Штефко-охраннік*

Якшо памітаїте, люде,то зачєв'їм минулу бздуру з того місцє, як колєґа мій, Штефко Сиреда, акридитований вар'ят, приїхов до мене зи свого села. Раньче му сі жило в селі фист файно. Деколи ходив до школи, надував жєб чериз соломинку в дупі, боровсі вербовим патиком з будаками на оборі та й казав когутови :
- Дай Боже здоровлє, вуйку !...
 Довгими зимовими вичорами любив си подрочіти на знимку вчитилькі хімії. Кінути до шкільного віходку димовушку із пукнутих тенісних шаріків - то була його коронна акція. А горєчого літа до сусідского тулєту - дріджів. Після школи хлоп зразу сі навчів купувати бімбер в баби Оси. То типерка вна вже вмерла, але всі знают, шо в неї була найліпша самогонка на всі Карпати. Остра, як оса. Того так ту бабу прозвали. Єдного разу після тої самогонкі в Штефка навит загоріласі куфайка. То з перипою було. Він акурат невдачно відригнув. До войска Штефка не взєли, жеби не було перидозу, бо тодий такіх вар'ятів тамка було повно.....
    А ту вчув він десь, жи в місті набирают в охраннікі. Но то він джінси віпрасував, вбрав білі скарпеткі, мешти напуцував та й пригнав до мене. Поїхали'змо зі Штефком на икскурсію повозитисі по Рурославі, бо нидавно мій колєґа, Гєнько з Нафтової, показов мині тааааакі дороги, люде, про котрі ШЕ нич низнає водоканал, курва. І тому по них ше МОЖ проїхати, та ! Показав я му мєстні краївиди і вже маршрутков покопотіли'змо до перидмістє Млинок, бо саме там сі знаходила тота охранна фірма, котра тіліфоном сі погодила взєти Штефка на роботу. А я завше казов, люде, шо він є охраннік з народжиннє, курва. Но а вже з вокзалу зразу погнали на "ґуму"*, бо Штефко казов, шо без бєрців на роботу не возьмут ! Йой, він, як увидів той тарґ, каже :
    - Курча ляґа, та то аеропорт цілий !, - і мало не знепритомнів з радости споглядання того достатку. То значи - такій вЕликій тотой пляц був. Купили'змо такі черивикі, як тре, і пішли до якогось льокалю, би по підисєть лупанУти. Ну аби сі носили добре і для храбрости перид кастінґом. Де він такє слово взєв, до холєри, га ? Но, а де підисєть, там і сотка, люде ! Вже ніхто ніґде не летит, курва, то значи на жаден кастінх не йде. Штефкові сі хтіло пити і то пити остро, люде ! Гет му різьбу зірвало ! То я забрав в него бєрци, би телипень не згубив, та й пішов си до єдної там стріли. Нуська сі називає. Нарано дзвоне той йолоп до мене :
    - Куба, курва, срака ! Я мешти згубив.
  Оказалосі, жи він нич мудрого не видумав, як лігти спати у баґажніку чийогось москвічє, а вночи з ногі зліз му єден мешт. Но а, як сі проснув, увидів, шо нима мешта, порицькав тУда-сЮда, а докола темінь, ніч, та й не найшов го. Но то тамтим другім пєрдольнув в небо і пішов до мене в білих скарпетках. По дорозі він ше умудривсі стрілити по чолі сусідови мої кубіти, бо той му не дав вогнє. Може хтів такім чином відобути іскру, незнаю ? Заходе до хати хлоп такого макабрично-змордованого виглєду, шо навит моя Нуська, котра за своє життє виділа і ни такі цуда, аж під диван сі сховала... А той сі не кремпує аніраз, курва ! На кухню, сотку пєрдольнув, зразу му пашча сі вирівнала, но то й погнали ми на кастінх. Тамка тіко сі подивили на него і зразу на роботу прийняли, маркіт якійсь пильнувати. Но бо по нім видно, шо то охраннік з народжинє, як я і казов вам. Штефко хіба шо попросив би му фуражку фірмову дали, бо шо то за сторож без неї. Но то пообіцєли му, шо десь за півроку дадут, як бде чемний.
    Типерка чєс від чєсу дзвоне до мене, та й повідає, як му файно сі працює, шо він типерка має дозвіл і носе зи собов люфу, шо виглідає, як провдива ґіввера. Жалієсі, шо пОкупці гет неґречні стали, тєгнут всьо, шо зле лежит, дятли би їх вкрали... Каже, шо шчурі в їхнім маркєті вогнетривкі, нич їх не бере, жадна трутка*. То вни тодий їх підгодовувати зачєли, аби ті продукцію не псули. Шо колєґі лаха друт з него, як він перип'є не раз. Но і похваливсі, шо скоро головним го постав'єт, бо вже є їх штири хлопа. Всі з сусідніх горбів. А він самий старший. Певне, аж тодий му кАшкєт бде положено носити ? Та й премія якась...
    Отакво, люде, життє, курвафранцашлякнадротєх ! Памітайте : всьо в тім світі брихня, допокі ни стане правдов !
                                                          Завше ваш, Яків Кутовий.
PeSe. Далі бде про то, як Штефко на солтиса балотірувавсі...
* Продовження Штефко Сиреда
ґума - беушний базар, гуманітарка
трутка - отрута

Значьок.

Є в мене, люде, їдна фист файна коліжанка. Ладна дівка накапєц, хоч і з Кийова. Та й чєс від чєсу звоне до мене та й маруде :

- Кууууба, я ті прошу, найди ми хлопа порєдного, бо вже’м всі простирадла погризлам, так гратисі хочу... А я шо ? Та нич, курча ляґа ! Хожу межи хлопів та й сі питаю : - Хлопе, чюїш ? Тобі кубіти не тре, га ? Здорова, зуби майже всі свої має... - А шо вміє ? - Та шо вміє ? Відкі я знаю, га ? Тре сі спитати. Знаю, жи вміє писати... но і читати тиж... Говорити ї навчіли ше в дитинстві. О, знаю, жи вна вміє митром сі користувати, та ! То такій тУниль під землев, де транваї їздєт. Но то єден такій сі знайшов, подививсі на ї знимку у ефбе і вірша їй наклоцав : Вудивів ай в ефбе бете і разру ипохокат хстІв Ладеко ит луба та ен вартмив сІ ай Дісаю ай у доїзп і сьо ай з вотОб Им вазше заром дубем сев тижтЄ !!! Вна, як то увиділа, людеееее, ви би знали, шо з нев сі робило !!! Впала на канапу і яааак зачєла по ній сі волочити. МотлОшило нев від обіду до самого вечора з тої радости. Так, з півмитровов піццов у руках і заспала... На рано приїхав хлоп до Кійова, стрілисі вни, помацялисі... За півгодини дзвоне він до мене з ї хати по скайпу : - Курррьва, Куба, шо’с ми раньчє не повів, жи маїш таку люксторпеду в друзях, га ? Я : - А я відкі знав, шо ті треба ? Але як тибе увидів, то згадав про ню і зразу відчув, шо то є знак згори... Той так сі подивів на ню згори донизу і каже : - Ну, ЗНАК не ЗНАК, але ЗНАЧЬОК порєдний ! Завше ваш, Яків Кутовий.

Нодепілок

Тримбіта, бартка, чайний гриб.

Про Гамерику, люде, ви ніц не знаєте, би'сте знали. Але я вам повім, курча, всьо як було направду ! Бо я про то всьо сі довідав з наскельних малюнків, котрі є в нас на Уричи !     То було тодий, коли ше ніхто навит і помислити не міг си про джінси чи кокаколю. Вісоко в горах мешкали двай колєґі : бойко Петро і гуцул Миколай. І, якось за чарков бімбру, рішили вни відкрити нові землі, бо на своїх в них вже всьо було люкс, але не було бульби. Зробили вни пару присідань, качнули біципси, триципси, взєли зи собов барткі, тримбіти і чайний гриб. Зробили такого плота, від єдного  погляду на якій, Тур Хєєрдал пук би, як бальон, від заздрости, коби тоді жив. Та й сплавилисі Черимошом до мор'я, а потомка в окіан. Пливут си, пливут, рибу чирвону їдєт, остіма* в зубах сі колупают, соленов водов, як росолом з вогирків, запивают. А хлопи вни фист витривалі були, могли і без риби обійтисі, як колись. В тєжкі чєси і на єднім салі виживали. По дорозі заскочили до кітайців в Ляньюньган, би на базари купити си в них пороху, запальнічок, но і папендекелю* троха, би було з чого посилкі до села робіти.     Стоїт єден такій, пашча нагла і кругла, як спідометр від ґазона і сі шкірит до них своїм карієсом. Тіко спробував в Петра бартку підбрити, але той, як провдивий бойко, зразу присік то і сказав : - Відпєрдольсі від мене, жовток ти зипсутий ! Ше раз тіко спробуй в мене шось вкрасти ! Я тя запамітав назавше, глобусоголовий ! Найду тя, курва, в любім кітайскім тлумі, і закатруплю до шляка ясного ! Але вже як назад бду сі вертав...     Поскакали на плота, пливут, в тримбіту море роздивляютсі. Тутка, курва, рррраз!, Петро кричит : - Миколаю, двисі, Гамерика ! Ну вни ше тодий низнали, шо та земля так сі називає, бо з Колумбом на той чєс в Еуропі ше було дуже сумно. Але ніц, курва, припливли до берига, зразу зачєли всякі віґвами будувати, бо тре десь кубіту привести. Але кубіт все не було та й не було. То пішли шукати. Вилізли на якійсь горб, Петро Миколайови на барки* виліз, зиркнув у тримбіту, сі дивит, курва, а тамка, в долині мадярскі циганкі боґраш на вогни варєт. Єдну навит спізнали, бо то була Зузанна з-під Кечкємету. Вна колись Миколайови пулярис* хтіла ґвізнути* в барі коло Сваляви. Мабуть після знайомства з кулаком Миколайовим і втекла світ за вочи... Підойшли, зачєли знакомитисі. Петро згадав про чайний гриб, рєзко поставив го на сонце, як тіко той забродив троха, то вигнали з него бімбер. Закусили салом, станцювали аркан. Зачєли жити сиксуально... Бо гранє*, люде, то є двигун прогресу ! З тримбіт поробили си плювачкі. Аби отруйними стрілами плюнути чєс від чєсу якомусь їнотови у воко і мати шо жерти. Но і підзорні труби поробіли, би сі дивити в далину і ни прогавити коли то Христофор прискаче їх відкривати. Бартками кідалисі в кольорацькіх жуків. В ті чєси тамка було фист богато бульби і тому жукі тоті були величинов з порєдну свиню на три метри*, жерли всьо підряд, курва. Могли захрупати навит людий, шо слабували на ногі і не могли швитко бігати. А шо коний ни було, то виписали си табунчік тарпанів лісових та провдивих гуцульскіх коний мишастої масти зи свого села. Перекінули Приматбанком пару тон бус з циганского золота і бульби п'єть кіля для розмножиннє. А Кльова Пошта вже тодий спрацювала на повну. Но, а заєдно з коніма і афенів* їм прислали, но бо як без них ? А то вже потомка тоті коні сі схрестили з зебрами і стали мустанґами. Пройшло трохи чєсу... Зачєли циганкі дітий народжувати... Так, як тіко вни то вміют : шо-тре-тий день, холєра ясна ! Бебібум, курва, сі зачєв, шокапєц.     Но а в ріднім селі про наших мандрівників, вже тааааакі шалені пльоткі ходєт про країну чорівну, де всьо є, навит бульба, шо капєц. І ніхто про той край ніц незнає ! Але якось заскочив на погарик сливовиці з фритками* до сільскої корчми той скурвисин Христофор. Як вчув тоті чутки, навит не доїв, рєзко вскочів на конє і поскакав до свої Хішпанії, і зачєв засновувати ніби фонд якійсь, жеби касу на подорож зібрати, всякіх мотросів шукати та й такє.... А далі ви вже знаїте, шо бду вам оповідав, га ? Чекаю на ваші міномьотні лайкі, завше ваш, Яків Кутовий. *пук би - луснув би, ості - риб'єчи кості, афени - чорниці, пулярис - гаманець, барки - плечи,

ґвізнути - вкрасти, три метри - триста кіля, гранє - сиксуальний акт, папендекель - картон, фритки - картопляфрі

Штефко Сиреда

Штефко Сиреда, акридитований вар’ят, приїхов до мене зи свого села, якє сі знаходит більше як трийціт кільомитрів від того місцє, де Joryj Kłoc концерти шоліта дає. Знинацка сі припер, скурчибик ! Я навит сі ни спОдівав, жи він може автом приперти до міста, бо ніґди нимав хлоп прав, а шо читати сі навчів у охоронній фірмі, то про то вже промовчу. Сиреда го звут відтоді, коли він сі позбув сиредного пальцє. То значи троха ни так. Дав му тату завданнє попиляти пару дошчок на кучу для свині. Но то Штефко, якій завше знав, шо він охраннік від народжиннє, а не столяр, не став перечити батькови і пішов до циркуляркі, а вже за п’єть мінут роботи позбувсі всіх пальців єдної рукі , крім вЕликого... Крик, ґєвалт, прибіг татусь, позбиров пальці в цирату, Штефкову лабу запхав в скарпетку, і погнав до медпункту. Тамка акурат була медсистра і, на диво твирезий ветринар. І му пришив всі пальці, крім середного... Прокинувсі Штефко нарано після анистизії, а коло него сидит лікар Прстович, а на тумбочці, в стакані з льодом штефковий палиць. І каже до него : - Чуїш, Штефку ! Всьо люкс, крім єдного. Твій палиць не хтів сі пришивати аніраз, курва ! Може ти ним збит часто сі користував, га ? Бо я фист добре памітаю, як ти ми го показував, на проводах, коли до войска йшов.... Але ніц, типерка точно не покажеш вже нікому, інваліде ти розумОвий. Але тойво палиць мусиш закопАти там, де хтів’бис би тибе колись поховали. Бо будиш мав гризоту, як то ни зробиш, штурпаку ти нагулєний ! Но то війшов Штефко з медпункту, кінув пальцє в баґажнік жигулє і попер домів. А шо була зима і зимля була фист твирда, то похорони пальцє він за кажним разом відкладов до весни, аж покі ни забув про него цілком. І так їздив по селі з ним у баґажніку. Но а їдного днє спинили го поліцаї. Якась в них була "отработка" в тім моменті, люде. ДокУминтів у Штефка і так ніґди ни було, про то всі знали, но то наказали отворити баґажнік. А тамка, яссссна холєра, палиць, про котрий той телипень гет забув ! Аж вже штиняти зачєв. Сиреда зачєв поліцайом пояснювати жи то його власний, а ті нич му не вір'ят, кажут, жи він кіднеппер якійсь. Закули го в кайданкі, побуцали по пичінках, привезли до постирунку в перидмістє Млинок, ну а тамка знов по нирках, потім икспиртизи, справкі всякі зі шпиталю і всякє такє, на шо здатні наші правоПохоронці. Жигулє на штрафмайданчік закотили. Але добре, жи всьо сі пітвердило, то пустили Штефка за три дни. Йде хлоп по Дрогобичи голодний, побитий і з сиредним пальцьом в задній кішени споднів, пришпилений аґрафков, би сі не згубив. На рахунку в тіліфоні зеро, грошів тиж нима, шо робіти ? А тутка назустріч му Місько з його села, корову продав, йде довольний, шо мидвідь після гранє. Но то вни зразу по підисєт в найблишчім гинделику. Потім ше по сто, потім ше... Далі зачєли сі бити межи собов, потомка дали в пашчу барменови, приїхали поліцаї, але вже інчі, з міста, бо тамті були з районкі. Місько втік, а Штефка хопили за яя. Но і знов, курва : ревізия по кішеньох, найшли відтєтий палиць, по пичінці, кайданкі, икспертизи, справкі... Врешті віпустили. Каже Штефко до них : - Я вас так прошу, панове поліцаї, відвизіт мине на якійсь цвинтар, бо як не поховаю ниніка той палиць, то довго не проживу ! Ни витримаю, бо мине і так вже все, шо мож, болит штири дни. Єден поліцай оказавсі з сусідного села, то пожаліли го, відвезли на горбок в сторону Рихтич. Подививсі Сиреда докола, файний відок. Гори Карпати з їдної сторони, з другої - ставкі з жабами. І ясени, курва. Но то пожичив він шуфлю у мєстних з цвинтара і закопАв той кавалок під єдним деривом... Так ото Штефко побував перший раз в життю у місті і, хоч мало з того памітає, але фист му сі сподобало, бо видів чериз вікно які тамка ладні шкіри* ходєт і асвальт навит є... А той ясинь вісох, курва.... Завше ваш, Яків Кутовий. PeSe. Далі бде, як Штефко на икскурсію приїхав би охранніком сі влаштувати. *шкіра - дівка

Гібрид

Мер не мойого міста, то є якійсь гібрид, курва ! Подивишсі на него - на голові вуса, нижна шчилепа, як шуфляда до б’юрка плюс вочкуляри... І вигляд такій невинний, ніби він тіко шо з Бєдронкі* війшов. А насправді то такій си двоногій глист, до шляка яссссного ! Ти шось питаїш го, а він сі дивит на тебе, як диплодок на пипсіколу ! Тутка він з тобов говорит культурально і ввічливо, а поза вочи си позволєє хамити, як остатній москаль при грі в дОміно.
Зимов дитєчій вертеп му сі ни сподобав, бо шось не то дітиска про владу повіли. Рррраз!, курва, і не допустили їх на фистиваль. А ту якійсь клєрк з відділу культури вірша “не по госту” написов - іди сюди, хлопе, до мера “на кавьор” ! Аааааа, ви ше й якомусь тиатрови позволили писок проти мене відкрити ? Нононо, я вам дам, нігадяї... Спробуй шось не то повіч, зразу тя зільонков обіллют, а перший заступник тебе з радістю по пичінці настукає. Дури, зрадникі, сипаратисти ! Але перид віборами фист лагідно нам повідов, жи всьо знає, всьо зробит, навит, як тре, то паравоз кривим стартіром заведе чи з буксіра, холєрник брихливий ! Но і дійсно, все сі справджує - як тре, то мерцьо, як той Ниптун, басен отвирає. А то шо він потік наступного днє, то нич, зробим санітарний день, і заткаїм тоту діру пальцьом, а заїдно заступників пополокаєм в нім. А Галицка Зорька все про все напише, як тре. Маючи мільйонові статкі, підвишчує си зарплату на двіста прОцинт. А потомка по судах кричит, шо то не він руку підоймав, то всьо дипутати пєрдольоні го довели до такого життє. Двайціть тон мнєса спонсорского в момент головний лікар разом з мером ззіли. І без хорих ! І ніхто про то ніц низнає. Навит КРУ на то вочи закрило. Но бо як таку поважну глисту посадити ? Він же комусь колись хрибет порівнєв, га ? Рури прокладено, але нич по них не тиче вже півроку. Но бо зима, люде. Зимов нимож ніц робіти, навит мидвіть зимов спит, то шо про сантєхніків говорити, га ? Ясний ґвінт, шо бде бардак, бо той війт ніґди не пройдесі містом пішкі. Шо, курва, не можиш проїхатись по нім субаром чи нісаном, га ? Сміттє, люде, то тиж фист прибуткова річ. Мож бути навит простим мєстним дипутатом і зароблєти на тім незлі гроши, курва ! А якшо ти ціла голова міста, тодий витігай міх під касу. Отвераїш си сортувальну лінію з трома бомжами в нових куфайках і кажеш, шо то еуропийскій підхід, люде, а ви докола ніц в тому сі ни розуміїте. І глист з Лємберґу тя в сраку поцілює не при всіх. Раньче тоті сміттярі на такіх ґратах їздили, шо встид було на них сі дивіти. А типерка, га ? Добре бізнес їм іде, раз новюткі мани з мирцедесами си понакуплєли. Помаранчові і блишчєчі, як новорічна мандарина. Возят си з Лємберґу до Рурослава, чи перидмістє Млинок, сміттє і мают в сраці всіх, бо кажут, жи то Оровоград знинацка фист моцно зачєв смітити і то всьо віттам сі возит. А в тім курорті головний иколог галичини в заступниках, знає шо куди запхати. Але я вам повім, шо на нинішний день сама небизпечна робота - то водійом ліс чи сміттє возити. Бо люде докола такі злі ходєт, шо тоті авта від єдного погляду можут вібухнути. Або не від погляду...
Звітує шороку голова не мойого міста по-ріжному. Може під єйцєві оплескі, може під брєжнєвскі співи тамади, а може віступити з промовов перид двайцітьма здріманими дипутатами так, би ніхто не видів. То може станьмо раком, панове ? Бо рак багато спит ! Чи нє ? Тодий, дорогі мої люде, кОпайте мошновладців остро в сраку при любій оказиї. А ти, пане мер, війт, бурґомістр - сери, перди, грійсі в тім гівні, шо’с докола себе розвів !!! І слухой уважно, шо ті Куба повідає, бо він злого ніґди ни порадит, нє ! Завше ваш, Яків Кутовий.
*Бєдронка - фист таний продуктовий склеп в Польшчи, на кордоні з Неньков, божа корівка в пирекладі.

Історія мого краю.

Історію, люде, тре знати фист добре ! Я вам троха повім про той кавалок Карпат, де'м сі вродив і де сі навчів співати "Ой, під львівскім замком..." Бо ви обовізково колись приїдете ту, а вас про шось сі спитают, то шо скажите, га ? Шо нич ни
чули ? Тодий можите сі готувати до поверниннє домів, І то добре, якшо в єдних майтках і мештах, бо може бути гірше... Але все їдно, люде, прошу дуже і велкам ласкаво ВСІХ до нас ! Перше про шо маїте памітати, шо гасову лямпу вінайшли у 1853 року у БорИславі, шо на Львівшчині, місцевими аптекарами Яном Зегом та Ігнатієм Лукасевичем. А типерка сі подивіт, яков була снігоприбиральна техніка в БорИславі до гасової лямпи (ДГЛ*) ? Мамонти, приручині добрими руками і острим бичом майбутніх либаків, курва ! Маїте перид собов образ маляра Петра Дивного зи села Губичі. Масло (зі слонєчого молока). То вже потомка, після всім відомих подій на Жовтих Водах, вни полисіли і стали слонами.
Би'сте знали, шо в чєси ДГЛ*, допокі ни були створені провдиві слоноферми, слони з околиць БорИслава висиджували єйці в такіх гніздах, як на унікальній знимці Івана Пердатого. Це вже пізніше їх зачєли одомашнювати місцеві силяни і, від невідомого історії року, слони працюют в поті чола на благо людий : дают шалені барелі молока, нисут сотні єєц, помагают орати поля, збирати ябка... Слоноферми, курва, навит зара існуют вісоко в горах. Бригадир доярок з перидмістє Млинок, Василь Жахливий завше перид доїннєм вітається семов асаннов зі своєю улюбленицею Манною. Щоденний пидікур тутка використовуют, як заохочиннє для крашчіх молочних слоних. На слонофермі ше від старих чєсів збериглисі такі приписи - жадних ту підков, не мож ходити на обцасах, скарпеткі вдігати мож тіко зі слонєчої шерсти. Вже тоді в перидмістю Млинок зачєв фунциклірувати перший базар для риалізациї фермерскої продукциї. Тіко ни кажіт ми, шо слони єйці не нисут, до курви нендзи ! То були фист теплі чєси, люде ! Водопій на трускавецкому питтєвому озирі поблизу слоноферми був мєстним клюбом за інтересами. Туткай сі знайомили, кохалисі і мінєли деривлєні гроші на майткі зи смерекового ворсу. Тодий, люде, ше ни було Трускавцє, нафтусі і здихлів, тож тре було шось істи. Тому, на єдній зи знимок видим, як перші селяни з Оровограду, при помочи бойових слонів, готуют висняне поле під трускавкі !
...Олекса Довбуш ше ни вітесав Уріцкі Скелі для оборони від монголо-татарскіх нападів. А силяни майбутньої Схiдници тиж ше ни знали, шо жиют в майбутнім курорті і нігди ни позволєли си полювати на мидведів з фанеров і молотком.
...По тих синих буквах, люде, можите периходити і читоти про згадані місця, дорогі серцю кажного провдивого байґарє !
Завше ваш, Яків Кутовий. 
*ДГЛ - чєси до гасової лямпи

Слоноферми і зара існуют вісоко в горах)

Щоденний пидікур, як заохочиннє для крашчіх молочних слоних.

Перидова доярка Аза Махатмівна з Новошичів і її шіснайціте ведро слонєчого молока !

Село Губичі, маляр Петро Дивний. Масло

Унікальна знимка Івана Пердатого, чєсів ДГЛ. В чєси до гасової лямпи (ДГЛ).

Водопій на трускавецкому питтєвому озирі поблизу слоноферми.

Тодий ше ни було нафтусі і здихлів, тож тре було шось істи

Олекса Довбуш ше ни витисав си Уріцкі Скелі

Силяни ше си ни позволєли полювати з фанеров і молотком на мидведів.

Бойові єйці !

 

В перидмістю Млинок, люде, нидавно сталасі страшна траґедія. Єйціма трафіли мерови по планшету ! Ви сі тіко подивіт на него, га ? Лише два яйка, люде, а смроду на всей світ, курва, ніби на них ціла птахофабрика сі всрала. Навит з другого кінцє світу коріспондєнти дзвонят і бронюют си пару хвилин на інтирв'йу з героями шкандалю.   А я повім, жи єйціма кідати в голову - то вЕликий гріх. Бо вас можут звинуватити в посяганні на убійство. Особливо, якшо то голова міста. Но бо з єйця могло би сі вілупити якєсь циплєтко, а ви ним в голову, га ? А якшо та голова ше й фист який злий ґазда, тодий то є гріх подвійний. В дипутатів, навит ріжного рівнє, тиж ни варто кідати єйціма, хіба шо тими, котрі в них тіко шо відорвали, за їх супирпрофисійну діяльніст. Бо кінеш єдним, а штиняти бде, ніби на него цілий ріфріжиратор єєць сі вісипав.   І тому, люде, я вам зара поясню ЧИМ тре сі кідати, якшо ви фист нирвові. Але попириджєю, шо то смирдит ! Бо то є гівно, звичайне люцкє ГІВНО !
З єйціма, люде, вас не в кажну міську раду пустят, особливо, якшо там ниніка сесия. Хлопів то точно ни пустєт, хіба шо тотих з тонкім голосом...
  А протів гівна, курва, нима жадного закону, котрий би го забороняв. З ним мож ходити всюда, мож носити зи собов як хоч. Чи то в мішечку з цирати, чи просто в кішени, чи то в самім собі. Гівно є фист ифективним засобом, на відміну від зільонкі, яєць та єнчіх проявів протесту. Ни варто користуватисі чужим гівном, бо то є порушиннє права власності. Тодий тре в автора брати довіреність на право користування. Воно вам тре ? Вам шо, свого мало ?
  Перид тим, як метати в дипутата, чи в чийогось заступника гівном, тре фист файно сі прицілити, би раптом ни трафіти в планшет, бо то може бути розцінене, як посігання на диржавну власніст.
Купіт си тишчу плястікових мішечків за десіть гривень, знайдіт однодумців, роздайте їм тото і обовізково поясніт їм правила технікі бизпекі при роботі з гівном. Етікєт повидінки під чєс метання обмежуєсі тіко здоровим глуздом метальшчіка. Дотримуйте сі чотирох головних засад.
1. Перид кіданням гівном, ним тре побаламкати і ніґди не мислити про свій зовнішній вигляд, а думати лиш про то, якій бде відок у того, в кого ти трафіш !
2. СТРАЙК має бути твойов головнов метов ! Бо сам цімес метання в тому, жеби трафіти в максимальну кількіст "кеглів" єдним кідком менчов кількістьов натурпродукту.
3. Вага мішечка з гівном мусе бути підобрана відповідно до маси тіла митальшчіка.
4. Лінія плечей і рука, шо мече гівно, має утворювати  прямий кут в момент закінчиннє кідка, ногі мают бути штивні, як спрунжина, а "снарядів" має бути запушчино три шонайменче.
При ідиальному положинні пличей, рук і ніг, точніст кідка збільшуєтсі нараз, би'сте знали, курва ! А, якшо ви приміните ше й принцип маятника, то кідок, народжиний в ризультаті такіх ідиальних варунків, бде більш прицільним і фист радісним для вас, а менче для мішені ! Коли, єдного разу, у вас то сі получіло, запамітайте назавше позицию кінцівок, амплітуду польоту гівна і стан душі в тім моменті ! Бо то є ідиальна позиція. Вивчіт то, як тАбличку про васю-мецината. Всьо, люде, можите сі користувати бисплатно, але ни забутьте поставіти вподобанку, бо як нє, то бде порушиннєм авторскіх прав. .....Аааа, мало`м ни забув, не мечіт гівно фист вісоко, бо можете попсувати суфіт !

Завше ваш, Яків Кутовий.

Ксьондз, шофир, мецинат.

Ниніка повім вам, люде, за їдного порєдного хлопа. Хулібєком го тато назвав, бо довго був на заробітках в сиредній азиї. А потомка там сидів в тюрмі за то, жи з кумису бімбер гнав і мєстних ним споював. О ! А бабцє в него була фист віруюча і навит за совєтів ходила до церкви. А той Хулік був страшним шибиником, курва ! По баюрах любив си поскакати, коту воко вібити, чи корові сідло причіпити, а перед доїннєм цебра подзюравити. То мусіла го тиж зи собов брати, би троха спокійнішим став. Єдного разу, влітку, став си хлопака на службі і так му було нудно фист, але тутка прилЕтіла оса. І давай докола него лІтати, як попечена. То Хулік ї руков пєрдольнув, вна си впала на підлогу, а він тодий на ню капцьом - рррраз, і роздусив. Оса в шмарклі сі перитворила, но а дітвак тодий яаааак заверишчит на всю церкву : - Бабцю, двисі, як я осу настрашив, вна аж сі всрала !!! Бабцє була розумнов кубітов і більше го зи собов ни брала. Підріс він, вивчивсі на шофира, став купу каси зароблєти, бо директора їдного заводу газоном возив тодий. Каністру-дві на день з баку ґвізне і вже є на якій шифєр до стайні і на дівкі тиж сі лишєло. Єдного разу в директора вмер колєґа і Хулік повіз го на парастас. Подивівси наш шофир на свєтого отцє, як той за годину чєсУ купу каси зароблєє, лишів директора в тім селі, а сам сів в ґазона тай погнав до бабці : - Бабка, - каже, - де мож на ксьондза сі вівчити ? Повідай ! Та му оповіла шо до чого, ну та й вже переіминований на Хому Хулібек зачєв сі вчіти на духовника. Все ж лекше, аніж каністри з краденов биндзинов тєгати. Вивчивсі хлоп та й дали го на багату парафію. Правив він вірним служби, але й про своє шоферскє корінє ни забував. Чєс від чєсу любив сі побавити в ноцних клюбах без кольораткі*. Но а добропорєдні парафіяни здали го до епископату в єднім моменті. Наклали на него кару, відбув він її, але фист сі обідив. І пєрдольнув цирковнов печєтков по столі та й пішов у дипутати мєстні. Отодий сі зачєло життє. Помінєв наш Хома імє на більш пристойне, став Леонардом, як Давінчи. Всьо люкс сі складало, каса плила ріков, нич не тре було робіти, тисни на потрібний ґудзик і не смаруй си голову мудрими думками ! Нарішав наш Лєо купу справ, котрі простим людьом ни подобалисі анірас. Мав тодий він в хаті кота виличезного, єйці в него, величинов з капусту, голова лиса, як шкільний глобус, страшний збитошник був, всюда сі пхав. А тутка купів си Левко песє модної раси. Тішив сі ним фист. А цуцик той, на радіст господарю, срав де хтів, навит на мармурові сходи, курва ! Єдного разу йшов си Лєон по тих сходах, а ту, курва, кіт під ноги, той на гівні сі послизнув... єднов ногов на песє став, аж в того бебихи повилазєли, а потомка і на кота впав свойов півторацинтнернов вагов. Нога зломлена, з кота - пляцок, песє за п'єть тисіч долярів - тиж не зовсім живе, траґедія, люде ! Отодий зачєвсі в него чорний пас в життю. Но бо наші люде добре вміют врочити, того від них не відбереш. Замисливсі Лео. Пойняв, жи тре життє мінєти докорінно, бо фертик* на ґоризонті сі засвітив. І надумав, жи тре врешті шось файне зробіти. Зібрав всю касу, яку мав, полічив ї, взєв дисєту частину і на ню збудував фонтанну з кольоровими лямпками, музиков і голими кубітами з битону. Причипив вЕлику тАбличку зи своїм ім'ям і змусив всіх докола звиртатисі до него - ПАНЕ МЕЦЕНАСЕ, ЛЕВ ! І зачєв всім колєґам повідАти, як то файно ним бути, тим мецинатом, курва - і модно, і пристижно, та й люде тя люблят... А тоті таааак сі перийняли, жи тиж зачєли свою вкрадину дисятину у місто рідне вклодати... Майданчікі дитєчі зачєли сі появляти за рахунок "порєдної пані з юстициї", літня плошчадка для таньців зроблена була "чорівними руками бувшого начєльніка міліциї", на кажнім кроці лавкі від "нивідомого мецината Владзя з Бані", сніданкі для биздомних від "доброго хлопа з Губич". А на цинтральній плошчі постала майже провдива вишка бурова, при помочи якої колись ропу добували і ... о цуд свєтий... жадної тАбличкі на ній нима і, певне, вже ніґди не бде. Вся сі світит, мруґає вогнями, на ній ріжні картини всякі малярі виставлєют. Музика грає, туристи на тлі тої атракциї сі знимкуют, дітиска докола бігают, пісні співают, таньці таньцюют... Гроші в буджит міста ріков пливут ! Весело, курва ! Віросло то всьо фист рєзко, як каса в кішени хабарника ! І всюда тАбличкі, тАбличкі, тАбличкі... Но і я вам повім, жи люде довше жити стали, бігме. Особливо тоті, шо мецинати... Лікарям тиж менче роботи, так, бо здоровіші люде стали. Отакво, люде ! І коби то була байка, а то є чисто провда ! Йду тиж си якусь тАбличку вирізб'ю, га ? Завше ваш, Яків Кутовий. *кольоратка - римський ковнір у священників. *фертик - піздинц

Дипутат дипутату...

Ниніка, коло банку, учув’єм такій тиліфонний монолох єдного мєстного дипутата інчому. Шо говорив тамтой, на тім кінци дроту я ни чув, тому послухайте тіко, про шо говорив тойво. Автентична запісь на пльонці “Свєма”, виробництва Шосткінского пльоночного комбінату : - Чуїш, Влодку ? Карочі, я всьо поклєїв ! - Як шо ? Та то, про шо’с ня просив ! Згадов ? - О ! Но і міст тамка проклов, ну ! - Як куда ? Та в сусідній курятник, куда ! До речі ви би свому кугутови троха оповіли про мене, бо він на сесиї зачєв сі кідати на мене, як завідуюча того садіку, де ми мали вікна помінєти ! - Но бо я мусів троха на вас наїхати на сесиї, би ніхто нич ни запідозрив... - Чикай, курва, най відойду вбік, бо тоті піонири мине задовбали. Бігают за мнов з камерами, най їх шляк трафит ! Та йдіт до сракі вже ! Та то ни до тебе... - Ну, чуїш ня ? Та нич я ті писати ни бду, жадних есимесок, бо то є доказатєльство. - Ну значи такво : дрова привезут зовтра вночи, акурат наша фуражка бде чирговим по місту. Так бизпечніше, ну ! - Та нє, ни здасть. Знаїш кіко в него тотих дрів ? Бде в усіх п’єцах сам палив і ше внукам сі лишіт і їх дітискам тиж ! - О ! Авто бде польскіх бляхах, чув, мерцЕдес ? І, як ті дрова привезут, то ти перирахуй, лиши си пару патиків, але з розУмом, а остальне най їде на наш свинарник. До свиноматкі, най вна вже рішає : шо, куда, кому... - Слухай ! Шоп я тя хтів просити. Ти тойво, зо мнов сі ни здоровай більше...Ну, при людьох. Бо ше хтось подумає, шо я тя знаю... - Ну та й шо, шо за їднов партов сиділи. Та хто про то памітає ? Аво вже всі забули, жи ти за разврат малолєток сидів, га ? - Ну і сам знаїш - нич нікому, курва, мовчіш, як павлік морозов під брандцпойтом, поняв, ГА ? - Курва, знов піонири прискакали ! Йдіт гет звідсіль, киш ! Та то ни тобі, Ладзьо... - Ага, добре жи’м си нагадов. Тамка нашим перидай, шо асвальт вже постелили, ну ! І рури проклали ! Вікна тиж помінєли. - Та якє насправді ? Курва, та на папері, телипню. Хто тамка увидит, якшо сьніх по єйці докола, га ? А вікна тоті і так циратов заліплені, бо дме, як шляк... то хто увидит - деревлєні там чи плястікові... - Та до сракі та весна ! Ну і шо, шо сі розтопит. Скажем надзвичайні погодні умови, люде ! Весь асвальт зліз, разом зі сьнігом. Акурат ше троха каси на дрова віциганим, нє ? Шо свиноматка ни поможе ? - Та ти шо ? Зеня закрили ? А хоч за нас нич ни каже ? Як то низнаїш ? - Холлллєрррра ясна, знов ті піонири, йдіт до сракі... Як не піонири ? Шо ти ми в морду корочькі пхаїш , га ? Я - дипутат мєстний ! Партияааа... Як поліція ? - Влодку, вибачєй, бо мині сі здає, шо в мене на руках браслєти вже... і не від «Cartier» аніраз.... Ґєвалт, люде, ратуйте !!!... Далі запис сі обриває, бо в мене пльонка сі скінчіла. А я вам казов, люде, шо всьо виджу, всьо чую, га ? А ви ми ни вірили ! Завше ваш, Яків Кутовий. *****Міст - потрібні зв’язки курятник - інша політсила поклєїв - вирішив позитивно піонир - активіст дрова - хабар свинарник - політсила автора монологу