісний скочив у кабіну
та й завів авто...І тодий сі оказало, жи він не ту руру відкрутив... Але на кордоні все було добре, бо поляки нам зелений калідор зробили, би ми тіко борше залишили їхню країну.
Завше ваш, Яків Кутовий.
*рура видихова - вихлопна труба, *тарґ - базар, *контрабас - контрабанда, *дзиґари - сигарети, *буде ґіт - буде добре, *ґліняж - мєнт, *пілкаже і кібіце - футболісти і вболівальники, *бардзо таньо ! хуртем ! - дуже дешево, оптом, *суфіт - стеля.
Бориславскє джерело !
Як си їду з БорИслава на Трускавець, завши завертаю до файнезного джерела, шо сі сховало в лісі по лівій стороні від дороги. Вода там фист яка добра ! Троха смердит тухлими єйцями, але то ніц. А помічна яка : і від нирок, від вонтроби (то значи - печінки), від голови тиж помагає (наприклад, як троха звечора лиґнеш забогато).
Всі правдиві бориславські кОти тоту воду п"ют...
А знаєте відки вно сі взєло , то джерело ? Нє ? То я вам повім. Давно тому, літ зи стопідисєть, жив си либак. Іван певне го звали, бо тодіка всіх так називали. А може й не Іван... Не памітаю. Либав він тоту ропу з раня до вечора і з вечора до раня, носив ї до пана, а пан коло него шодень багатший ставав.І було їм файно.
Аж єдного дня, Іван, ніц нікому не повівши, взєв та й вмер. Зовсім заштивнів. А коли ше живий був, то вшім казов, жи го поховают на Бухови, би він звідтам весь БорИслав видів, бо Східници тоди не було... Але певне той Іван був тодийка під якимись санкціями, бо не дали го поховати на Бухови. Ну бо може жи простюх був ? І закопали Івана на виїзді з БорИслава по правій стороні. І певне сильно то нашого Івана вкурвило, бо за три дни потому по лівому боці дороги, в лісі забило джерело... І дотепер б'є... І три рури з него стирчит. З єдної течут сльози Іванові, з другої - піт, шо на роботі він проливав, а з третої - ...
І смердит вно фист ! Не то шо в тотім Трускавци з бювету - нормальний шнобель
навит ніц не відчує.
О ! А теперка на тим місци, де Івана поховали лежит цвинтар. Кажут жи, як троха більше, аніж тре, "товару" там поховают, то Іван сильно сі денервує і джерело зачинає ше більше штиняти...
Але тодий і помагає борше !
Завше ваш, Яків КутовийPeSe. На знимці "качалки" в культурально-відпочинковім парку, єдинім на чілий швіт, бо ніґде нема, би в єднім місци ходили люди і рядом "качалкі" обслуговували. Тіко в нас така атракція !
Рура - труба, штивний - твердий, штиняти - смирдіти, либак - середньовічний нафтовик , шнобель - ніс, лиґнеш - вип'єш, ропа- нафта
Всі правдиві бориславські кОти тоту воду п"ют...
А знаєте відки вно сі взєло , то джерело ? Нє ? То я вам повім. Давно тому, літ зи стопідисєть, жив си либак. Іван певне го звали, бо тодіка всіх так називали. А може й не Іван... Не памітаю. Либав він тоту ропу з раня до вечора і з вечора до раня, носив ї до пана, а пан коло него шодень багатший ставав.І було їм файно.
Аж єдного дня, Іван, ніц нікому не повівши, взєв та й вмер. Зовсім заштивнів. А коли ше живий був, то вшім казов, жи го поховают на Бухови, би він звідтам весь БорИслав видів, бо Східници тоди не було... Але певне той Іван був тодийка під якимись санкціями, бо не дали го поховати на Бухови. Ну бо може жи простюх був ? І закопали Івана на виїзді з БорИслава по правій стороні. І певне сильно то нашого Івана вкурвило, бо за три дни потому по лівому боці дороги, в лісі забило джерело... І дотепер б'є... І три рури з него стирчит. З єдної течут сльози Іванові, з другої - піт, шо на роботі він проливав, а з третої - ...
І смердит вно фист ! Не то шо в тотім Трускавци з бювету - нормальний шнобель
навит ніц не відчує.
О ! А теперка на тим місци, де Івана поховали лежит цвинтар. Кажут жи, як троха більше, аніж тре, "товару" там поховают, то Іван сильно сі денервує і джерело зачинає ше більше штиняти...
Але тодий і помагає борше !
Завше ваш, Яків КутовийPeSe. На знимці "качалки" в культурально-відпочинковім парку, єдинім на чілий швіт, бо ніґде нема, би в єднім місци ходили люди і рядом "качалкі" обслуговували. Тіко в нас така атракція !
Рура - труба, штивний - твердий, штиняти - смирдіти, либак - середньовічний нафтовик , шнобель - ніс, лиґнеш - вип'єш, ропа- нафта
Кут тижнє (13-20марця)
Тіко шо прителепов з городу, де палив'єм бадилє, листє і єнчій штинь, сів'єм си в фотель, би наклацати вам, мої ґречні, новини, шо сі стали за тотой тиждинь. Навит піт з чола не витер і він, разом зі шмарклями, досі крапле ми на клаву.
Голова адміністрації Кніжкін-Облошкін презентував народу свою лижку, котру стругав остатніх два рокі. Лижка получилась ладна, з липи, різьблена народними мотивами і дикорована камінєм з Каневських круч. ЗдАлеку було видно, жи урокі братів Стругацкіх не пройшли марно. Люду сі зібрало, як в Москві, вісімдисєть забутого року на откритіє макдональдсу, а голодні блогіри зразу окупіровали швецкій стіл, зроблЕний з тирсоплити Коростенского заводу.
Люстрірований по всій голові обмилок* Швєцов трафив до турми після відвідуваннє диржавного кордону, дістав СІЗОнну алірґію і був змушений пройти очістітєльне алкогольне голоданіє. А вінницкі активісти за то об'явили йому і його сім'ї повний скріншот !
В Росиї під Тулов відпацифіздили* газифікованих циганів, нашчадків джінґізхана і кімірсена, а через штири дни потому в Ростови впав самОльот. За задумом циганського шамана Омеляна, він порожнім мав трафити просто на голови француватих омоновців, але шось сі стало з мантрами і літак пйоново* пєрдольнув об льотніско.
На сєвєрному полюсі білий полярний мидвіть на повну пуцьку заграв чорну грізліну мидведицю і типерка учоні не знают, як назвати їхнє дитє, би не зашкодити мидведьово-лЮдскім відносинам.. Бо, як вже сі зачєла така глобалізація серед мидведів, то людьом на тій Земли місця сі лишило мало.
Конференция про воду в Трускавци пройшла без швецкіх і єнчих столів, але мєстні журналісти ся тішили, як дітиска, бо типерка про ню (конференцію) будут знати не тіко сушіди по сходовій клітци, але і сам Василь Нарваний з села Верхне Висоцкє, адже тамка позавчора доправили три каністри антернету. На засіданні були присутні голови, рукі і ноги навколишніх міст і їм всім плів свої водяні бздури фист провідний хлоп зі Лємберга, по фамілії Шаріков... Але то не помішало нашим працівникам гусєчого пера зазнимкувати здибанку і з гонором викласти її на стопідисєтивосьми листках антернетвидань.
Піт на моїм струджЕнім чолі висх, то й новини сі скінчили.
Завше ваш, Яків Кутовий.
* обмилок - мусармєнт, шо сі передів за поліцая, пйоново - вертикально, відпацифіздили - вислів легендарного Любка Дереша, котрий не потребує тлумачиння
Голова адміністрації Кніжкін-Облошкін презентував народу свою лижку, котру стругав остатніх два рокі. Лижка получилась ладна, з липи, різьблена народними мотивами і дикорована камінєм з Каневських круч. ЗдАлеку було видно, жи урокі братів Стругацкіх не пройшли марно. Люду сі зібрало, як в Москві, вісімдисєть забутого року на откритіє макдональдсу, а голодні блогіри зразу окупіровали швецкій стіл, зроблЕний з тирсоплити Коростенского заводу.
Люстрірований по всій голові обмилок* Швєцов трафив до турми після відвідуваннє диржавного кордону, дістав СІЗОнну алірґію і був змушений пройти очістітєльне алкогольне голоданіє. А вінницкі активісти за то об'явили йому і його сім'ї повний скріншот !
В Росиї під Тулов відпацифіздили* газифікованих циганів, нашчадків джінґізхана і кімірсена, а через штири дни потому в Ростови впав самОльот. За задумом циганського шамана Омеляна, він порожнім мав трафити просто на голови француватих омоновців, але шось сі стало з мантрами і літак пйоново* пєрдольнув об льотніско.
На сєвєрному полюсі білий полярний мидвіть на повну пуцьку заграв чорну грізліну мидведицю і типерка учоні не знают, як назвати їхнє дитє, би не зашкодити мидведьово-лЮдскім відносинам.. Бо, як вже сі зачєла така глобалізація серед мидведів, то людьом на тій Земли місця сі лишило мало.
Конференция про воду в Трускавци пройшла без швецкіх і єнчих столів, але мєстні журналісти ся тішили, як дітиска, бо типерка про ню (конференцію) будут знати не тіко сушіди по сходовій клітци, але і сам Василь Нарваний з села Верхне Висоцкє, адже тамка позавчора доправили три каністри антернету. На засіданні були присутні голови, рукі і ноги навколишніх міст і їм всім плів свої водяні бздури фист провідний хлоп зі Лємберга, по фамілії Шаріков... Але то не помішало нашим працівникам гусєчого пера зазнимкувати здибанку і з гонором викласти її на стопідисєтивосьми листках антернетвидань.
Піт на моїм струджЕнім чолі висх, то й новини сі скінчили.
Завше ваш, Яків Кутовий.
* обмилок - мусармєнт, шо сі передів за поліцая, пйоново - вертикально, відпацифіздили - вислів легендарного Любка Дереша, котрий не потребує тлумачиння
Своладжь i Самскатiна*****.
Прийшла СеМеСівка про посилку ми на телєфон, акурат в тим моменті, як я ховав свого самовисуванця в сподні* і виходив з кльозету, а за квадранц* дзвонит фацет з Кльової пошти :
- Кубусю шанований, заберіт тово пуделко*, жи прийшло до нас зі сторони, шо протилежна заходу і яке сильно верешчит і сі матюкає по-маскальскі і ше по-якімсь... Бо не даємо си ради, посєтітєлі до нас сі боят на обору* зайти ! Премії сі позбудем !!!
Я такий :
- Шо ти ми баєруєш* ? Яке ше пуделко ? Хто сі матюкає ? Я нич не чекаю, жадних* сюрпризів !
А він :
- Заберіт, прошу-благаю, бо як ми еМеНеСників закличем, то вони то рєзко розмініруют.
То я взєв Ромка Черешню та Василє Паяльника на всякий случай, тай поїхалисмо там. Приїзжєєм, там така атракція, оцеплєніє стоїт з поліцаїв по коліна в баюрі*, бо дощ, але вни, як мене увиділи, то сі перехрестили так, ніби отця Івана стріли,та й пустили на обору. Заходжу, стоїт вЕлике пудло метер на метер, перше'м помислив, жи то торт який, але торти сі не матюкают, а з него такі звуки, шо вуха шифером сі склали...
То ми яаааак вітворили той яшчик, а звіттам яаааак вискочат два правдиві якути з матюками в повній бойовій роскрасці. Подарті, побиті, ніби тіко з Улан-буде приперли. По дві шпари горизонтальні на їх головах, замісто оків, хоч васерваґу* по ним виставлєй. З усего жим почув я пойняв, жи єден сі називає Своладжь, а другий - Самскатіна. І жи вни цілий чєс сі били, бо не совпадают світогляди... Двисі, тиж ми банєки два, гамандріди нерозмитнені, Ким Чечен Ина нема на них, чи шо ?...
Но і жи то Ромко ми презент на уродини приготовив через пацанів, шо ше в АТО сі лишили, бо сі всміхав так хитро у вуса..., але троха завчасно прийшла тота посилка - в мене свєто* за два тижни...
Звізали ми їх, дали по дзиґару*, андрутів* з гербатов*, би помовчали троха, і я кажу Ромкови :
- Файний ти хлоп, Ромусь, але я таких подарків не потерплю, старчит з мене Дамкрата з Трафімов ! Вези де хоч !
Но і повезли... В Трускавци навит з доплатов ніхто не хоче... Дрогобич, БорИслав... села довкола... Ніц... Врешті ми їх спрєтали в пивниці міськової ради, там їх не бдут шукали, та й їсти завше шось си найдут вночи по ґабінетах.
І рішили ми об'яву дати :
Віддам у файні, моцні руки двох майже бойових якутів. Називают сі Своладжь і Самскатіна. Практично цілюсенькі, правда троха з пробігом, але то ніц. Троха помєта кабіна в єдного і поворотнік збитий, в другого дві фари підбиті і розпляцканий воздухофільтр, на спідомЕтрі - 40-45...Розвал-зходження робити не тре... Сів і ... Нєаааа, ше тре перепрограмірувати троха... ну там кілька копняків чи шпіців по вихлопній... Вчат сі швидко, тіко шуфлю показав і вже всьо вміют, всьо зроблят і перекладача з адвокатом не требуют...
Ймовірне мєстонахождєніє : Бориславска міськова рада, нумер тіліфону в антернеті найдете, або дзвоніт до мера нового чи ше новішого начєльника поміліцьї...чи як то сі тепрека називає... Заберіт то борше і сі користуйте, люди добрі !
Завше ваш, Яків Кутовий.
- Кубусю шанований, заберіт тово пуделко*, жи прийшло до нас зі сторони, шо протилежна заходу і яке сильно верешчит і сі матюкає по-маскальскі і ше по-якімсь... Бо не даємо си ради, посєтітєлі до нас сі боят на обору* зайти ! Премії сі позбудем !!!
Я такий :
- Шо ти ми баєруєш* ? Яке ше пуделко ? Хто сі матюкає ? Я нич не чекаю, жадних* сюрпризів !
А він :
- Заберіт, прошу-благаю, бо як ми еМеНеСників закличем, то вони то рєзко розмініруют.
То я взєв Ромка Черешню та Василє Паяльника на всякий случай, тай поїхалисмо там. Приїзжєєм, там така атракція, оцеплєніє стоїт з поліцаїв по коліна в баюрі*, бо дощ, але вни, як мене увиділи, то сі перехрестили так, ніби отця Івана стріли,та й пустили на обору. Заходжу, стоїт вЕлике пудло метер на метер, перше'м помислив, жи то торт який, але торти сі не матюкают, а з него такі звуки, шо вуха шифером сі склали...
То ми яаааак вітворили той яшчик, а звіттам яаааак вискочат два правдиві якути з матюками в повній бойовій роскрасці. Подарті, побиті, ніби тіко з Улан-буде приперли. По дві шпари горизонтальні на їх головах, замісто оків, хоч васерваґу* по ним виставлєй. З усего жим почув я пойняв, жи єден сі називає Своладжь, а другий - Самскатіна. І жи вни цілий чєс сі били, бо не совпадают світогляди... Двисі, тиж ми банєки два, гамандріди нерозмитнені, Ким Чечен Ина нема на них, чи шо ?...
Но і жи то Ромко ми презент на уродини приготовив через пацанів, шо ше в АТО сі лишили, бо сі всміхав так хитро у вуса..., але троха завчасно прийшла тота посилка - в мене свєто* за два тижни...
Звізали ми їх, дали по дзиґару*, андрутів* з гербатов*, би помовчали троха, і я кажу Ромкови :
- Файний ти хлоп, Ромусь, але я таких подарків не потерплю, старчит з мене Дамкрата з Трафімов ! Вези де хоч !
Но і повезли... В Трускавци навит з доплатов ніхто не хоче... Дрогобич, БорИслав... села довкола... Ніц... Врешті ми їх спрєтали в пивниці міськової ради, там їх не бдут шукали, та й їсти завше шось си найдут вночи по ґабінетах.
І рішили ми об'яву дати :
Віддам у файні, моцні руки двох майже бойових якутів. Називают сі Своладжь і Самскатіна. Практично цілюсенькі, правда троха з пробігом, але то ніц. Троха помєта кабіна в єдного і поворотнік збитий, в другого дві фари підбиті і розпляцканий воздухофільтр, на спідомЕтрі - 40-45...Розвал-зходження робити не тре... Сів і ... Нєаааа, ше тре перепрограмірувати троха... ну там кілька копняків чи шпіців по вихлопній... Вчат сі швидко, тіко шуфлю показав і вже всьо вміют, всьо зроблят і перекладача з адвокатом не требуют...
Ймовірне мєстонахождєніє : Бориславска міськова рада, нумер тіліфону в антернеті найдете, або дзвоніт до мера нового чи ше новішого начєльника поміліцьї...чи як то сі тепрека називає... Заберіт то борше і сі користуйте, люди добрі !
Завше ваш, Яків Кутовий.
*сподні - штани, квадранц - 15 хвилин, обора - подвір'я, жадних - жодних, баюра - калюжа, свєто - свято, дзиґар - сигарета, андрути - вафлі, баєрувати - брехати, гербата - чай, пуделко - коробка, васервага - пьйон :) , водовага
*****Читай "Ромко Черешня", "Дамкрат і Трафіма", "Дамкрат на заробітках", "Трафіма - звізда Карпат", "Черешневі діти"
Черешневі діти****.
Богу дякувати, Ромусь сі вернув з АТО. Назавши. Дємбєльнули го. Але теперка проблєма в него. Як він був гражданскій, то в кажній порєдній бориславській школі в него був дітвак...переважно дівка, ну бо Ромусь ше той снайпер, недармо в развєдці дотепер служив... Діти певне і не знали, жи мают такого тата-героя. А після того, як пішов на фронт, біля тої столітної черешні, коло якої Ромко по молодості здибанки назначав, утворивсі справжній фан-клюб його імені. І фанки там сі збирали вечорами, рішали між собов, хто з них офіціяльніший в ролі дружини. А він фист файний хлоп, але слабий на передок...нє не так...передок в него ведучий. І тому по всіх школах БорИслава бігают Черешневі діти. Але то добрий кєрунок, бо завши сі знайде тота чи той , хто на старости кєлішок му до постелі піднесе...
Тай держава шось там плотит за кажну дітину. Сорок тисіч здаєсі...Йой, то виходит по дешіт тисіч за кільо, як дітвак штири* важит...Але Ромусь з того ніц немає.
А я му казав би робив, як я, а він...Бо я то просто порішав. Поїхав"єм до Трускавцє на діскатєку, виключив пронд* і зайшов до залю...Взєв тоту, жи в неї очи найбільше сі світили, і дотеперка з нев жию ! І маю спокій. А він - то вічний мандрівник.
І теперка, як наш развєдчик сі вернув, за ним постійно бігают шонайменше зо штирнайціть фанок з бахурами за спинов, і кричат :
- Ромусь - чемпійон ! Ромко - я твоя навічно !
Але я так гадаю, шо то ше не всьо, бо він ТАМКА був вішім, чуєте вішім, місяців, і нема ґваранції жи там він ТІКО воював...Як то кажут : війна - війнов, а сєкс - параспісанію...І тому певне теперка р'йяди фанок в него сі збільшат в парканайціть раз. Ото має хлоп гризоту. Вже і позивний свій помінєв, а все їдно знайдут го... Ну, певне по запаХУ, чи як ?
Але як то кажут : на спанє не купиш конє... Ромцьо будує хату за гроші, шо за танка получив, на тотих десіти сотках на болоті, жи му за АТО дали. Доста каси отримав, на добрий дитсадок старчит. Трафив в око гранатов якомусь сєпару-трактарісту, коли той хтів їх на гусениці намотати. Граната сі не взорвала, але око дурневі вибила і він ніц не видів та й заїхав до наших у гості без півлітри...
Працює Черешня, як сліпий кінь...Вася-паяльник, колєга лєпший з дитинства, му помагає. Він так сі називає не того, жи вміє паяти, а бо... Любит Василько свій паяльник поканіфолити, як і Черешня, не єдна мікросхема від того сі поплавила... Хіба ніхто го так не зве, бо той за таке і в рий* може пєрдольнути. В него похожі проблєми, як в Ромця. Але то єнча історія.
Завше ваш, Яків Кутовий.
****Читай "Ромко Черешня", "Дамкрат і Трафіма", "Дамкрат на заробітках", "Трафіма - звізда Карпат".
*штири - чотири, рий - рило, пронд - струм
Тай держава шось там плотит за кажну дітину. Сорок тисіч здаєсі...Йой, то виходит по дешіт тисіч за кільо, як дітвак штири* важит...Але Ромусь з того ніц немає.
А я му казав би робив, як я, а він...Бо я то просто порішав. Поїхав"єм до Трускавцє на діскатєку, виключив пронд* і зайшов до залю...Взєв тоту, жи в неї очи найбільше сі світили, і дотеперка з нев жию ! І маю спокій. А він - то вічний мандрівник.
І теперка, як наш развєдчик сі вернув, за ним постійно бігают шонайменше зо штирнайціть фанок з бахурами за спинов, і кричат :
- Ромусь - чемпійон ! Ромко - я твоя навічно !
Але я так гадаю, шо то ше не всьо, бо він ТАМКА був вішім, чуєте вішім, місяців, і нема ґваранції жи там він ТІКО воював...Як то кажут : війна - війнов, а сєкс - параспісанію...І тому певне теперка р'йяди фанок в него сі збільшат в парканайціть раз. Ото має хлоп гризоту. Вже і позивний свій помінєв, а все їдно знайдут го... Ну, певне по запаХУ, чи як ?
Але як то кажут : на спанє не купиш конє... Ромцьо будує хату за гроші, шо за танка получив, на тотих десіти сотках на болоті, жи му за АТО дали. Доста каси отримав, на добрий дитсадок старчит. Трафив в око гранатов якомусь сєпару-трактарісту, коли той хтів їх на гусениці намотати. Граната сі не взорвала, але око дурневі вибила і він ніц не видів та й заїхав до наших у гості без півлітри...
Працює Черешня, як сліпий кінь...Вася-паяльник, колєга лєпший з дитинства, му помагає. Він так сі називає не того, жи вміє паяти, а бо... Любит Василько свій паяльник поканіфолити, як і Черешня, не єдна мікросхема від того сі поплавила... Хіба ніхто го так не зве, бо той за таке і в рий* може пєрдольнути. В него похожі проблєми, як в Ромця. Але то єнча історія.
Завше ваш, Яків Кутовий.
****Читай "Ромко Черешня", "Дамкрат і Трафіма", "Дамкрат на заробітках", "Трафіма - звізда Карпат".
*штири - чотири, рий - рило, пронд - струм
Трафіма - звізда Карпат***
Допуки Дамкрат риґав* шуфльов на морґах* цьоці Рузі з Зимної Води, шо під Лємберґом, Трафіма в самих пстрінґах пішла до народу. То значи перше на Окружну в Трускавци, але тамка хіба-но єдні п'яні нафтовики камазами додому-на роботу і ше шофери лісовозів, котрі лІтают з прудкістю цьоцірузиної шуфлі в сторону Дамкратової голови...
Жадних грошів не заробила і, згадавши про руру, пішла в тріп-клюб "Казанок", шо в центрі Трускавцє в бувшій столовій, котра труїла совєцкіх здИхлів* кількадесіт років
і нич їй за то не було.
О ! Пішла вна тамка до роботи, якшо то мож так назвати. Покрутиласі Трафіма пару ночів довкола тої рури. А як зачєла виґібаси і карамболі свої показувати, то всі цьоці в шоці , хлопи то вопщє ! Сторінку Трафім-фанатів у фистбуку створили. В когось навит камінє з пуцьки... перепрошую.... з сечовивідного каналу полізло без нафтусі. Вонтроби-печінки сі відновлювати зачєли. В неєдного пупець з черева пропав назавше. Кашпіровскій зо злости в дім вар'ятів трафив. Мож повісти - Трафіма вперше звіздов себе відчула, а потомка "звьозная хороба" ї хапанУла і в голові сі поєб... перепрошую... покрутило. Ріжні бздури навигадувала. Взєла і помалювала тріп-руру під "бєрьозку" зубнов пастов. Шеф "Казанка", як то увидів, так їй зашпіцував, жи ї нагла поміч забрала до шпиталю. Але вна сі не успокоїла. Знов прийшла, від голови по пас* в ґіпсі, за грошима за ті сеанси, котрі давала. Ну і, як ніц не получила , крім ше трьох шпіців*, погнула ту нендзну* трубу на німецкій хрест.
Теперка ї шукают тріптізьори з квадратовими головами, би касу за руру вибити... І фанати шукают. Єдні хочут забрати, інчі - дати. Весь карпацький інтерпол за нев бігає. Всі смереки ї знимками обклєєні...
Кєпскі справи в неї теперка. Дамкрат на ню фист сі гніває, бо "нєвєрная жена". То тиж добрий піде... прпрш... "адідас" ! - як на него Трафіма потім повіла. Послав він її...
на південь. По-рускі то звучит : - Іді на ЙУХ !
Мені то тиж не тре. І шо я маю з тим всім робити ? Ану, як ОСьЦЕ (OSCE) приїде і спитає де Трафіма ? Шо я їм повім ? Жиби в "Казанку" шукали ? Ага ! Тодий я тиж
буду в хованки бавитисі з тими збУями*, шо за Трафімов питают по цілій области. Невже їй було зле у ролі звізди Карпат ?
О ! Згадав'єм жи теперка в нас ґлянц новий мер, нова міськова рада, то може
най вни тотим сєпарам арбайтен найдут ?
Баєрував* завше ваш, Яків Кутовий.
***продовження "ромко Черешня", "Дамкрат і Трафіма", "Дамкрат на заробітках"
*збуй - бандит, *морґ - шмат городу,
*баєрувати - брехати, *риґати - тяжко працювати,
*здИхлі - відпочиваючі, *пас - пояс,
*шпіц - копняк, *нендзний - бідний.
Жадних грошів не заробила і, згадавши про руру, пішла в тріп-клюб "Казанок", шо в центрі Трускавцє в бувшій столовій, котра труїла совєцкіх здИхлів* кількадесіт років
і нич їй за то не було.
О ! Пішла вна тамка до роботи, якшо то мож так назвати. Покрутиласі Трафіма пару ночів довкола тої рури. А як зачєла виґібаси і карамболі свої показувати, то всі цьоці в шоці , хлопи то вопщє ! Сторінку Трафім-фанатів у фистбуку створили. В когось навит камінє з пуцьки... перепрошую.... з сечовивідного каналу полізло без нафтусі. Вонтроби-печінки сі відновлювати зачєли. В неєдного пупець з черева пропав назавше. Кашпіровскій зо злости в дім вар'ятів трафив. Мож повісти - Трафіма вперше звіздов себе відчула, а потомка "звьозная хороба" ї хапанУла і в голові сі поєб... перепрошую... покрутило. Ріжні бздури навигадувала. Взєла і помалювала тріп-руру під "бєрьозку" зубнов пастов. Шеф "Казанка", як то увидів, так їй зашпіцував, жи ї нагла поміч забрала до шпиталю. Але вна сі не успокоїла. Знов прийшла, від голови по пас* в ґіпсі, за грошима за ті сеанси, котрі давала. Ну і, як ніц не получила , крім ше трьох шпіців*, погнула ту нендзну* трубу на німецкій хрест.
Теперка ї шукают тріптізьори з квадратовими головами, би касу за руру вибити... І фанати шукают. Єдні хочут забрати, інчі - дати. Весь карпацький інтерпол за нев бігає. Всі смереки ї знимками обклєєні...
Кєпскі справи в неї теперка. Дамкрат на ню фист сі гніває, бо "нєвєрная жена". То тиж добрий піде... прпрш... "адідас" ! - як на него Трафіма потім повіла. Послав він її...
на південь. По-рускі то звучит : - Іді на ЙУХ !
Мені то тиж не тре. І шо я маю з тим всім робити ? Ану, як ОСьЦЕ (OSCE) приїде і спитає де Трафіма ? Шо я їм повім ? Жиби в "Казанку" шукали ? Ага ! Тодий я тиж
буду в хованки бавитисі з тими збУями*, шо за Трафімов питают по цілій области. Невже їй було зле у ролі звізди Карпат ?
О ! Згадав'єм жи теперка в нас ґлянц новий мер, нова міськова рада, то може
най вни тотим сєпарам арбайтен найдут ?
Баєрував* завше ваш, Яків Кутовий.
***продовження "ромко Черешня", "Дамкрат і Трафіма", "Дамкрат на заробітках"
*збуй - бандит, *морґ - шмат городу,
*баєрувати - брехати, *риґати - тяжко працювати,
*здИхлі - відпочиваючі, *пас - пояс,
*шпіц - копняк, *нендзний - бідний.
Дамкрат на заробітках**.
Недавно звоне до мене кубіта і каже так весело :
- Вітаю, я сі називаю Рузя з Зимної Води з-підо Львова, дайте ми в аренду вашого Дамкрата, бо тре під бульбу город перекопати, чула"м про него з фистбуку, кажут, жи файний робітник !
Я такий :
- Нікому нич не дам, бо ніц нікому не обіцєв ? То є мій Дамкрат, мені го Черешня подарив ! Як то я вам го в аренду можу дати ? А ше як ОСьЦЕ (OSCE) взнає, то мені капєц !
Але вна сі чепила... Три дни підряд дзвонила, аж моя Ядзя денервуватисі зачєла.
Ну то я подумав : дам ій на пару днів, най сі відчепит, та й Дамкрат шось си заробит... Кажу до него :
- Такво ! Зара поїдеш в командіровку до Зимної Води, шо під Лємберґом, і тамка зробиш порєдки в пані Рузі на городі, би бульбу мож веснов нормально посадити. Дамкрат на то :
- Какая зімная вада, єслі шчас єшчо осєнь ?
Я, вже нервово :
- Так, телепню фіґуровий, сідаєш в Трускавци в парашутку і за три години будеш
на місци !
Він не перечив, пішов і ....пропав. Три дни тота цьоця Рузі до мене дзвонит, питаєсі, коли той Дамкрат приїде, а його нема й нема... Аж за якийсь чєс сі об"явив. Виявлєєсі він пішком йшов, бо в "маршруткє какіє-та страшниє бандєравци єхалі" і він сі бояв.
Але то ніц. Прийшов і Богу дякувати, а тота цьоця Рузя му каже :
- Отово город, скопай під бульбу !
І пішла си до роботи. Вечором приходит, весь двір перекопаний, город тиж,
вна в обморок... Потомка, за дві години, встала і сі питає :
- Шо"с наробив, дурню ти пластіліновий ? Ти шо ту монгольскє поселення шукав,
чи ше який антікваріят ?
Дамкрат на то радісно так :
- Хазяйка ! Всьо пєрєкапал, бульбу нє нашол !
А вна тодий му в пащу шуфльов... Нокаут ! Фсьо, попав мій Дамкрат, Рузя го в плєн взєла, віддавати не хтіла поки він тоті свої викопи не зарувнає. Мусів я го викупляти,
бо ше не дай Боже ОСьЦЕ (OSCE) би сі довідало, то я би в ше більшу копійку влетів. Кльовов поштов в пуделку прийшлося Дамкрата пересилати. Як приїхав,
дав я му два дни вихідних на лікування від шуфлі...
.....А ше від него Трафіма за час командіровки втікла. Але про те потомка повім.
Завше ваш, Яків Кутовий.
** продовження "Ромко Черешня", "Дамкрат і Трафіма".
- Вітаю, я сі називаю Рузя з Зимної Води з-підо Львова, дайте ми в аренду вашого Дамкрата, бо тре під бульбу город перекопати, чула"м про него з фистбуку, кажут, жи файний робітник !
Я такий :
- Нікому нич не дам, бо ніц нікому не обіцєв ? То є мій Дамкрат, мені го Черешня подарив ! Як то я вам го в аренду можу дати ? А ше як ОСьЦЕ (OSCE) взнає, то мені капєц !
Але вна сі чепила... Три дни підряд дзвонила, аж моя Ядзя денервуватисі зачєла.
Ну то я подумав : дам ій на пару днів, най сі відчепит, та й Дамкрат шось си заробит... Кажу до него :
- Такво ! Зара поїдеш в командіровку до Зимної Води, шо під Лємберґом, і тамка зробиш порєдки в пані Рузі на городі, би бульбу мож веснов нормально посадити. Дамкрат на то :
- Какая зімная вада, єслі шчас єшчо осєнь ?
Я, вже нервово :
- Так, телепню фіґуровий, сідаєш в Трускавци в парашутку і за три години будеш
на місци !
Він не перечив, пішов і ....пропав. Три дни тота цьоця Рузі до мене дзвонит, питаєсі, коли той Дамкрат приїде, а його нема й нема... Аж за якийсь чєс сі об"явив. Виявлєєсі він пішком йшов, бо в "маршруткє какіє-та страшниє бандєравци єхалі" і він сі бояв.
Але то ніц. Прийшов і Богу дякувати, а тота цьоця Рузя му каже :
- Отово город, скопай під бульбу !
І пішла си до роботи. Вечором приходит, весь двір перекопаний, город тиж,
вна в обморок... Потомка, за дві години, встала і сі питає :
- Шо"с наробив, дурню ти пластіліновий ? Ти шо ту монгольскє поселення шукав,
чи ше який антікваріят ?
Дамкрат на то радісно так :
- Хазяйка ! Всьо пєрєкапал, бульбу нє нашол !
А вна тодий му в пащу шуфльов... Нокаут ! Фсьо, попав мій Дамкрат, Рузя го в плєн взєла, віддавати не хтіла поки він тоті свої викопи не зарувнає. Мусів я го викупляти,
бо ше не дай Боже ОСьЦЕ (OSCE) би сі довідало, то я би в ше більшу копійку влетів. Кльовов поштов в пуделку прийшлося Дамкрата пересилати. Як приїхав,
дав я му два дни вихідних на лікування від шуфлі...
.....А ше від него Трафіма за час командіровки втікла. Але про те потомка повім.
Завше ваш, Яків Кутовий.
** продовження "Ромко Черешня", "Дамкрат і Трафіма".
Підписатися на:
Дописи (Atom)