Мер, стажОр і радийо.

В п’єтницю їду си фіров на Бухів. Модний такий фист. В мештах на шпіц і рейбенах, шо ми внук презентувов, бо вни му сі зломили посередині, але кропелька всьо клєїть, курва. Літна ґума від піреллі, мій любимий кінь Румцайс весь в катафотах, би го здалека було видно, і ніґди шляк не трафив, навит вночи. Ну, та й влупив си на повну ТВОЄ радийо. То мєстна стація, хоч не така відома, як Радийо Бухів, але я тиж го слухаю чєс від чєсу. О ! І тамка така ладна кубітка, шо сі називає Hard Rock Solana, зачєла ми повідати за життє. Шо сі робит, люде, ви би знали ! В передмісті Млинок, в Дрогобичу, на ратушу напали грейдири і стажОри, озброїні пирфораторами, стероризували півколіктиву і проголосили ратуш вільним від вільних журналістів. А всьо сі стало через то, шо хтось тамка не тудий зайшов, не в той ґабінет, сів си не на то крісло, випив чиюсь гербату... і сі зачєло, курва ! Понабігало повно тотих рекінів пера і мікрофону, зачєли верешчєти, як на концерті Дзідзя. Найбільше вереску, як завше, наробила головна питарда Дрогобичє Марися Оккультицка .Та так, шо на вулицє Лесі Українки аж зсув ґрунту сі став, до холєри. Тодий, з другого кінцє міста, на розборкі полЕтів сам мер з київсков бруківков в кішенЯх, би розвести тих акул по ріжні бокі правди. По дорозі, покі біг в ратуш, спробував на зуб свіжоположений асвальт в районі Бориславскої. А на Головній площі міста на него наїхав камаз з головним архІтектом всиредині, за шо той отримав догану з занесеннєм у черепну порожнину. Ну, бо не мож, курва, по цинтральній плошчі камазом їздити. Тіко КРАЗОМ, курва ! Далі мер, своїм ровЕром від самого Кличка, зніс пару барів, кийосків та будов дрогобицьких магнатів, за шо вни му відразу подєкували, бо то і так само скоро би сі завалило. Тим самим рєзко сі рішили всі прублєми ринку. А коли вже голова добравсі до місцє події, то свойов свіжопомитов руков здоймив тАбличку з дверей Леся Ясюра, в котрої зразу сі став анімаційний взрив, але котрій він раньче вірив, як свому рідному вуйкови. Потомка очільник ратуша сів си на парапет в салі засідань і пхнув пару гасел типу : - Я - не їврей і не бильгієц і , Богу дякувати, не москаль ! В Дрогобичу більшість підтримує діяльніст влади. А влада - то є ми, до холєри ! Це тоті, хто кідає сміттє та рабує церкви, тому влітку, на канікулах, вся Ратуша буде обвішана стажОрами, би громада не створювала дискомпот для розвитку бізнесу. СтажОри - наше ФСЬО ! Як ? Ти ще не стажОр ? Зазирни в ратушу - стань стажОром ! Не можеш стати стажОром - стань сторожом. Я вірю, жи ви самі не вірите у то, шо пишите про то, шо я вам не вірю. А я не зраджую жадному свому принципу". ... і т.д. Після того валер’янкового спідча, всі троха сі успокоїли, розійшлисі по кав’ярням, корчам і лавочкам, а мер вчотирнайціте пішов звільняти Івана Лепкого, би той зовтра, по стародавній дрогобицкій традиції, міг сі поновити через суд на роботі. Чисту провду почув і вам переповів, завше ваш, Яків Кутовий. парАпет - підвіконник, рекін - акула, катафот - світлоповертач, гербата - чай.

Місто, курва, село !

До нашого будинку приїхав Северко. З села Зверхнє Рагулиско. Татусь з Іспанії грошей му передов, то він си ту помешканнє купив. На почєткАх хлоп сі тішив містом, як білий мидвіть льОдами, але потомка му стало нудно. Ані тобі корови, ані куркі, курва, навит жадного барана докола. Нема з ким через пліт сі посварити і чєс від чєсу пашчу натовкти єден другому, а то свєте діло в каждім порєднім селі. НУ-ДО-ТА ! Рішив Северко посадити си бульбу-буракі коло хати. За тиждинь всі клюмби разом з дитєчим майданчиком перекопав. Би не бігати за кажним разом до хати після пива, построїв си коло морґів з бульбов вихОдок. Всі спочєтку мислили, жи то який бункєр антиатомОвий, але Северко на нім написов “ОО !!!” і стало зрозуміло, шо він мав на мислі. Восени бульбу зібрав і тре було ї десь складати, то зачєв він копати пивницю... Нарід з бальконів дививсі на то цудо цілих три дни, аж покі наш новоспечений містянин не докопавсі до калінізації... Шось ту не так, - помислив він і рєзко заметов то ямиско землев, покі ніхто з жеку не увидів. Вирішив копати на сусіднім городі, там вже бадиллє вишче паса виросло, бо то був город Казі Здругогоп’єнтра , а вна вже сім літ, як на Влохах. Тутка всьо пройшло фист файно, пивницє получилась манюнька, на два кузова від Краза. Насипав зверха скіфскій курган, дітваки типерка мают фрайду зимов, є з чого на портфелях сі повозити. Двері з блєхи на два пальці, жаден шчур сі не добере до запасів. АвтА Северко не має, окрім ровера, але в него всьо в перспиктиві і тому зачєв будувати ґАраж ! Збудував, курва і з головним архітектом міста всьо "поклєїв" ! Типерка маємо під нашим будинком ґАраж, шо Ікаріус може в нім сі розвернути, пивницю, в кОтрій мож помістити запас овочів для дивізиї і вихОдок на дисєтьох кубіт нарАз, але з єднов діров посередині. - По холєру ті, хлопе, стіко того всього ? - люди го сі питают. А він, холєрник, німий, шо банкомат перед пенсійонером ! Мовчит ! То сікрєт, каже ! Дви який розумний, шо тамагочі, курва ! Але єдного днє в сусіднім будинку купив си квартиру вуйкового тестє брата син Миросьо. Здибалисі землякі, попили троха, згадали село, всьо файне і зле, шо було в минулім життю. Єдного, після того, забрала нагла поміч до травматольогії, бо мєстні го культури вчили. Другий - на тріпдачу, бо не предохранявсі, коли вни, після пива, на дівкИ ходили. ВідлЕжали кажен своє. Прийшли домів, а тутка в дверях записка, жи Северкови візу в Европу відкрили. Провів Миросьо колєгу на поїзд, прийшов до хати, змахнув скупу слезу з лівого вока і стало му страшенно нудно, курва. НУ-ДО-ТА ! Рішив він бульбу-бураки посадити... Завше ваш, Яків Кутовий. Влохи - Італія, морґі - поле, город, льоди - морозиво, вихОдок - туалет, нагла поміч - швидка допомога.

Дорогий бич

Єдного разу, давно років тому, певний пастух Франек поволи гнав карпацьких пінґвінів з Заліктє, вздовж Опакі, попри БорИслав на базар у Хмельницкій. 
(Трускавцє тодий ше не було, курва !) 
По дорозі продавав єйці, шерсть з тої скотини, стриг касу і всьо було люкс, поки не ліг спочити коло села Млинки, шо сі знаходит помежи ріками Тисменицьов і Серетом. В тім селі мешкали натуральні, майже гірські цигани, вождьом у них був Влодко Сметана. І "пожичили" вни в нашого пастуха бича, попросту ґвізнули*. Але то був бич не звичайний, а атомово-лясеровий та ше й спадковий, від діда-прадіда. Без него він ніде не міг сі рушити, ані раз. Але шо робити, пустив скупу сльозу Франек з лівого вока і пішов далі. Недалеко відойшов, аж ту раз - прийшов алярм, шо найшовсі його бич. Але тре викуп дати.
(Курча, майже як за нумер з авта у теперішні чєси)
Прискакав Франьо аж бігом до Млинок, докола сі зібрали циганчуки з дітьми на гуляйногах і з кремом для загару в руках. Зачєли сі торгувати Влодко з Франеком. Але, шоб Сметана не просив, Франек, як істинний пінґвінячий пастух відповідов :
- Дроґо, курва, дроґо ! 
Влодко вже готовий був на шо хоч помінєти тотой француватий бич, би тилько сі позбути Франя, але той сі впер, як пінґвін у нові ворота, і не попускав ані раз. Задурно віддати Влодко не міг, бо не позволєла му циганска совість і переговори зайшли в глухий кут. Тутка з хати вийшла його жінка Зузя і гаратнУла вождеві ґлянцевим жиліском по шнобелю нагадуючи, би йшов сі занімати продукуванням правдивого циганского меду, а не всякими авантурами. Всі докола знали, жи Зузя, фист яка гадра і кубіта нешутєйна і може ше раз повторити процедуру на Влодковім носі. Задумавсі вождь... Врешті зійшлисі на кількох пінґвінихах разом з глувним когутом, обрядовім ґарнітурі з пір'їн африканського буська і ґанц нових франекових мештах зі скєри опацького індюка. Забрав бича Франьо і подефілював си далі. А Зузя рішила на чисть тої події заснувати місто поряд зі своїм селом, би було де зробити си фризуру, ондуляцію та педікур. Но і торгувати тотими пінґвінами, до холєри, їх шерстю і єйцями, а головне - циганським медом, і назвала го просто - Дрого Бич. 
Так Дрогобич став містом, але так направду є передмістям))) Млинок, шо назавше сі лишили самим престижним районом цього величного і порєдного міста.
Ґратуляції найшчиріші всім дрогобичанам !
Істинну правду повів завше ваш, Яків Кутовий.

*бич - батіг, ґвізнули - вкрали, свиснули, алярм - звістка, дроґо-дорого, гуляйнога - самокат, ґратуляції - привітання, ґанц — цілковито, повністю, шнобель - ніс, жиліско - праска,
ґАрнітур - діловий костюм, фризура - зачіска, ондуляція - завивка, скєра - шкіра.

ВесіллЄ в Неньці.

ВесіллЄ в Неньці завше зачинаєсі з фабричного гудка, шо встановлений на передовім авті кортежу, замовленого через цинтральну ґазету передмістя Млинок. "Твоя Фортуна" сі називає, запамітайте, люде ! Вішта-гайта, би вам саблезубі врублі сі снили по нОчах, курва ! Так, би всі чули, хто з ким ся женит, до холєри ! І то є фист, як файно. Бо, як не віписуєш мєстну ґазету типу "Нафталін БорИслава", нич не знаєш і ніґди сі не довідаєш, жи баба Нуся з Раточини вже три дни, як на два митри нишче ватерлінії. А так, їдут авта, гудят, міґавками блимают і ти вже всьо про весіллЄ знаєш. Тре тіко вийти з під'їзду і голосно сі спитати про то. 
На весіллю головне не напитисі в сраку на самім старті, бо попадеш в Ютуб, як Робін Ґуд в Ньютона ябком. Жерти на весілЮ має бути доста ! Мохнорукі краби, пацєта з ябками в писку, кури пЕчені, олені в мармуляді, качкє, пструги, ну всьо, шо сі НЕ їсть на шодень. Пляцків обовізково незліченна кількіст. І то в штири п'єнтра має стати на столах, бо головний принцип "зАставшє, а пОставшє" ше ніхто не відмінєв ! Сідати за стіл тре пиршим і зачинати їсти смаколики з СУСІДНОГО столу, бо зі свого ЗАВШЕ встигнеш. Би сі не упити остро і не пропасти, як ксьондзови кАчєта, відома навит в Добротворі, рудовлоса маґік Марися Оккультицкапропонує всім сі обмотати червоними ниткАми, а як нема, тодий помалювати п'єти і під пахАми чирвоним флямастром. А ше Головний Медіум Дрогобичини на весілЄ не радит кубітам вбирати пстрінґи (то такі три шнУрки, як знак мирцедесу). Бо, як гості довго сі не вступают домів, а на двОрі вже минули ніч, динь і ше раз так, а хлопи зачинают мірєти в кого довший ф'ют, тодий свати легко посипают паприґов таньцпол і запрошуют всіх на рокінроль, гопак чи польку. Під чєс таньців паприґа підоймаєсі вгору і зачинає немилосирдно залазити у всі отвори і єнчі, особливо еротичні частини тіла. І стає воістину горЄчо. Всиредині. Ви си тіко уявіт - стоїт дівчИна, як лішчИна, чухаєсі від коліна догори. І всім різко хочесі додому... 
Прийдешній зєть перед весіллЄм мусит пройти курси при церкві, підвишченнє каліфікациї серед досвічених колєґів і курси педікуру. Бо тре бде тестьовій ноги мити на забаві. А вна, в свою чиргу, в передчутті блаженства, не миє нижні лаби три тижни перед акційов. А тодий, вже на весілЮ, відриваєсі по повній, наспівуючи Metal Heart в процесі, коли наречений шкробає її рапаті п'єти єднов руков, а другов клішчами коротит нохті. То така рекомпенсата за то, жи вна му дочку вродила. Тестьови, в якости відшкодування вистарчит спрезентувати жовто-фйолєтОві ковпаки на колічка до його "Славути". 
Пирша шлюбна ніч мусе бути остра, як жилєтка, плідна, шо риформи і довга, ніби рухомі сходи на стації Митра Арсенального в Кийови. Під дверима кімнати, в котрій сі відбуває дійство, на чотах мают стати тато зі сметанов для поповненнє сил і колєґі з бубнами, готові будь-якої миті затаньчити переможний танок з першопроходцем. 
Як тя просят йти за дружбу, перше сі спитай розмір капцє нареченої. Бо, як го вкрадут на весІллю, тобі прийдесі випити стіко бімбру, скіко влізе в той її мешт. Тому тре бути трєнірованим і мати сире яйко в кишени пінжака, би перед горівков го кінути в пашчу потиху. Но і мусиш запамітати добре, як виглєдає твоя дружка, коли твереза. Би'с потомка не попльонтав з кимсь інчим. Я знаю єдного фахового дружбу, Дозьо Мавіна 
сі називає. Він у підводній піхоті служив за совєтів, про него навитТрускавець Худєй писав єдного разу. Про то, як Дозьо прокурора зашпіцував, шо той аж сі роззув в польоті. Але про то потомка... О ! Страшенно Мавіну нудит від стограм, тому він п'є зразу чвертку, тодий в него всьо ся вирівнує і він аліґанцко виконує функції дружби навит наступного днє. (по сікрєту повім, шо нумер тіліфону Дозя тонко закапюшонений в цій оповідці). 
Є ше купа ріжних звичАїв, але про всі не памітаю, бо мало закусував, а як си нагадаю, то вам ту клацну. А ви теж, якшо шось, то пишіт тутка внизу, то сі називає коменти. 
Завше ваш, Яків Кутовий.
Паприґа - червоний перець в прошку, жилєтка - лезо до гоління, заставшє, а поставшє - позич, але зроби (весілля), п'єти - п'ятки, п'єнтро - повирх, рекомпенсата - відшкодуваннє, врублі - горобцє, рапаті - шершаві, закапюшонений - зашифрований.

Краз, ква, кри...

Якби’сте НЕ знали, люде, шо то за авто КРАЗ, то я вам оповім. Багато їх сі баламкає по Карпатах і поза ними. А все того, шо запчасті до них мож робити з усего, навит з карпацької смереки чи лішчини на коліні простов бартков і сцизориком до нохтів. Як бракло пального, мож го заправити бирезовим чи клиновим соком, але обовізково він має бути зібраний в околицєх Борислава і не дальше ніж штириста митрів від межі славнозвісного міста. Кулка від циганскої фіри з Шанхаю, сімдисєт парканайцітого року віпуску до нашої ери, тиж люкс пасуют до тих авт. Краз є фист яким гоноровим і вредним автом, бо ніґди си не позволит ніц злого проти Неньки. От ви виділи десь, би ним ліс крали ? Єдні тіко масковскі зіли і набєрєжнотатарскі (холєра ясна, і не вимовиш !) камази ся використовуют для тотих цілей. Отож ! Краз навит не перне тильнов руров задля такої роботи, ані раз, курва. Чому нема тих авт за границьов ? Бо срані капіталісти страшенно сі боят конкуреції, шо може зробити їм Краз. То є гет простий і таний аґрЕґат, як китайскі скарпеткі на семім кільомитрі. Римонтуєсі без васерваґі, параґрАфів та єнчих віґайстрів. Я за них всьо знаю, бо в мене за плотом цілий ґАраж, а в нім сто підисєть девіть такіх авт. Знаєте, як виглідає правдивий шофир КраЗу ! То фист веселий, молодий хлоп і страшенно грозний збуй. Він не боїтсі жадних видмидів. Ані білих, ані чорних, чирвоних чи жовтих тиж сі не боїт. Но бо він не є расистом. В кажній кабіні ґівера за сидзенєм. Страшенно не толерує тих, шо за б’юрком сидят. Бо вни все шось хочут від него вимантити. Як тре, то п’єтов у вухо заладУє чи корбов в писок, і надобраніч. То не капарник якийсь, як хтось си може помислити. Гайку на трийціт шіст свойов рапатов лабов нараз відкрутит, холєрник. Але мусит вміти рахувати до десіть, бо більше коліс в Кразів не буває. Пашча в него макабрична, бо сина, як небо над Буховом перед дошчем ! Без стопідисєть з андрутами за руль не сідає, бо навіґатор заглючит зразу. Фірмові кірзові мешти з холявами, чорна спіцовка та скарпеткі з кишеньов для заначкі від жінки. Але пулярес завше повний зелені. А ше шєпка з кролє мус бути, свійского, вигодуваного на помиях з гаражної столови і свіжоскошиної трави з-під заправкі. Правдивий Шофер Кразу має пуцьку, як балонний ключ, завше і всюда готовий заграти навит саму страшну курву, чи то у кузові свої машини, повної цегли, чи в пятигвіздковім мотелю. Єдного разу так сі стало серед міста, жи єден кєровца не мав де посьцяти, ну то вийшов си з кабіни і налєв на праве задне колічко, від чого вно моментально пУкло, бо хлоп був з бодуна і з него сі лєла агресивна супстанція, як показала потомка комісія по охрані праці. Нагла поміч забрала го, бо від вибУху, дістав він атак серці і подерту куфайку. Приїхали штири пожарні з сапьорами і девіт поліцаїв у ракєтовідпірних камізельках. Типерка має хлоп три гризоти - вийти якнайборше з лікарнєного, відкупити кулко до Краза і фірмову куфайку ... Не шчіт, де не мож ! Бозя всьо видит ! ...десь під яблінков, покі грузят шутер в кузов, грає си в таньчікі через антернет передовий шофер кажний будний динь. То для него вицєчка, а не робота, курва. А докола ладно - телєта сі пасут, пацєта рохкают, вив’юркі андрути тирять, врублі ґєдзают на голову... Завше ваш, Яків Кутовий. пулярес - гаманець, корба - кривий стартер, вицєчка - прогулянка, макабрична - страшна, андрути - вафлі, вив’юрка - білка.

Нєа, НЕ піду в депутати !

Був”єм нині на сесії міської ради. Перший раз в життю. Бігме, би ми вуха на голові виросли...Люди повіли, то я пішов сі подивити. Виявлєєсі жи то не Місько з Раточини сі зібрав радити, а то так сі називає рада міста. О ! Заходжу, сі дивлю жи не богато ту радників. Десь зо трийціть голів. Влодко з Тустанович, той же ж Місько Пискатий, Андрійко Сцикливий, Ольо Здріманий, Василь з Уріче та й ше троха паталахів. Вибачєйте, всіх по фаміліях незнам. Василь спав, аж му бульки з носа повилазєли, і пердів потиху. Але му мож ! Бо він з Уріче родом, там де скелі, де на фесті Joryj Kloc шоліта грає......Колись давно му на голову ведмідь став, як з дерева злазив, а той депутатом ше не був, але під тов грушков спав. Ведмідь тодий аж ногу си підвернув об той майбутньодепутацький банєк... Сміх стоїт, всі регочут, я подумав жи на сцені Дзідзьо, але”м сі придивив, а там якийсь єнчий хлоп. Кажут на него - ВеО ! Чи секретар, якось так ! Певне знає всі секрети наших обранців. І в него є мікрОфон ! А в залі тиж є, але на вшіх - тилько єден. Де ж тота справедливіст ? Я то ввів би таку норму, аби кажний депутат мав свій мікрОфон, ланцом привєзаний до крісла. Бо демокрація ! А ше тре на сесії запровадити гурток картьожників імені Петі Дзвункового з Опаки, жеби ті, хто хоче і вміє, могли си спокійно в тисічку чи триньку заграти. Мож навит на голоси грати : програв - йди кукурікай за мене....Або віджимайсі від підлоги черевом до суфіту...на кулаках...з ногами на столі.... Для спортсменів поставити ровер без колічок, би елєктрику вироблєли для депутацьких мікрохвонів і до ґабінету прокуратора, шо на першім поверсі. Обранці, на то і є, би робити все, шо хоч, з чого мож вибрати ! Мают повне право клести, врікати, насилати порчу, навит сі матюкати, але тре хлопа спеціяльного вибрати серед них би пібікав в гострі хвилини, як в телєвізії. Вни то вміют, і успішно то роблят цілих п”йєть років ! А ше треба обовізково провести баль ! Під назвов міс - МІСька рада пітнайціть по восьмій (ну бо 20.15). І вибрати тоту єдну , котра до тої години ше на роботі сидит. І премію дати...У вигляді перехідного ґранатово-брондзового каптурка. Би всі виділи, і в парашутку без очєрєді пускали... І знижки на гуртівні давали... А хто три рази підряд такий капЕлюх получив, то дати му право в нім заштивніти... Не раньче. ніж у стодивідисєтьзгаком років. І медаль дати...з закрутков на плЕчах... ...Але”м намадзьґав тотих буквів! Але в депутати не піду, поки не запровадят всі мої санції....йой, перепрошую - нованції... О, а поки”м писав, вни перерву об”йавили... на тиждень...Як би я хтів, би в мене на сторожівці була така перерва ! Я б тодий курси відкрив : “Як файно провести перерву засідань Міськової ради ?” Ото ми з Міськом Пискатим би гроші гребли... НарАзі всьо ! Вшіх чілюю і стискаю моцно ! Завше ваш, Яків Кутовий.

Коли я стану депутатом.

Як я стану депутатом, куплю си авто. Біле. Лянос. Но бо Петро Довгопуцький з Понерли казав жи то люксмашина. Запчасті тані... - як слово депутата... Та й білу не так видно в снігу, то не скоро вкрадут... Бо сніг в нашім місті мало прибирают... Особливо зимов. Бо вна завше зненацка приходит. А потомка привезу до міськради бабу Галю з Раточини жеби відлила на оливо всі ґабінети, почистила всі чакри-макри всюда від пивниці по вошьмий поверх. Стрих - тиж. Кажут жи немож нарід дурити. То я не буду, чесслово. Ше кажут жи тре для людей шось зробити. Ну то я пообіцєю їм шось...Снігу - зимов, а сонця - літом ! Може старчит ? Ше тре бде си купити блишчєчий ґарнітур, синого кольору...І жовту краватку... О ! І мешти на шпіц. Би, як вдіну, було видно здалека жи то пан депутат йде ! Хустку в пінжаку тре все мати з собов, би шмарклі повтирати. А своїй мантелепі сукєнку нову з фарфоцлями, бо та, шо вна по празниках вдєгає, вже дванайцєть років має. То я їй подарив на золоте висілля. Ну і може, як бде зо мнов ґречна, то куплю тухлі на обцасах... Най сі вчит потрохи ходити в них, бо тре бде по всяких дифілядах шастати, може якісь понсори поприїжжєют до міста ? Наприклад зі Зворушених штатів... Та й вечором вийти на люди треба... Бо депутат - то має бути з народом ! Шкода жи мєстним діпутатам получки ніц не платят. Бо я хтів си новий пь’єц кафльовий поставити, старий вже потріскав... Суфіт побілити у времь”янці тре... Видиш, не знав я, тай сі зібрав до влади, а тутка кажут - НЄ ! Хлопе - ти волонтьор ! То значи - задурно ! Але то ніц. Ті, теперішні, знов хочут там трафити...То певне там чимсь помашчено. Головне жи серед людей.... Після тотих сесій бдем сі збирати в якійшь кнайпі на ріжні семінари та обсуждєнія... Недовго. Посемінарим по стопідисєть, ше може пива телЕпнем на кінец, тай до хати. Але то буде життє... Завше ваш, Яків Кутовий.

Папір, шпакі, сересер....

За совєтів то сі жииииило, я вам повім, курва, весело, як мізинцю в дупі ! 
Як я сі вчив у третим клясі, хтось в книжку битонному кучирєвому лєнінчику, шо сидів 
з нев у холі на пиршим п'єнтрі мойої рідної семої школи, намалював мрію всіх курвів з трох літер. Оголосили алярм. Всіх, з пиршого по третий, построїли і зачєвсі допит. Тирориста тодий не найшли і не розстрілєли, певне серед нас го і не було, бо дехто про то слово тіко в той динь сі довідов. ШкАндаль був страшенний, але в тилівізії не показували. То слово довго шматами ружними терли, з матюками і без, але не могли зітерти навит хлорков з биндзинов. Тодий го замадзьґали фарбов і шороку поновлювали, бо вно акурат на динь народжиннє влодка проступало. 
На паску всі стрілєли з карбіту, мєнти лІтали за нами,"шпаками", деяких навит ловили. Але ми повідАли, жи то в чисть першогомая салют, курва. І шо тодий ? А нич. Шпіца в сраку, штраф - батькови, а той в свою чергу наставляв звьозди солдацьким ременьом на наших сраках за то, жи ми сі попали. 
Макулятуру збирали, як вар'яти. Дньом перевиконували плян до школи, а вночи крали той папір зі складу, аби нарано половину віднести до кийоску "Вторчирмит"на колічках і з бабов Зінов всередині. Він завше став у дворах багатоповерхівок, тамка мож було получити за папір і дрантє з лахів, дифіцитну срайтасьму і заповідного томасоєра. А другу половину вкраденого вночи, ми тарабанили знов до школи ! І знов був плян, холєра ясна ! 
На зимових вакаціях ми завше колідували. Знов мєнти ліниво лапали нас, нотували, після канікул вчитилька вела кожного за руку в мусарку і тамка нас на рік ставили на УЧЬОТ в дитєчій кімнаті. За місіць татусь йшов до того майора, римонтував му тілівізор, при оказії напивавсі з ним в дупель і син, тим самим, проходив люстрацію. Мож було робити, шо хоч, до наступних свєт, бо тодий (і типерка тиж) всі мєнти були заошні випускники Дрогобицкого педу. 
По нОчах, ми ходили до перекупників по мнєсо. Баба Надє Кєлава мешкала акурат коло мнєсокомбінату і в неї завше вно було у великій кількости, а в склепах нє. Тамка завше товклосі купа мєнтів, прокурорів і єнчий непотріб. Треба було запукати по своЄму, двері сі отверали, рука в золотих пирстнях брала касу і кидала на поріг торбу з дифіцитним тваринним білком. 
.... далі бде... 
Завше ваш, Яків Кутовий. 

*"шпак" - шенепідліток :) , запукати - постукати, срайтасьма - туалетний папір

Чиста Сатисфакція

По всій Неньці цілий місіць проводитсі геніальне прибИранє. На Львівскій митници за чєс того міропріятія найшли вісімнайціть пуделок з-під холодильників, повні зелених призидентів, блишчєчого камінє і памперси з турбонаддувом для пирсоналу у випадку провєркі. В ґабінеті всіх міністрів гідропневматичнов швабров з лазерним пріцелом, при помочи "Білизни", відтирали з парапету тінь Зайценюка. Відтерли, курва ! В лісовім господарстві Сколе відкопали надсучасний підземний паркінґ для лісових ешелонів з вертикальним взльотом, а ше три фіри з наноприводом для швидкісного збираннє чиримші, залежі котрої ся знаходят в околицях цього, знаного всім, зимового травмопункту. Млинківські цигани попрєтали дорогу до села, а при оказії почистили добру пару обор від гусей, курей і прочої нечисти. Заслужений медіум Дрогобича разом з еменесниками на Шпихлірі виявили перші примірники ґазети "Фортуна", вибиті на каменєх Опацьких скель ше до нашої ери. Вуйко Франек, недавно, при помочи тої ґазети, за штири дни продав встид-позор цілої свойої родини - "Москвічє", котрого ховав дотипер в стайни під сіном і боявсі, би сусіди го не увиділи. Поліцаї Трускавцє виявили перші доісторичні поселення здихлів на Помярках і комсомольскій білєт голови сільради Закамарників, котрий типерка лікуєсі кавалком асвальту, прикладаючи його до хорої голови під музику AC/DC. Головний лікар Стебника винайшов антивірусні шмарклі, зробив ними шчепленнє всьому медпирсоналу і вни, прибравши три слої листє, уздріли цвинтар носових перегородок, адиноїдів, гланд і залишки атеропоставiтамiнозу внутрiшнього апендикоксу. В БорИславі люди моцно взєли на порукі мєстних дворників, довгохвостих муфлонів і цегляних оленів та зробили за місіць то, чому ті не давали ради двайціть п'єть літ. В тім місті, взагалі, не тре нич шукати, крім води і пулдупи зза кшака, бо нафта сама пинзлює у підвал людьом, але войско коломойскє з тим ніц не робит. 
...Рамантіка, любов, коханнє, сльози, шмарклі, мокрі хустки, діраві шкарпитки... Алярм був правдивий, всьо блишчит і пахне, а ви памітайте тово, до холєри: 
- Прибираючи в голові, не торкайтесь серця ! 
Би'сте здоровi були ! 
Завше ваш, Яків Кутовий.

Котел i гриби

Цілий тиждинь по тілівізору брехали, казали правду і співали про нового прімєра для всіх міністрів. Але я про Пейсмана нич не знаю і тому про него повідати не бду. За сто днів і ночів може шось наклацаю, як чемним бде...
         У вівторок заслала ми Ядзє до склепу купити пичириць. То я чемно купив, приніс до хати і... дістав’єм  в пєрдоль за то, жи ті гриби з плісінню оказалисі. Тодий я беру ті холєрні шампіньйони під паху, йду до продавчині, пробую шось пояснити і виджу, як передо мнов сі відкриває капот від КРАЗА і зачинає ричєти, як мОтор від того ж авта, але вже без рури видихової. Потомка сі виявило, жи то був писок тої пані, а ричала вна, шо гриби акцийні, тані, як повітрє і вопше якої франци ти сі народив на той світ,
хлопе ? - вібрувала та стара Грибницє. Я втримав себе в руках, оповів їй всі доісторичні прокльони, чарівні побажання моєї бабці, а в кінци показав їй свій імпічмєнт ! Вна, як то всьо вчула і увиділа, язик їй на ґудз сі завізав і впала вна у літаргічний обмурок з авітамінозом. Положиласі просто помежи морквами з бураками і заштивніла. Я троха сі відсунув від неї, задзвонив до власника склепу, повів му свою фамілію, спитав його прізвишче і він довго сі вибачєв у мою лєнову, пообіцявши завтра впорєдкувати гриби
і єнчі овочі разом з Грибницьов. Я му повірив. Перевірив. Так сі стало.
         А в читвер врешті сі скінчила епопея з моїм котлом. Коротко, то було такво :
колись я си купив котел, вироблений в Неньці (бо я - патрійот, до холєри !) маркі “Тіпловест”. Ґваранція сі скінчила за рік, а за три рокі він зачєв сі викабелювати. Гріє, курва, не гріє, най го шляк трафит. То я сі вкурвив і затіліфонував до сервІсу в Дрогобич. Приїхали хлопаки, молоді і мудрі. Шпортали в тім котлі шодень на протязі двох тижнів. Я вже си помислив, жи за той чєс мож було зібрати новий з мєстного шроту. Мінєли то кляпан, то кран, то шось пуцували, то переставлєли, не могли найти причину. Але грошів не брали. І то ми було фист як дивно. В кінці дойшли до висновку, жи шось в головній платі гавкнуло і тре мінєти, або римонтувати. А вна така дорожезна, жи шок ! Поставили тимчасово СВОЮ плату і за три дни привезли МОЮ, відрихтовану. Ціна виявиласі поміркованою, а як взяти до уваги тоті два тижни, то взагалі ! Хлопаки - молодці, зробили все фахово і найменшим коштом. За шо я їм фист як вдячний !!!
       ( колєзі по сусіцтву то саме сі обійшло в штириста долярів, кредит у банку і жадної гваранції на будуще... Але в него були єнчі “фаховци”).

         До чого я то всьо ? А до того, жи в Неньці нашій шось та й сі робит, шось сі мінєє. Тєжко, зі скреготом, але йдем вперед. Тому - будьте вдячні Господу, тіште сі життєм і цілюйте на ніч рідних. І памітайте - наступним президентом бде ЛЮБОВ !

                     Завше ваш, Яків Кутовий.

PeSe. Аааа, чули’сте, жи Тараса Ку поставили головним селянином Неньки ? Чи про то ви вже знаєте?...